Вікіпедія

Котлярка

село в Україні, у Попільнянській селищній громаді Житомирського району Житомирської області

Котля́рка[1] — село в Україні, у Попільнянській селищній громаді Житомирського району Житомирської області. Населення — 490 осіб.

село Котлярка
Один з будинків села Котлярка
Один з будинків села Котлярка
Один з будинків села Котлярка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Попільнянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040390060054992
Основні дані
Засноване 1753 (271 рік)
Населення 490 осіб
Площа 5 км²
Густота населення 207,19 осіб/км²
Поштовий індекс 13523
Телефонний код +380 4137
Географічні дані
Географічні координати 50°1′31″ пн. ш. 29°19′32″ сх. д. / 50.02528° пн. ш. 29.32556° сх. д. / 50.02528; 29.32556
Середня висота
над рівнем моря 		210 м
Водойми р. Кривенька
Місцева влада
Адреса ради 13523, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Котлярка, вул. Гагаріна, 5-А
Карта
Котлярка. Карта розташування: Україна
Котлярка
Котлярка
Котлярка. Карта розташування: Житомирська область
Котлярка
Котлярка
Мапа
Мапа

CMNS: Котлярка у Вікісховищі

Географія

ред.

Через село тече річка Кривенька, ліва притока Унави та пролягає автошлях регіонального значення Р18.

Історія

ред.

Поблизу села знайдені залишки змієвих валів[2] та древні кургани[3].

Село згадувалося в історії 1753 року, про начебто ритуальне вбивство євреями малолітньої дитини шляхтича в сусідньому селі Маркова Волиця. Слідством керував безпосередньо єпископ Київський Римо-католицької церкви Каєтан Солтик. Одним із звинувачених у цьому злочині був орендар Мовша з Котлярки, якого пізніше четвертували в Житомирi[4]. Ця історія увійшла до книги «О смысле и значении кровавых жертвоприношений» богослова Тимофія Буткевича,[5], одного із засновників чорносотенського руху Російське зібрання.

Згідно з працею Лаврентія Похилевича «Сказання про населені місцевості Київської губернії» у 1835 році село належало до Сквирського повіту та парафії Свято-Успенської церкви в селі Сокільча. Власниками села були нащадки Августа Сливинського. Населення складало 520 православних та 100 католиків[6].

Відповідно до метричної книги Свято-Успенської церкви на середину XIX століття серед селян були розповсюджені наступні прізвища: Макарчук, Власюк, Сидорчук, Моцак, Старунський, Пастушенко, Стеценко, Овдюшка, Артемчук, Кубдяк, Іванюк, Колисниченко, Яковчук, Оксенюк, Павленчук[7]

У 1878—1879 роках в селі спалахнуло повстання чиншовиків, колишніх шляхтичів. Чиншовики відібрали назад землі, які раніше орендували у поміщика Сливинського за чинш, та які були передані в оренду за високу платню цукровій компанії з Ходоркова. Після того, як поліція заарештувала організатора бунту Баладинського, близько сорока чоловік озброївшись кілками його звільнили. Поліції вдалося припинити повстання заарештувавши 26 бунтівників, які згодом отримали різноманітні строки ув'язнення. Разом з тим поміщику було рекомендовано утриматися від намагання змінити орендаря та залишити решту чиншовиків на зайнятих ними землях[8].

Із жертв Голодомору в Україні (1932—1933) було поіменно встановлено 101 особа на основі свідчень очевидців Бабич С. П., Вільчинської Н. М., Завадської Ю. С., Монастирецького С. Т., Сокирко С. А.[9]

Чимало селян були призвані до лав Червоної армії та загинуло під час радянсько-фінської війни (1939—1940)[10]

150 жителів села воювали у складі Червоної армії під час німецько-радянської війни, з них загинуло 82, 63 — нагороджені орденами й медалями. У 1954 році встановлено пам'ятник загиблим воїнам[11].

До 2017 року в селі Котлярка існував пам'ятник Леніну. Після прийняття закону про декомунізацію сільською радою села Котлярка було вирішено не зносити пам'ятник Леніну. Замість цього місцевий художник Володимир Герасимчук перетворив його на пам'ятник Тарасові Шевченку, який змінив підборіддя, замінив кепку на «Кобзар», а піджак перетворив на пальто. Ініціаторкою перетворення стала завідувачка будинку культури села Котлярка Тетяна Петрук[12].

17 серпня 2016 року, в ході децентралізації, село увійшло до складу Попільнянської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Попільнянського району, село увійшло до складу новоутвореного Житомирського району[13].

Населення

ред.

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:

Мова Кількість Відсоток
українська 476 97,14 %
російська 13 2,66 %
румунська 1 0,2 %
Всього: 490 100 %

Відомі особи

ред.
Уродженці села:

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 17 жовтня 2016.
  2. ↑ Охорона культурної спадщини. Попільнянська центральна бібліотека. Архів оригіналу за 21 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
  3. ↑ Іващенко О. М. Пам'ятки і пам'ятні місця історії та культури на Житомирщині (Попільнянський район). Випуск 9. — Житомир, 2007. — с. 174—177. ISBN 978-966-655-267-2
  4. ↑ Святые из паволочи, бешт и коллективная память. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
  5. ↑ О смысле и значении кровавых жертвоприношений. Архів оригіналу за 9 квітня 2017. Процитовано 4 липня 2016.
  6. ↑ Похилевич Л. И. Сказания о населённых местностях Киевской губернии. стр. 223. Архів оригіналу за 26 квітня 2017. Процитовано 4 липня 2016.
  7. ↑ Сквирский уезд Киевской губернии: Украина, условно Центр: Украина (Україна): Страны и регионы. Архів оригіналу за 10 вересня 2016. Процитовано 4 липня 2016.
  8. ↑ Розділ III. Даніель Бовуа. Битва за землю в Україні (1863—1914). Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
  9. ↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору в Україні (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  10. ↑ Советско-финская война (1939—1940) — Лановцы и Примы — наши корни. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
  11. ↑ Історія міст і сіл Української РСР — Котлярка — Лановцы и Примы — наши корни. Архів оригіналу за 7 серпня 2016. Процитовано 11 липня 2016.
  12. ↑ Шевченко замість Леніну: історія перетворення памятника. Суспільне. Житомир. 2 серпня 2024.
  13. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  14. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  15. ↑ Пішов із життя Леонід Монастирецький. Репортер Житомира. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.
  16. ↑ Оксенюк Роман Назарович. Волинська обласна рада. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 9 липня 2016.

Посилання

ред.
  Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Котлярка&oldid=43215539