Кучеренко Олександр Васильович (поет)
Олександр Кучеренко, (псевдоніми Олександр Обрій, Сашко Обрій, нар. 20 травня 1991, Южноукраїнськ, Миколаївська область, Україна) — український поет. Лауреат Премії імені Василя Симоненка, член Національної спілки письменників України (НСПУ).
| Олександр Кучеренко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
20 травня 1991 (31 рік) м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, Україна |
| Громадянство |
 Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання |
Україна, Київ |
| Діяльність | поет |
| Відомий завдяки | поет |
| Alma mater | Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості |
| Нагороди | Лауреат Премії імені Василя Симоненка |
ЖиттєписРедагувати
2008 — закінчив ЗОШ №3 у Южноукраїнську.
У 2013 році закінчив факультет атомної енергетики СНУЯЕтаП (Севастополь). За фахом — інженер з експлуатації обладнання АЕС.
2013 — 2017 — Працював на Південно-Українській АЕС машиністом-обхідником турбінного обладнання.
2015 — прийнятий до лав Національної спілки письменників України.
Восени 2017 року переїхав до Києва, де пройшов курси Першої національної школи телебачення за спеціальністю «Телеведучий-тележурналіст».
З 2019 працює в Музеї книги і друкарства України.
ТворчістьРедагувати
Вірші почав писати у 14 років. Перші два вірші написав на урок української літератури у 8-му класі. Робив спроби писати інтимну лірику та гуморески.
2011 — 2017 — активний учасник літературного об'єднання «Колібрі» (м. Южноукраїнськ).
Друкувався у трьох альманахах цього клубу («Колаж», «Резонанс», «Магія»).
Також друкувався у журналі «Соборна вулиця»[1] (Миколаїв).
Публікує вірші на сайті Клуб Поезії[2], а також в поетичній спільноті на Фейсбуці[3]. Також має публікації на сайтах litnik.org[4], litcentr.in.ua[5], на львівському сайті Поетичні майстерні[6], УАП [7], а також на рівненському — Проба пера[8].
БібліографіяРедагувати
- Збірка поезій «Абетка юності» (видавництво «Український пріоритет», Київ, 2015).
- Збірка поезій «І.ДЕ.Я» (Видавництво Сергія Пантюка, Київ, 2016).
- Збірка поезій «БУСОЛ» (Видавництво «Друкарський двір», м. Слов'янськ, 2019).
- Збірка поезій «Сокира сатири» (Видавництво Марка Мельника, 2021).
Пісні на слова Сашка ОбріяРедагувати
- Тінь Сонця - Заколисав (офіційний кліп) [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Тінь Сонця та Daria Naumenko - В долонях ніч (live, 2018) [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Сергій Василюк - Незрима таїна (сл. Сашко Обрій) [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.]
ВідеокліпиРедагувати
| Рік | Назва кліпу | Режисер(и) |
|---|---|---|
| 2020 | Сашко Обрій — Південний Буг [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] | Сергій Осипенко |
| 2021 | Сашко Обрій, Марія Лелека — З пункту "А" до пункту "Б" [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] | Андрій Ткачук |
| 2021 | Сашко Обрій — Степ [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] | Сергій Осипенко |
| 2021 | Сашко Обрій — Тридцять [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] | Дмитро Фальковський, Марія Лелека |
| 2021 | Сашко Обрій — Ґард [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] | Дмитро Лінартович |
| 2022 | Сашко Обрій — Хата [Архівовано 2 лютого 2022 у Wayback Machine.] | Сашко Обрій |
У грудні 2020 зіграв роль царя Балтазара у різдвяній виставі «Український вертеп»[9] за сценарієм Сашка Лірника.
ВідзнакиРедагувати
- Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка за першу віршовану збірку «Абетка юності» (2015);
- Переможець обласного поетичного конкурсу Миколаївщини «Золота Арфа» (2007[10], 2015);
- Володар гран-прі фестивалю поезії «Підкова Пегаса» (Вінниця, 2017).[11]
- Абсолютний чемпіон поетичного марафону Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Просто на Покрову» (Коростень, 2017).
- Лауреат міського конкурсу Южноукраїнська на звання «Людина року-2015»[12] в номінації «Мистецтво».
РодинаРедагувати
Батько: Василь Кучеренко (1960 р.н.). Мати: Тетяна Кучеренко (1959 р.н.).
ПриміткиРедагувати
- ↑ Журнал “Соборна вулиця” на сайті Науково-педагогічної бібліотеки м. Миколаєва. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 8 травня 2018.
- ↑ Сашко Обрій. Вірші на facebook.com. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Літературний Миколаїв [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.]d]
- ↑ Олександр Кучеренко «оманливе золото». Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Поетичні майстерні. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ УАП - Кучеренко (Обрій) Олександр Васильович. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Проба пера. Сашко Обрій. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Український вертеп - ВИСТАВА. Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 8 січня 2021.
- ↑ Стартував конкурс молодих літераторів "Золота арфа". Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 3 квітня 2019.
- ↑ Підсумки фестивалю «Підкова Пегаса-2017». — Сайт Вінницької обласної організації НСПУ «Краснослов». — 2017. — 5 серпня. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 24 вересня 2018.
- ↑ МІСЬКИЙ КОНКУРС НА ЗВАННЯ "ЛЮДИНА РОКУ - 2015". Архів оригіналу за 4 липня 2017. Процитовано 8 січня 2021.
ПосиланняРедагувати
- УАП - Кучеренко (Обрій) Олександр Васильович. Український авторський портал. Архів оригіналу за 19 травня 2018. Процитовано 8 травня 2018.
- Кучеренко Олександр Васильович у соціальній мережі «Фейсбук»
- Сашко Обрій (Олександр Кучеренко) — поет. Жінка-УКРАЇНКА. Процитовано 10 травня 2018.
- Олександр Кучеренко. Ютуб-канал. [Архівовано 12 квітня 2019 у Wayback Machine.]