Алфьоров Олександр Анатолійович

український історик

Олександр Анатолійович Алфьоров (нар. 30 листопада 1983, Київ) — український історик, радіоведучий, громадський та політичний діяч.

Алфьоров Олександр Анатолійович
Народився 30 листопада 1983(1983-11-30) (37 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Національність українець
Діяльність історик, громадський діяч, радіоведучий, політик
Відомий завдяки історик, радіоведучий, громадський діяч, політичний діяч
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Нагороди
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» Медаль «За жертовність і любов до України»

БіографіяРедагувати

РодинаРедагувати

Походить з українського шляхетсько-старшинського та дворянського роду Алфьорових.[1] Народився в місті Києві, в родині науковців: батько — Алфьоров Анатолій Миколайович, кандидат біологічних наук, довгий час працював із Миколою Амосовим; мати Алфьорова Євгенія Олександрівна — педагог.[2]

НавчанняРедагувати

У 2001 році закінчив середню школи № 137 (м. Київ).[2] За час навчання у школі брав активну участь у конкурсі Малої академії наук: переможець всеукраїнського етапу МАН (2001) з історії. У 2006 р. завершив із ректорською відзнакою Інститут історичної освіти Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова за спеціальністю «викладач історії, вчитель правознавства». У 2012 році захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Історія України» за темою «Роль козацько-старшинського роду Голубів в історії України XVI—XVIII ст.». З 2012 року до початку війни студент заочного сектора Київської православної богословської академії (2 курси).[2]

Трудова діяльністьРедагувати

З 2008 року працює радіоведучим Українського радіо «Культура» (з 2012 року ведучий авторської передачі «Історичні Фрески»[3][1]). З 2010 року — молодший науковий (з 2012 року науковий) співробітник Інституту історії України Національної академії наук України. У 2014—2018 роках — прес-секретар народного депутата України Андрія Білецького, з зими 2014 по червень 2015 року — керівник прес-служби полку «Азов».[2]

Наукова діяльністьРедагувати

Автор понад 100 наукових статей; автор та співавтор книг:

  • Алфьоров О. Особові печатки правобережної України: кінець XVIII — перша половина XIX ст. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський 2004. — 100 с.
  • Алфьоров О. А., Однороженко О. А. Українські особові печатки XV—XVII ст. за матеріалами київських архівосховищ. — Харків: Вид. «Просвіта», 2009. — 200 с.
  • Алфьоров О. Старшинський рід Алфьорових: генеалогія, соціально-політичне та майнове становище слобідської гілки другої половини XVII — початку ХХ ст. — Біла Церква: Вид. О. В. Пшонківський, 2009. — 150 с.
  • «Договори і постанови…» / Упорядник О. Алфьоров. — Київ: Вид. «Темпора» 2010. — 152 с.
  • Тисяча років української сфрагістики. Каталог виставки. /у співавторстві/ К.,2014. — 505 с.
  • Реєстри Сумського полку. 1660—1664 / Упорядники О. Алфьоров, О. Різниченко. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2016. — 534 с.
  • Реєстри Полтавського полку 1654 р. /Упорядники О. Алфьоров, О. Монькін. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2018. — 266 с.
  • Переписна книга Сумського полку 1691 р. / Упорядники О. Алфьоров, О. Різниченко. — Київ: Вид. Інституту історії країни НАН України, 2019. — 635 с

Відповідальний секретар наукових збірників «Сфрагістичний щорічник» (Вип. 1-5), «Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики» (Вип. 25-26).

Автор герба Черняхівського району Житомирської області.

Громадсько-політична діяльністьРедагувати

2001—2008 роках — Голова молодіжного осередку ВГО «Союз гетьманців-державників».[1] Член Українського геральдичного товариства.[5]

З 2016 р. член Вищої Ради політичної партії Національний Корпус, речник партії. З 2018 року — керівник всеукраїнської кампанії «Пам'ять нації».[2]

Нагороди[2]Редагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела і посиланняРедагувати