Відкрити головне меню

Курінський Валерій Олександрович
Народився 13 липня 1939(1939-07-13)
Красноармійськ
Помер 3 травня 2015(2015-05-03) (75 років)
Київ
Громадянство СРСР, Україна
Національність українець
Діяльність поет
Alma mater Київську консерваторію ім. П. І. Чайковського
Сфера інтересів композитор, поет, філософ
Відомий завдяки: Автодидактика

Валерій Олександрович Курінський (13 липня 1939, Красноармійськ - 3 травня 2015, Київ) — науковець, письменник, поет, поет-пісняр, філософ, композитор, музикант, перекладач з більш ніж сотні мов, дослідник. Автор перекладів Левінаса, Рільке, Квазімодо, Бін Сін, татарських поетів.

БіографіяРедагувати

Народився 13 липня 1939 року в місті Покровськ (тоді Красноармійськ), Донецька область. Закінчив Київську консерваторію ім. П. І. Чайковського по класу скрипки. До двадцяти п'яти років він самотужки опанував близько сорока мов.

Він деякий час працює з Миколою Філаретовичем Колессою, як перекладач його уроків з кубинською молоддю. А коли він (ще студент консерваторії) працює в штаті журналістом у «Вечірньому Києві», знання мов дає йому можливість поспілкуватись з видатним італійським письменником, дитячим казкарем, Джанні Родарі. Декілька років Валерій Олександрович веде переписку з головою Спілки письменників Німеччини Райнером Кіршем, надсилає йому свої зауваження щодо перекладів творів Мандельштама німецькою. Там же, у «Вечірньому Києві», проходить серйозну журналістську та редакторську школу. Після закінчення Київської консерваторії, йому пропонують посаду завідувача літературною частиною Київського оперного театру. Саме тут вперше він зустрічається з Євгенією Мірошниченко, Гізелою Циполою, Анатолієм Солов'яненком. Працюючи в опері продовжує писати вірші до пісень, пісні до кінофільмів. Вже через рік Курінському пропонують нову посаду — Відповідальний секретар Спілки композиторів України. Він провів з'їзд композиторів, на якому до спілки композиторів було прийнято видатного композитора Валентина Сильвестрова, хоча до цього його документи викидалися зі списків кандидатів до вступу. Творчість пов'язувала Курінського з композитором Ігорем Шамо. З ним написано кілька десятків пісень: кантата «Скомарошини», біля тридцяти пісень до п'єс, художніх та документальних фільмів, естради. Наприклад: «Вальс, вальс вальс, хвиля дніпровська грає», «Впали дві зірниці» (цей твір міцно ввійшов в репертуар тріо бандуристок, його часто виконує тріо «Либідь»)[1] , пісню «Слава рабочим рукам». Серед усіх цих творів чільне місце належить пісні «Мир добру и разуму». До цього твору в 1970 році Курінським були написані слова (російською та німецькою мовами), а згодом — пісня стала лауреатом Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Берліні. З Євгеном Станковичем було написано пісні до фільму «Рожденные революцией». А згодом — майже сотня пісень і до інших фільмів з цілою низкою композиторів. Співпрацював з такими колективами, як тріо «Либідь», «Мареничі», «Думка» , Українська чоловіча капела, Хор Верьовки, хор українського радіо та телебачення, Ансамбль пісні всесоюзного радіо, Ансамбль пісні та танцю київського військового округу, філармонічними колективами. Серед перших виконавців були Лев Лещенко та Павло Зібров. Для Театру російської драми ім. Лесі Українки написав для них у ті ж роки величезну кількість зонгів (зокрема, до таких вистав, як «Интервью в Буэнос-Айресе», «Сталевары»). Теплі дружні стосунки пов'язують Валерія Олександровича з композитором Леонідом Олександровичем Грабовським.

У 1970 році Валерій молодим студентом був змушений відмовитись від наукового ступеню в аспірантурі в Інституті мистецтва, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського з ідеологічних причин. Його дисертація «Сучасне західне оперне мистецтво» демонструвала, що не тільки в СРСР є мистецтво… Пан Валерій як людина, котра мала доступ до багатьох іншомовних джерел, не міг піти у розріз зі своєю совістю і погодитися з радянськими ідеологами та музикознавцями, які не визнавали авангардного музичного мистецтва в країнах заходу, тому він вирішує відмовитись від захисту і активізувати свої творчі та наукові дослідження. Так народжувалася Постпсихологія та Автодидактика — наукові роботи з самоосвіти (розроблені й видані ще на початку дев'яностих вони лишаються актуальними й для сучасної молоді)". А ще — «Самоосвітні роздуми», «Коли немає гувернантки», «Аеробіка в роті», збірки сонетів. Збирають велику кількість слухачів лекції по «Загальній теорії майстерності (навичок)», «Філософії здоров'я», «Теорії дружності». Для Маестро нормою стало починати ранок з написання нового сонета і закінчувати віршем, котрий був би літописом його прожитого дня. Це як своєрідний щоденник. І таких «щоденок» у нього понад десять тисяч. Постпсихологічна «Автодидактика» зуміла прищепити любов до самонавчання багатьом його учням. Не дивно, що багатогранний талант цієї людини помітили й гідно оцінили в далекому та близькому зарубіжжі. За останні п'ять років, понад тисячу симфонічних поем, більше вісімсот сонат стільки ж етюдів для фортепіано, створених за допомогою сучасних музичних технологій, чудове виконання у сольних концертах відразу усіх 24 каприсів Нікколо Паганіні (й це після надзвичайно складної операції, коли у маестро майже повністю відмовила права рука). Він є автором таких програм та проектів, як Дитяча академія на колесах, «Дороговказ», «Вундердід», за його ініціативою та під його науковим керівництвом створюється підручник розмовної бурятської мови. Видані романи «Пирушка», «Восторг блуждающих пространств», «О, Нубия моя», збірки сонетів та афоризмів. Пан Валерій є автором понад десяти тисяч сонетів українською, російською, англійською та іншими мовами, винахідником іграшки — посібника із фонетики, за допомогою якої діти моделюють мовні звороти, адаптуючись у дорослому середовищі — Гаварюши. Його теорії допомагають змінити модель мислення, віднайти нерозкриті внутрішні можливості й власне «Я». Зараз курс Автодидактики читали в Академії соціології в Москві, постпсихологічну розробку викладання курсу було зроблено в Інституті Гнєсених та ін. Окрім цього, в Краснодарі функціонує Центр з підготовки майбутніх мам до пологів, де з успіхом використовують постпсихологічні ідеї Курінського.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Література: Самоосвітні роздуми, Київ 2001 Еманюель Левінас Між нами . Дослідження. Думки-про-іншого, Дух і Літера, 1999, ISBN 966-7405-47-8 Переклад В. О. Курінського Валерий Куринский «Аэробика во рту», Пособие Валерий Куринский «Услышь иное», сборник сонетов, Киев, «Український письменник», «Вир», 1993 Куринский В. А. Автодидактика: Часть первая. М. : Культурный учебно-издательский центр «Автодидакт», 1994. Автодидактика: часть первая. К. ПОСТПСИХОЛОГИЯ.ОБРАЗОВАНИЕ. КУЛЬТУРА. , 2000, С 560. Переиздание книги: В. А. Куринский Автодидактика. — М.:Культурный учебно-издательский центр «Автодидакт», 1994. Українська постпсихологічна автодидактика: Лекції.- К.:[ЗАТ «Віпол»], 2006. −484 с. Постпсихологическая автодидактика: [В 2 ч.] — К.: [ЗАО «Віпол»], 2006. — Ч. 1: Лекции/ Изд. 4-е доп. — 2006. — 408 с. ISBN 5-8238-0855-0 Постпсихологическая автодидактика: [В 2 ч.] — К.: [ЗАО «Віпол»], 2006. — Ч. 12 Монография. — 2006. — 660 с. с. ISBN 5-8238-0854-22 Пісні http://www.youtube.com/watch?v=BDl9IhIJBjA http://www.pisni.org.ua/persons/1586.html "Дніпровський вальс", сл. В.Курінського, муз.І.Шамо http://rutvgid.ru/видео/онлайн/євгенія-мірошниченко-дніпровський-вальс-evgeniya-miroshnichenko/AzSapGZ18UcyYzd[недоступне посилання з липень 2019]http://www.bestreferat.ru/referat-137747.html Впали дві зірниці, слова - Валерій Курінський, музика - Ігор Шамо http://www.youtube.com/watch?v=fqn2umyZ4Oo Відео:http://www.youtube.com/watch?v=pcUpAaj437U