Відкрити головне меню

І́гор Нау́мович Шамо́
Ігор-Шамо.JPG
Надгробок Ігоря Шамо на Байковому цвинтарі в Києві
Ім'я при народженні І́гор Нау́мович Шамо́
Народився 21 лютого 1925(1925-02-21)
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 17 серпня 1982(1982-08-17) (57 років)
Київ, СРСР
·рак шлунка
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність композитор
Alma mater Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Жанр опера
Нагороди
Орден «Знак Пошани»
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1976Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського
Народний артист УкраїниЗаслужений діяч мистецтв України
IMDb ID 0787890
Сторінка в Інтернеті igorshamo.de

І́гор Нау́мович Шамо́ (21 лютого 1925(1925-02-21), Київ, СРСР — 17 серпня 1982(1982-08-17), Київ, СРСР) — український композитор єврейського походження. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України. Лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, премії ім. М. Островського. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Почесний громадянин міста Києва.[1]

Зміст

Біографічні даніРедагувати

Народився в Києві. Закінчив музичну десятирічку імені Лисенка — першу спеціалізовану школу в Україні. Екстерном закінчив Друге медичне училище за фахом «фельдшер» і на початку 1942 року у 16 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений.

Після демобілізації в 1946 році Ігор Шамо вступив до Київської консерваторії, яку закінчив з відзнакою в 1951, композиторський факультет у класі професора Бориса Лятошинського. Ще на третьому курсі консерваторії був прийнятий до Спілки композиторів України. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал», де робив музичне оформлення спектаклів. На дипломному концерті виконав на фортепіано у супроводі симфонічного оркестру свою «Концерт-баладу», яка відразу увійшла в концертне життя, прозвучала в авторському виконанні в Києві, а потім і в Москві.

Ігор Шамо мешкав у Києві до кінця життя. Він є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Києве мій», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Пісня про щастя» та багато інших. Кумирами юного Шамо були І. Бах, Р. Шуман, С. Рахманінов. Йому подобались поривчастість та імпульсивність у Шумана, широта та гармонічна наповненість у Рахманінова, аскетична суворість, прихована сила у Мусоргського.

Ігор Шамо помер 17 серпня 1982 року від раку шлунка. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

Сім'яРедагувати

  • Був одружений з Людмилою Шамо (Большаковою)
  • Син Юрій Шамо (1947—2015) — композитор, жив у Німеччині
  • Дочка Тамара Шамо — активно займається збереженням та популяризацією творчої спадщини композитора
  • Онука композитора Ірина Бородянська — співачка
  • Племінник Володимир Шамо — піаніст
  • Внучатий племінник Максим Шамо — піаніст
 
Поштовий конверт, випущений до 75-річчя композитора (26 січня 2000)

ТвориРедагувати

«Руська фантазія» перший твір. Романс для віолончелі та фортепіано

  • Симфонічні (3 симфонії), концерт для флейти та струнних (1977), концерт для баяна та струнного оркестру (1981), камерні твори (квартети, пєси для бандури тощо), фольк-опера «Ятранські ігри» (лібрето В.Юхимовича) кантати.
  • пісні на слова Д.Луценка, А.Малишка, Т.Масенка, Л.Смирнова, Р.Рождественського, О.Коломійця, А.Слісаренка, П.Воронька, О.Вратарьова, Л.Ковальчука, Л.Забашти, В.Курінського, Ю.Рибчинського, І.Лазаревського, А.Демиденка…(популярні: «Києве мій», «Балада про сурмачів», «Пісня про невідкриті острови», «Товариш Пісня»);
  • 10 солоспівів на слова Шевченка (1959);
  • 3 фортепіаних цикли: «Тарасові думи»(з 6 новел)(1960), «Українська сюіта», «Гуцульські акварелі», «Фантастичний марш» для фортепіано (1946), "Прелюдії, «Гумореска». 2 токати, «Варіації-фантазія» (1947, фортепіанне тріо).
  • музика до 40 кінофільмів, радіовистав («Відьма» за Шевченком, 1949, і «Тарасові шляхи») та до 40 вистав (у театрі ім. І. Франка, театрі ім. Л.Українки…), «На світанні» в Київському театрі юного глядача (1964).

Кінофільми:

також ряд мультиплікаційних і документальних кінокартин.

 
Меморіальна дошка

Пам'ятьРедагувати

  • На будинку по вул. Костьольній, 8 у м. Києві, де жив композитор, встановлено меморіальну дошку.
  • Київській дитячій музичній школі № 7 надано ім'я Ігоря Шамо.
  • У вересні 2015 року Київська міська державна адміністрація провела громадське обговорення щодо перейменування бульвару Олексія Давидова на бульвар Ігоря Шамо. Більшість киян (160 проти 59) підтримала перейменування[2]. У лютому 2016 року київський міський голова видав розпорядження про перейменування бульвару[3].
  • Фільми:
    • «Пісні Ігоря Шамо» (К. 1984, реж. Р. Єфименко).
    • «Пісні серця» (документальний фільм. К. 2004, реж. Ю. Лазаревська).
    • «Ігор Шамо. Постлюдія» (2014, реж. Ю. Лазаревська[4]).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати