Вікіпедія

Куусінен Отто Вільгельмович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куусінен.

Отто Вільгельмович (Отто Вілле) Куусінен (фін. Otto Wille Kuusinen вимоваⓘ, рос. О́тто Вильге́льмович Ку́усинен; 4 жовтня 1881, Лаукаа, Велике князівство Фінляндське, Російська імперія — 17 травня 1964, Москва, СРСР) — фінський, російський і радянський політичний діяч, письменник, теоретик марксизму, академік Академії наук СРСР (20.06.1958, загальна історія), прем'єр-міністр і міністр закордонних справ маріонеткового режиму[2][3][4][5] Фінляндської Демократичної Республіки під час радянсько-фінської війни (1939—1940). Перший і останній голова Президії Верховної Ради Карело-Фінської РСР в 1940—1956 роках. Член ЦК КПРС у 1941—1964 роках. Герой Соціалістичної Праці (1961).

Куусінен Отто Вільгельмович
фін. Otto Wille Kuusinen
рос. Отто Вильгельмович Куусинен
Куусінен Отто Вільгельмович
Куусінен Отто Вільгельмович
Голова Президії Верховної ради Карельської РСР
29 червня 1957 — 17 травня 1964
ПрезидентЙосип Сталін
ПопередникВін сам як голова уряду ФДР
НаступникПрокконен Павло Степанович
Член президії 19-го скликання
16 жовтня 1952 — 5 березня 1953
Член 20–21-го , 22-го секретаріату
29 червня 1957 — 17 травня 1964
Секретар ЦК КПРС
29 червня 1957 — 17 травня 1964
Голова уряду Фінляндії[1]
Оспарювалося Рісто Рюті
1 грудня 1939 — 12 березня 1940
ПопередникАймо Каяндер
НаступникРісто Рюті
Міністр закордонних справ Фінляндії
1 грудня 1939 — 12 березня 1940
Народився4 жовтня 1881(1881-10-04)
Лаукаа, Велике князівство Фінляндське
Помер17 травня 1964(1964-05-17) (82 роки)
Москва
ПохованийНекрополь біля Кремлівської стіни
Відомий якполітик, письменник, поет, літературний критик, дипломат
Громадянство Російська імперія→СРСР СРСР
Національністьфін
Alma materГельсінський університет і Гельсінський університет[d]
Політична партіяКПРС
У шлюбі зАйно Куусінен
ДітиHertta Kuusinend
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна
 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

ред.
 
Радянське керівництво підписує договір з Фінляндською Демократичною Республікою. Зліва направо стоять Андрій Жданов, Климент Ворошилов, Сталін і Куусінен. Сидить В'ячеслав Молотов.

Народився 4 жовтня 1881 року у селі Лаукаа Вазаської губернії Великого князівства Фінляндського в родині кравця. Навчався в гімназії Ювяскюля.

Закінчив історико-філологічний факультет Імператорського Олександрівського університету (1905). У 1904 році вступив в соціал-демократичну партію Фінляндії, а через два роки став її лідером. Брав участь у Копенгагенському та Базельському Конгресах II Інтернаціоналу.

На виборах у липні 1908 року був обраний в депутати сейму Великого князівства Фінляндського (1908—1909 і 1911—1913).

У 1918 році Куусінен був уповноваженим у справах освіти у Раді народних уповноважених — революційному уряді Фінляндії. Після поразки червоних у громадянській війні в Фінляндії втік в РРФСР. Влітку 1918 року опублікував перекладений на багато мов памфлет «Фінська революція, самокритика», в якому розкритикував старий соціал-демократичний робітничий рух. Куусінен перейшов до більшовиків і брав участь у створенні Комуністичної партії Фінляндії в Москві восени 1918 року. За його ініціативою компартія готувалася до збройного повстання у Фінляндії. 17 травня 1919 року за рішенням партії нелегально (під ім'ям Отто Віллі Брандт) проник у Фінляндію з товаришем Юка Лехтосаарі (під ім'ям Бруно Сааристо). Написав програму Соціалістичної робочої партії Фінляндії, писав статті в газету фінського соціал-демократичного союзу молоді. У лютому 1920 року поширилися чутки про його смерть. В Росії і в Фінляндії керівники робітничого руху прочитали на його честь пам'ятні промови і навіть назвали місце зборів фінських комуністів у Петрограді Клубом Куусінена. Але він вижив, переховувався в Гельсінкі і через Швецію повернувся в Росію на початку 1921 року.

У міжвоєнний період працював у Комінтерні, був делегатом восьми його конгресів. Був одним з ідеологів цієї організації, яка закликала до всесвітньої диктатури пролетаріату. У 1921—1939 роках — секретар Виконкому Комінтерну (ВККІ). У 1922 році — кандидат у члени Президії ВККІ, а в 1922—1939 роках — член Президії ВККІ. У 1923—1926 роках — член Оргбюро ВККІ.

Відразу ж після початку радянсько-фінської війни Куусінен був призначений главою уряду і міністром закордонних справ «Фінляндської Демократичної Республіки», від імені якого 2 грудня 1939 року підписав «Договір про взаємодопомогу та дружбу» з Радянським Союзом, незважаючи на те, що його уряд не контролював столицю Фінляндії — Гельсінкі.

До кінця війни, у зв'язку з відмовою Уряду СРСР від планів захоплення території Фінляндії, уряд Куусінена було розпущено. У березні 1940 року була утворена Карело-Фінська РСР, яка включила в себе колишню Карельську АРСР, а також фінські території, що були захоплені СРСР під час радянсько-фінської війни. 9 липня 1940 року Куусінен був обраний Головою Президії Верховної Ради Карело-Фінської РСР. У 1940—1958 роках за сумісництвом був також заступником Голови Президії Верховної Ради СРСР.

У лютому 1941 року на XVIII партійній конференції був обраний до складу ЦК ВКП(б), членом якого залишався до смерті. У жовтні 1952 року — березні 1953 року — член Президії ЦК КПРС.

З червня 1957 року до травня 1964 року — член Президії ЦК КПРС і секретар ЦК КПРС. Був найстарішим за віком серед секретарів ЦК КПРС і членів його Президії (Політбюро).

У період «відлиги» став членом Академії наук СРСР і був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. Нагороджений чотирма орденами Леніна.

Отто Куусінен був редактором підручника «Основи марксизму-ленінізму», однієї з фундаментальних робіт в галузі діалектичного матеріалізму і наукового комунізму. Ця книга стала одним з перших документів, в яких згадується теза про переростання держави диктатури пролетаріату в загальнонародну державу, яка в подальшому стала частиною Програми КПРС 1961 року.

Помер 17 травня 1964 року в Москві, тіло було піддано кремації, а прах похований в некрополі біля Кремлівської стіни.

Особисте життя

ред.

У 1902 році Куусінен обвінчався з Саймою-Пауліною Дальстрем. Шлюб розпався в 1923 році. Діти, народжені у шлюбі з Саймою:

дочка — Хертта Куусінен (1904—1974) — була почесним головою Комуністичної партії Фінляндії, президентом Міжнародної демократичної федерації жінок;
син — Еса (1906—1949), журналіст і перекладач, жив і працював у Петрозаводську, у 1937—1939 роках піддавався репресіям[6];
дочка — Рійкка (проживала у Москві, наприкінці життя переселилася в Фінляндію, померла в будинку для престарілих в Гельсінкі[7]);
син — Хейккі (1911—?), фізик, доцент Гельсінського університету;
син — Танел (1913—?), (піаніст, випускник Академії імені Сібеліуса).

У 1923 році одружився з Айно Туртіайнен, яка у 1931—1933 роках була на нелегальній роботі по лінії Комінтерну в США, потім — агентом радянської військової розвідки в Японії. У 1937 році А. Туртіайнен засуджено на 8 років таборів[8].

З 1936 року останні роки життя Отто Куусінен прожив у шлюбі з Мариною Аміраговою.

Пам'ять

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Очолював маріонетковий прорадянський уряд Фінляндської Демократичної республіки, що не була визнана ніким, крім СРСР, не мав суверенітету і контролю над заявленою територією, але претендував на управління Фінляндією
  2. ↑ Tanner, Väinö (1956). The Winter War: Finland Against Russia, 1939-1940, Volume 312. Palo Alto: Stanford University Press. с. 114.
  3. ↑ Trotter, William (2013). A Frozen Hell: The Russo-Finnish Winter War of 1939-1940. Algonquin Books. с. 58,61.
  4. ↑ Kokoshin, Andrei (1998). Soviet Strategic Thought, 1917-91. MIT Press. с. 93.
  5. ↑ Killham, EdwardL (1993). The Nordic Way: A Path to Baltic Equilibrium. Howells House. с. 78.
  6. ↑ Куусинен Эса (Сипи Эско) Вильгельмович. Инкери.ру. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 4 травня 2014.
  7. ↑ Эдвард Хямяляйнен. Из жизни русских в Финляндии. «Россия в красках». Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 4 травня 2014.
  8. ↑ Лурье, Вячеслав Михайлович (2003). ГРУ: дела и люди (Россия в лицах). Олма-Пресс. с. s. 419. ISBN 5765414990. Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 7 серпня 2017.
  9. ↑ Памятник Отто Вилле Куусинену в Петрозаводске. Установлен в 1973 году. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 1 березня 2018.

Джерела

ред.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Куусінен_Отто_Вільгельмович&oldid=41064755