Сильвестров Валентин Васильович

Валенти́н Васи́льович Сильве́стров (нар. 30 вересня 1937, Київ) — український композитор, народний артист України, лауреат Шевченківської премії.

Сильвестров Валентин Васильович
Основна інформація
Дата народження	30 вересня 1937(1937-09-30) (81 рік)
Місце народження	Київ
Громадянство	Україна
Професія	композитор
Нагороди
Цитати у Вікіцитатах

Зміст

Творчий шлях

Закінчив Київську державну консерваторію (тепер Національна музична академія України) за фахом композиція в 1963 р. по класу Б. Лятошинського.

З 1960-х років музика Сильвестрова звучить на міжнародних фестивалях, його твори виконують О. Криса, Ґ. Кремер, О. Любимов, І. Монігетті, О. Рудін, Г. Рождественський, І. Блажков та інші. Твори Сильвестрова виходять друком у багатьох престижних видавництвах Заходу, в тому числі «М. П. Бєляєв – Петерс».

У 1960-ті роки В. Сильвестров входить до творчої групи «Київський авангард», представники якої, всупереч жорсткому тиску з боку захисників панівної в СРСР естетики соцреалізму, відкривають нову сторінку історії української музики, орієнтуючись на нові стильові течії західноєвропейської музики та опановуючи сучасні композиторські техніки. Зокрема, композитор використовує у своїх творах додекафонію, алеаторику, сонористику. Характерним драматургічним принципом стає хвильова драматургія.

У 1970-ті композитор поступово відмовляється від традиційних технік авангарду, орієнтуючись на постмодернізм. Сам автор називає свій стиль «мета-музикою» («метафоричною музикою»). У творах цього періоду переважають медитативні, споглядальні настрої. Чільне місце займає притаманне постмодернізмові звертання до стилів минулих епох (див. приклад № 2 — «Кіч-музика» (1977)).

Характерною рисою стилю Сильвестрова стає постлюдійність, характерною драматургічною рисою — превалювання періодів спаду та diminuendo, на різних рівнях композиційної структури простежується типова для постмодерністської парадигми невизначеність. Індивідуальною особливістю фактури стає наявність звукової педалі, фону, в рамках якого виникають окремі знаки алюзій.

Ще однією важливою парадигмою постмодерну, наявною у творчості Сильвестрова, є невизначеність. Вона виявляється як у відсутності чітких композиційних схем, певній спонтанності мислення, так і на рівні ритмоструктур, інтонаційних побудов і взагалі звучання, що нерідко межує з тишою.

Громадянська позиція

Валентин Сильвестров підтримував акції протесту в Києві 2004 і 2013-14 років, пояснюючи це так: «Я все ж таки, як і будь-яка інша творча людина, більше індивідуаліст по своїй природі. Але наступає такий момент, коли просто неможливо не вийти. Коли так відверто доводять людей своїми мерзенними діями, притому глобально, що виникає таке обурення, що ти буквально втрачаєш розум…» При цьому чинну владу характеризував як «підлоту»:

«

Дії влади для українців виглядають негарно. Схаменіться! Для нормальної людини видно, яка це підлота. Тут вже великими буквами написано, що це ПІДЛОТА.

»

Стихійне повалення пам'ятнику Леніна в Києві В. Сильвестров описував так:

«

Пам’ятник знесли — це сумнівне досягнення революції, але досягнення. Влада ж змогла демонтувати пам’ятник Леніну на Майдані, могла б і цей так само спокійно прибрати. І помістити його в музей, бо він, можливо, має якусь скульптурну цінність. Це для кого його ставили, для комуністів? Адже пам’ятників Сталіну в Києві немає жодного. Навіщо ж тоді Леніну залишили, чим він кращий? Він обіцяв селянам землю і заводи, а вийшло смертовбивство суцільне. І цій людині пам’ятник встановлювати?

»

Будучи російськомовним у побуті, Сильвестров є палким шанувальником української, і дає такі порівняльні характеристики української та російської мов:

«

Я ще за радянських часів у Львові помітив, що коли ти перебуваєш в українській мові, в цій стихії, то раптом думки забарвлюються якось інакше. Коли переходиш із російської на українську, з’являється відчуття новизни відтінків, мова ніби з якимось цікавим вибриком, а коли, навпаки, з української на російську, то остання спочатку здається якоюсь прісною, по-лакейському вихолощеною

»

«

Українська забарвленіша, російська – прозоріша. Різкий перехід із російської на українську чи навпаки – небажаний. Це різні системи. Наші філософські думки матимуть різний сенс залежно від мови. Візьміть для прикладу слова "божевільний" – як вільний від Бога, та "сумасшедший" – як технологічний процес. В українському варіанті звучить зі співчуттям, на відміну від російського.

»

Нагороди

• 1967 — лауреат Міжнародної премії ім. С.Кусевицького (США)
• 1970 — лауреат Міжнародного конкурсу композиторів «Gaudeamus» (Нідерланди)
• 1989 — Народний артист України
• 1995 — Державної премії України ім. Т.Шевченка
• 1997 — орден «За заслуги» ІІІ ступеня
• 2007 — орден Ярослава Мудрого V ступеня
• 2011 — Почесний доктор honoris causa Національного університету «Києво-Могилянська академія»
• 2016 — Почесний доктор honoris causa Національного університету «Острозька академія»
• 2017 — орден Ярослава Мудрого IV ступеня

У творчому доробку автора

(джерело інформації: мультимедійна база даних «Нова музика України»)

для оркестру

• 8 симфоній

  № 1 (1963, ред.1974)

  № 2 для флейти, ударних, фортепіано і струнного оркестру (1965)

  № 3 для великого симфонічного оркестру «Есхатофонія» (1965)

  № 4 для духових і струнних (1976)

  № 5 (1980—1982)

  № 6 (1994-95)

  № 7 (2002—2003)

  № 8 (прем'єра в 2015)

для солістів з оркестром

• «Медитація» для віолончелі і симф. оркестру
• «Монодія» (для фортеп'яно і симф.оркестру)
• «Exegi monumentum» на вірші О. С. Пушкіна для баритона і симф. оркестру
• «Посвята» для скрипки і симф. оркестру
• «Метамузика» для фортеп'яно і симф. оркестру
• «Постлюдія» для фортеп'яно і симф. оркестру
• «Вісник» для фортеп'яно і струнних

для камерного оркестру

«Спектри» Поема пам'яті Лятошинського Серенада Інтермеццо

«Епітафія» для ф-но та струнного оркестру Осіння серенада для сопрано і камерного оркестру

для хору

Три Алілуї Піснеспіви на слова Шевченка (2014) Два псалми Давида (пс. № 37 і 150) Реквієм для Лариси Кантат на вірші Т. Шевченка Кантата на вірші Ф.Тютчева та О.Блока «Лісова музика» «Триптих» (2013)

Псалми на слова Т. Шевченка (2005) «Ода солов'ю», Диптих Елегія Майдан — Київ (2014)

камерна музика

2 струнних квартети та Квартет-пікколо Квінтет «Містерія» для альт.флейти та ударних тріо для флейти, труби та челести «Проекція на клавесин, вібрафон і дзвони» «Драма» для скрипки, віолончелі та ф-но

Соната для віолончелі та ф-но 3 постлюдії Пост скриптум для скрипки та ф-но Епітафія Л. Б. для альта і ф-но Містеріозо для кларнету Елегія для віолончелі

Для фортепіано соло

3 Сонати Сонатина Класична соната 5 п'єс Тріада Елегія «Дитяча музика»

«Музика в старовинному стилі» «Кіч-музика» «Віддалена музика» «Наївна музика» «Усна музика» «Ноктюрн» Інтермеццо та Багателі

Для голосу з фортепіано

2 романси на вірші О. Блока «Тихі пісні» «Прості пісні» «Старовинна балада»

«Ступені» «Кіч-пісні» 4 пісні на слова О. Мандельштама

музика до кінофільмів

«Білі хмари» (1968) «Карантин» (1968) «Єралашний рейс» (1977) «Незрима робота» (1979) «Пробивна людина» (1979) «Грачі» (1982) «Не було б щастя...» (1983) «Наближення до майбутнього» (1986)

«Сад Гетсиманський» (1993) «Чеховські мотиви» (2002, реж. К. Муратова) «Настроювач» (2004, реж. К. Муратова) «Час прощання» (2005, реж. Франсуа Озон) «Одвічне повернення» (2012, реж. К. Муратова) «Валерій Ламах. Коло життя» (2013, док., реж. А. Сирих)

Музичні приклади

•  «Спектри», симфонія для камерного оркестру. Частина 1^{опис файлу}(1965) (Диригує І.Блажков)
• Симфонія № 5, фрагменти
• Симфонія № 4

Література

• Павлишин С. С. Валентин Сильвестров. Київ: Муз. Україна, 1989. 88 с. (Сер.: «Творчі портрети українських композиторів»)
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• Ильина А. Постмодернистические тенденции в музыке В. Сильвестрова.// Українське музикознавство. Вип..33 — К.2004
• Михайлова О. Про структурно-семантичний інваріант симфоній В. Сильвестрова // Українське музикознавство Вип. 28 — К.1998
• В.Сильвестров на сторінці МІЦ
• Довгаленко Ніна Сергіївна (30.09.2007). Авангард в украинской музыке 1960-х годов [Авангард в українській музиці 1960-х років] (рос.). Архів оригіналу за 30.09.2007. Процитовано 24.04.2007. 
• Опанасюк О. П. Творчість В. Сильвестрова в контексті інтенціональної форми художнього образу // Українське мистецтвознавство. Вип. 5. — К.: ІМФЕ, 2004. — С. 76-81.
• Опанасюк О. П. Про інтенціональний стиль в музичному мистецтві. На матеріалі Другої сонати для фортепіано В. Сильвестрова // Київське музикознавство. Вип. 25. — К., 2007. — С. 66-76.
• Опанасюк О. П. «Дочекатися музики» В.Сильвестрова: інтенціональний зріз // Мистецтвознавчі записки: Збір. наук. праць. — Вип. 20. — К. : Міленіум, 2011. — С. 38-47.
• Валентин Сильвестров. Дочекатися музики : Лекції-бесіди. За матеріалами зустрічей, організованих Сергієм Пілютиковим. — Київ : Дух і Літера, 2011. — 376 с. — ISBN 978-966-378-199-0.

Посилання

• Марко Роберт Стех «Очима культури» № 29. Валентин Сильвестров: «Дочекатися музики»
• Лідія Мельник «Орден за музику», «Львівська газета»
• Юрій Чекан «Парад оркестрів» «Між двома полюсами?», «Дзеркало тижня»
• В.Сильвестров «ФАКТЫ БЕЗ МИФОВ», «Дзеркало тижня»
• Евгения Кривицкая «Моцарт и Сильвестров», «Независимая газета»
• Пётр Поспелов «Фигуры времени: София Губайдулина — Арво Пярт — Валентин Сильвестров» «неактуальный язык», «Комерсантъ»
• Інтерв'ю з композитором, «Дзеркало тижня», 2006
• Юрій Чекан. Спів, запозичений у світу (2007)
• Інтерв'ю з композитором, «Український тиждень», 2010
• Творчий доробок. Сильвестров Валентин Васильович. НСКУ. 
• Сторінка Валентина Сильвестрова у facebook: анонси подій, фото, відео