Дорогою безсмертя

фільм

«Дорогою безсмертя» — радянський чорно-білий фільм-спектакль 1958 року, знятий за книгою Ю. Фучіка «Слово перед стратою». В основу фільму покладено спектакль Ленінградського театру ім. Ленінського комсомолу за п'єсою В. Брагіна і Г. Товстоногова.

Дорогою безсмертя
рос. Дорогой бессмертия
Жанрдрама
РежисерАндрій Чигинський
Георгій Товстоногов
СценаристАндрій Чигинський
Георгій Товстоногов
У головних
ролях
Інокентій Смоктуновський
ОператорМихайло Ротінов
КомпозиторІзраїль Фінкельштейн
ХудожникВіктор Іванов
Кінокомпанія«Леннаукфільм»
Тривалість86 хв.
КраїнаСРСР СРСР
Рік1958
IMDbID 5849712

Сюжет

ред.

Чехословаччина окупована фашистами. Змученого, побитого Юліуса Фучіка (Інокентій Смоктуновський) кидають в камеру політв'язнів. У камері ще двоє — вчитель і шахтар. Крізь марення згадує Фучік зустріч з одним з керівників підпілля, останню спільну поїздку з дружиною і арешт на конспіративній квартирі.

В камеру приходить комісар гестапо Бем. Він робить ще одну спробу дізнатися ім'я в'язня, але той називає себе вчителем Гором. Але пізніше, зраджений одним із заарештованих, Фучік змушений визнати своє справжнє ім'я, але більше фашисти від нього нічого не дізнаються.

До камери доходять новини про розгром німців під Москвою. Відводять на страту шахтаря. Заарештовують Густину, дружину Фучіка. Бем робить останню спробу підкупити Фучіка. Він привозить його у найкращий ресторан Праги, возить вулицями улюбленого міста. У ресторані Фучік дізнається про розгром фашистів під Сталінградом. Знову камера. Знову спогади про мирне життя, про відвідування СРСР. Фучік засуджений до смертної кари. Він встигає передати на волю через наглядача рукопис своєї книги. З піднятою головою, з незламанною волею йде Юліус Фучік на смерть.

У ролях

ред.

Знімальна група

ред.

Посилання

ред.