Арбатов Георгій Аркадійович

російський політолог

Георгій Аркадійович Арбатов (19 травня 1923, Херсон Українська РСР — 1 жовтня 2010, Москва, Росія) — російський політолог, учений-американіст. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1971—1976 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1976—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1991 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 9—11-го скликань. Народний депутат СРСР у 1989—1991 роках.

Арбатов Георгій Аркадійович
Arbatov G A 2005.jpg
Народився 19 травня 1923(1923-05-19)[1][2][3]
Херсон, Херсонська округа, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР[1]
Помер 1 жовтня 2010(2010-10-01)[4][2][…] (87 років)
Москва, Росія[5]
·злоякісна пухлина
Поховання Новий донський цвинтар
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність геополітик, політик, журналіст
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Галузь політолог[d]
Заклад Інститут США та Канади РАН
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Звання академік РАН
Ступінь доктор історичних наук
Вчителі Aleksey Yefimovd і Францов Георгій Павлович
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР і ЦК КПРС
Відомий завдяки: брав участь в зустрічах на вищому рівні голів СРСР і США з питань роззброєння
Діти Alexei Arbatovd
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Москви» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

CMNS: Арбатов Георгій Аркадійович у Вікісховищі

РодинаРедагувати

Батько — Аркадій Михайлович Арбатов (1900—1954). Мати — Ганна Василівна Арбатова (Дзун) (1901—1977). Син Арбатов Олексій Георгійович (1951), російський вчений і політичний діяч.

Батько закінчив ремісниче училище в Одесі, працював металістом-модельником на одному з заводів. У 1918 вступив в партію більшовиків, брав участь в Громадянській війні. Працював директором консервного заводу. У 1930 його направили на роботу в торгове представництво СРСР в Німеччині, де разом з ним жила сім'я. З 1935 року Аркадій Михайлович Арбатов був співробітником Наркомату зовнішньої торгівлі. Проте в роки репресій був вигнаний і влаштувався на роботу заступником директора Бібліотеки імені Леніна з адміністративної частини. У 1941 його все ж таки заарештували і засудили на 8 років. Проте через декілька місяців відбувся новий суд, і в грудні 1942 батька виправдали. Надалі він посідав посаду директора будівельної контори Міністерства лісового господарства РРФСР.

Участь у війніРедагувати

Георгій Арбатов закінчив 1-ше Московське артилерійське училище імені Красіна в кінці 1941. Брав участь в Параді на Червоній площі 7 листопада 1941. Як бойовий офіцер гвардійських мінометних частин Калінінського, Степового, Воронезького, 1-го і 2-го Українських фронтів брав участь в битвах Німецько-радянської війни спочатку на посаді начальника розвідки гвардійського мінометного дивізіону, командира батареї, заступника командира дивізіону, а потім помічника начальника штабу полку 17-го Гвардійського мінометного полку. За бойові заслуги був нагороджений багатьма орденами і медалями, зокрема в 1943 орденом Червоної Зірки. Влітку 1944 був демобілізований як інвалід Вітчизняної війни 2-ї групи.

ОсвітаРедагувати

Закінчив МГІМО МЗС СРСР в 1949 (спеціальність «міжнародне право») заочну аспірантуру МГІМО в 1954. Кандидатська дисертація: «Ідеологічна роль держави» (1958). Докторська дисертація: «Ідеологічна боротьба в сучасних міжнародних відносинах» (1964). Доктор історичних наук, професор, академік АН СРСР (потім РАН).

ЖурналістикаРедагувати

З 1949 старший науковий редактор у Видавництві іноземної літератури. Надалі працював в періодичних виданнях: завідувачем відділу в журналах «Питання філософії» (19531957), «Новий час» (19571959), консультантом в журналі «Комуніст» (19591960), оглядачем журналу «Проблеми миру і соціалізму» (19601963).

Наукова діяльністьРедагувати

У 19631964 рр. працював завідувачем сектора Інституту світової економіки і міжнародних відносин Академії наук СРСР. У 19641967 роках працював у апараті ЦК КПРС.

У 19671995 рр. директор Інституту США і Канади АН СРСР/РАН (ІСКРАН). Засновник цієї наукової установи, перетворив його на найбільший науковий центр, що здійснює комплексні дослідження політичних, військових, економічних і соціальних проблем США і Канади. Під його керівництвом і безпосередній участі в країні була створена російська школа американістики, їм підготовлено 36 кандидатів і 14 докторів наук.

З 1995 почесний директор ІСКРАН. Радник Російської академії наук. Член Російської асоціації міжнародних досліджень.

В рамках Наукової ради з комплексного вивчення проблем США, головою якого він є, здійснюється ряд сумісних наукових досліджень з вченими США, Німеччини та ін. Ініціатор і організатор щорічних російсько-американських зустрічей по проблемах розвитку двосторонніх відносин, забезпечення міжнародної безпеки і шляхів вирішення міжнародних конфліктів.

Політична діяльністьРедагувати

У 19641967 консультант, потім керівник групи консультантів відділу ЦК КПРС. Обирався членом ЦК КПРС, депутатом Верховної Ради СРСР, народним депутатом СРСР (19891991; від Академії наук); був експертом Державної думи; членом Ради із зовнішньої політики МЗС РФ (19911996); головою Асоціації сприяння ООН (1985—1997).

Неодноразово брав участь в зустрічах на вищому рівні голів держав СРСР і США з питань роззброєння.

ПраціРедагувати

Автор більше 100 авторських і колективних монографій загальний тираж яких перевищує 2 мільйони екземплярів, опублікованих 10 мовами країн світу, зокрема:

  • Ідеологічна боротьба в сучасних міжнародних відносинах. Доктрина, методи і організація зовнішньополітичної пропаганди імперіалізму. М., 1970;
  • Глобальна стратегія США в умовах науково-технічної революції. М., 1979 (відпов. редактор і соавт).
  • Вступаючи у 80-ті. М., 1981;
  • Свідоцтво сучасника. М., 1991 (англ. пер.: The System. An Insiders Life in Soviet Politics. N.Y., 1992, 1993; німий. пер. 1993; кит. пер. 1998);
  • Суспільна наука і політика. М., 1998.
  • Порядок денний російсько-американських відносин. М., 1999.

Цілий ряд його праць використовується як підручники на історичних факультетах і факультетах журналістики провідних вузів Росії і СНД. Його книга «Людина системи» (2002) мемуари безпосереднього учасника багатьох найважливіших подій, пов'язаних з розвитком відносин між двома супердержавами СРСР і США, людини, особисто знайомого з багатьма політиками світового масштабу.

НагородиРедагувати

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Вітчизняної війни I ступеня, Червоної Зірки, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», багатьма медалями. У червні 2005 був нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня. Йому привласнено звання почесного громадянина міста Черкаси, у звільненні якого він брав участь.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати