Біргітта Есмарк
Birgitte Esmark
Помер
Осло, Норвегія
Місце проживанняОсло
Національністьнорвежка
Галузьзоологія, малакологія, благодійність
ЗакладУніверситет Осло
БатькоГанс Есмарк
МатиУльріке Віборг
Автограф
Систематик живої природи
Дослідник, який окреслив низку зоологічних таксонів. Назви цих таксонів для вказівки авторства супроводжують позначенням «Esmark».

Біргітта[1] Еліса[2] Есмарк (норв. Birgitte Elise Esmark, також Birgithe; нар. 13 жовтня 1841, Бревік — пом. 2 квітня 1897, Осло) — норвезька вчена в галузі малакології, громадська діячка та благодійниця. Перша жінка-зоолог Норвегії[3][4]. Зробила значний внесок у вивчення видового складу та поширення наземних і прісноводних молюсків Норвегії, авторка узагальнюючої оглядової статті на цю тему. Вперше для науки описала широкопоширений вид бурштинок[en], Oxyloma sarsii (Esmark, 1886). Разом із мисткинею Ідою Ведель Ярлсберг[en] створила низку благодійних організацій, зокрема норвезьку філію Християнської асоціації молодих жінок (YWCA)[en].

Дитинство

ред.
 
Церква[en] в Рамнсі[en], де Ганс Есмарк був пастором протягом 18501870 років.

Народилася 13 жовтня 1841 року в містечку Бревік на південному узбережжі Норвегії[5][6][3][7].

Її батько, Ганс Есмарк, з 1824 року капелан муніципалітету Еїдангер[no] із резиденцією в Бревіку. Коли Біргітті було 9 років, 1850 року його підвищили до парафіяльного пастора муніципалітету Рамнс[en] у Вестфоллі з резиденцією в селищі Рамнс[en], за 50 кілометрів від Бревіка вглиб країни, і родина переїхала туди[6].

У Рамнсі в Есмарків склалися значно гірші стосунки з місцевою громадою, ніж в Бревіку, що негативно вплинуло на психологічний стан Біргітти та на її здоров'я загалом, яке особливо погіршилося з 13 років[6]. Складні стосунки з громадою сприяли тому, що Біргітта багато часу приділяла захопленню батька природничими науками[6].

Отримала високу освіту від своїх батька та дядька, науковців геолога та зоолога.[5].

Період природничих досліджень

ред.
 
Біргітта Есмарк з гідробіологічним сачком та іншим знаряддям для збору молюсків.

За різними свідченнями у 17[5][7] років або після 20[6][4] захворіла на туберкульоз. Згодом, у 25 років, оздоровлювалася на Мадейрі 2 роки, до 1868 року[8]. Після покращення здоров'я, зібрала на острові значні колекції мушель молюсків, мінералів, а також рослин, комах і павуків. Принаймні частина з цих матеріалів, зібраних 1868 року, зберігається в Музеї природознавства в Тронгеймі та в колекціях Університету Осло[5][6][8][9].

Після повернення з Мадейри, з 1868 року почала активно збирати колекції молюсків Норвегії, спочатку довкола Рамнса[en][10]. За цими матеріалами Біргітта Есмарк 1880 року опублікувала свою першу наукову роботу[10].

У 1870 році Біргітта з батьками переїхала в Кристіана[6]. Тоді в Норвегії жінки не мали права отримати вищу освіту. Але за клопотаннями дядька Біргітти, професора Лауріца Есмарка[no], її допущено до прослуховування лекцій в Університеті Осло, хоча вона не мала права складати іспити та отримати диплом[6].

Більшу частину 1874 року Біргітта Есмарк гостювала в Борнмуті на південному узбережжі Англії в британки місіс Фірнлі, з якою познайомилася та потоваришувала за кілька років до того на Мадейрі. Місіс Фірнлі сприяла виникненню в Біргітти інтересу до благодійної християнської діяльності. Також в Англії продовжувала збирати природничі колекції[4][3].

Попри відсутність диплому про зоологічну освіту, Біргітта Есмарк сформувала певну репутацію фахівця з молюсків. А вже 1879 року стала першою жінкою, що отримала стипендію від Університету Осло на проведення досліджень. Відтоді активно досліджувала молюсків Норвегії. Опублікувала 6 наукових статей у 1880—1886 роках, по дві норвезькою, німецькою й англійською мовами, з них три у норвезьких наукових журналах, дві в провідному німецькому малакологічному журналі «Malakozoologische Blätter[en]» та одну в провідному британському малакологічному журналі «Journal of Conchology»[10][11][12][13][14][15]. Стаття 1880 року стала першою науковою працею жінки, опублікованою в Норвегії[4]. Одну статтю 1886 року написала у співавторстві зі студентом Захарієм Хоєром, яка залишилася його єдиною опублікованою працею. Написала дисертацію у 1884 році, але не отримала наукового ступеня та не змогла побудувати академічної кар'єри, оскільки це все ще залишалося недоступним для жінок у Норвегії[5][3][7].

Збираючи молюсків у Норвегії, Біргітта Есмарк часто збирала також колекційні зразки й організмів з інших різноманітних груп, що досі зберігаються в музеях країни, зокрема у великій кількості — мохи, також подекуди печіночники, судинні рослини, комахи, базидієві гриби, лишайники, і навіть один екземпляр гуски білолобої, тощо[16][17].

Зібрані Біргіттою Есмарк наукові колекції, як молюсків, так й інших організмів, зберігаються в Музеї природознавства в Тронгеймі, в Університеті Осло (частково в університетському Природознавчому музеї[en]) та в Арктичному університеті Тромсе[18].

Серед наукового оточення Біргітти Есмарк в Університеті Осло був знаний зоолог та гідробіолог Георг Сарс (1837—1927), на честь якого вона назвала бурштинку Oxyloma sarsii (Esmark, 1886). Відомий американський малаколог і кнідаріолог[en] Вільям Гілі Далл у статті 1884 року висловлював подяку Георгу Сарсу та Біргітті Есмарк за надану можливість порівняти його зразки кнідарій з Аляски зі зразками з Норвегії[19].

Період громадської та благодійної діяльності

ред.
 
Іда Ведель Ярлсберг[en] (1855—1929), подруга та партнерка Біргітти Есмарк у громадській та благодійній діяльності.

За життя Біргітта Есмарк знана в Норвегії не стільки як дослідниця, скільки завдяки громадській і благодійній діяльності[5][7][3].

У 1882 році познайомилася та потоваришувала з Ідою Ведель Ярлсберг[en] (1855—1929), мисткинею з родини графів Ведель Ярлсбергів[en], фрейліною королеви Софії. Аристократка мала аматорський інтерес до молюсків, зібрала деякі матеріали, що використані в публікаціях Есмарк. Згодом їх об'єднало також бажання займатися благодійницькою діяльністю. Дві подруги відкрили в портовому районі Осло кімнату для навчання бідних дівчат, так звану «школу латання», де навчали арифметиці, мовам, рукоділлю, Біблії тощо[5][7][4].

У 1889 році Біргітта Есмарк та Іда Ведель Ярлсберг[en] організували норвезьку філію Християнської асоціації молодих жінок (YWCA)[en] і у 1893 році — Норвезьку жіночу лігу тверезості (за аналогією з американським Жіночим християнським союзом тверезості). Біргітта Есмарк стала секретарем обох організацій, а Іда Ведель Ярлсберг — їх головою[3][5][7][4].

Як і її подруга Іда Ведель Ярлсберг, Біргітта Есмарк не була одружена і не мала дітей[5]. Померла від раку 2 квітня 1897 року в Осло у 55 років[5]. Похована на Спаському цвинтарі в Осло. 1908 року на могилі встановили бронзове погруддя дослідниці[7].

Невдовзі після смерті Біргітти Есмарк її подруга Іда Ведель Ярлсберг полишила благодійність і зосередилася на живописі, багато часу проводила в Італії та згодом переїхала до Риму[6].[20]

У 1941 році, до 100 років від дня народження Біргітти Есмарк, у норвезькій газеті «Aftenposten» опублікували меморіальну статтю про неї, де зокрема зазначалося наступне:[21][7]

 

Вона рано проявила великий талант й успадкувала сімейні здібності та інтерес до природничих наук. ... Але найбільший внесок міс Есмарк зробила як благодійниця. Щаслива доля звела її на початку 1880-х років із спорідненою душею, відомою меценаткою міс Ідою Ведель Ярлсберг, і ці дві енергійні дами разом заснували низку організацій на допомогу й підтримку бідних і знедолених людей, перш за все молодих дівчат. ... Вона була рушійною силою в будь-якій роботі за яку бралася, мала на рідкість ясний і світлий розум, чудові практичні навички та, насамперед, велике й тепле серце для своїх співвітчизників, яким менше поталанило у житті.

Оригінальний текст (норв.)
Hun la tidlig stor begavelse for dagen og hadde arvet sin slekts anlegg og interesse for naturvidenskapen. ... Men det var som filantrop frøken Esmark kom til å gjøre sin største innsats. En lykkelig skjebne førte henne i begynnelsen av 1880-årene i forbindelse med en åndsbeslektet, den kjente filantrop, frøken Ida Wedel Jarlsberg, og de to energiske damer stiftet i fellesskap en rekke institusjoner for å hjelpe og støtte fattige og forkomne mennesker samt kvinnelig ungdom. ... Hun var en levende kraft i alt arbeide, hadde en sjelden klar og lys forstand, glimrende praktiske anlegg og først og fremst et stort og varmt hjerte for sine uheldigst stillede medmennesker.
 

Родина

ред.

Біргітта Есмарк походила з родини, що включала чимало відомих скандинавських науковців-природничників. Дочка Ульріке Віборг (1810—1898) та Ганса Есмарка (1801—1882), відомого священика та геолога-мінералога. Його батько, дід Біргітти, Єнс Есмарк, також був мінералогом і геологом й професором Університету Осло, та одружився на дочці відомого данського зоолога Мортена Тране Брюнніха (який, відповідно, був прадідом Біргітти Есмарк). Дядько Біргітти, брат батька, Лауріц Есмарк[no], також був зоологом, професором Університету Осло, опікувався зоологічними колекціями цієї установи, перш за все комах та хребетних тварин[5][6][3][7].

У родині Ганса Есмарка та Ульріке Віборг було 8 дітей[6].

Дослідження

ред.
 
Малюнок у праці Б. Есмарк 1886 року, що демонструє мінливість прісноводного равлика Peregriana peregra[en] (Müller, 1774).

Біргітта Есмарк досліджувала наземних і прісноводних молюсків Норвегії та їх поширення. Приділяла значну увагу вивченню широтного розподілу молюсків і зокрема вивченню арктичної частини країни. Більшість матеріалів збирала особисто в багатьох регіонах. Також опрацьовувала музейні колекції, зокрема співробітничала з Музеєм Бергена[en], де обробляла колекції зібрані куратором музею Олафом Єнсеном[da][3].

Опублікувала лише 6 наукових праць, кожна з яких містила опис зібраних у Норвегії молюсків й аналіз їх поширення. Найповніший огляд наземних і прісноводних молюсків Норвегії наведено в останній праці дослідниці, «On the land and freshwater Mollusca of Norway», опублікованій англійською в «Journal of Conchology» 1886 року. У цій праці для Норвегії наведено 121 вид молюсків, а також близько 80 варієтетів цих видів[15]. Цей огляд, з урахуванням подальших таксономічних змін, охоплює майже всі нативні види наземних і прісноводних молюсків, відомі для Норвегії за сучасними уявленнями[22][23].

 
Оригінальний малюнок Oxyloma sarsii (Esmark, 1886) в першоописі Б. Есмарк.

Дослідниця запропонувала 2 нових для науки види та 6 нових варієтетів[10][11][13][15]. Наразі визнаним із цих таксонів є лише один[24], вид Oxyloma sarsii (Esmark, 1886), що запропонований як варієтет Oxyloma elegans[en] (Risso, 1826), тоді використовувалася назва Succinea pfeifferi, молодший синонім[25]. Низький відсоток таксонів, що залишаються визнаними, серед описаних Біргіттою Есмарк, пояснюється відсутністю ендеміків серед наземних і прісноводних молюсків Скандинавії[23], тож уперше описати звідти можна було лише широкопоширений вид. Саме це і сталося у випадку з Oxyloma sarsii, ареал цього виду охоплює північну, центральну та східну Європу (зокрема Україну), а також Близький Схід, Центральну Азію й більшу частину Сибіру[23].


Описані таксони

ред.
 
Живий равлик роду Oxyloma[en], імовірно Oxyloma sarsii, Нідерланди.
  • Hyalina norvegica Esmark, 1880[10] — не використовується[24], синонім Zonitoides nitidus[en] (Müller, 1774)[15]
  • Lymnaea truncatula var. Schneideri Esmark, 1882[11] — не використовується[24]
  • Lymnaea truncatula var. compressa Esmark, 1882[13] — не використовується[24]
  • Succinea Pfeifferi var. Sarsii Esmark in Esmark et Hoyer, 1886[14] — зараз Oxyloma sarsii (Esmark, 1886)[25]
  • Gyraulus polaris Esmark et Hoyer, 1886[14] — не використовується[24]
  • Limax cinereus var. punctatus Esmark, 1886[15] — не використовується[24]
  • Lehmannia marginata var. obscurus Esmark, 1886[15] — не використовується[24]
  • Sphaerium mamillanum var. clessini Esmark, 1886[15] — не використовується[24]

У праці Есмарк і Хоєра 1886 року також вперше описано нині визнаний вид прісноводного двостулкового молюска Pisidium lilljeborgii[en], але як автор цього опису зазначений Стефан Клессін[14] і, відповідно, цей вид переважно розглядається як Pisidium lilljeborgii Clessin, 1886 (іноді в роді Euglesa[en])[26]. Але, на думку деяких дослідників, авторами опису виду в цьому випадку слід вважати авторів статті, тобто Pisidium lilljeborgii Esmark et Hoyer, 1886[23][27]. Аналогічна ситуація має місце з назвою Pisidium hoyeri Clessin, 1886[14], що однак не використовується та вважається синонімом Pisidium casertanum[en] (Poli, 1791)[28].

Наукові праці

ред.

Примітки

ред.
  1. Forvo — Birgitte pronunciation in Norwegian
  2. Forvo — Elise pronunciation in Norwegian
  3. а б в г д е ж и Creese M. R. S. 2004. Ladies in the Laboratory II: West European Women in Science, 1800—1900: A Survey of Their Contributions to Research. Scarecrow Press. ISBN 978-1-4616-0581-2.
  4. а б в г д е Eeg-Henriksen V. (2005). Norges første kvinnelige zoolog. Kvinne Historie. Архів оригіналу за 23 червня 2024.
  5. а б в г д е ж и к л м Wisløff G. B. (2022). Birgitte Esmark. Norsk biografisk leksikon. Архів оригіналу за 23 червня 2024.
  6. а б в г д е ж и к л м Birgithe Elise Esmark. Brevik Historielag. 2023. Архів оригіналу за 23 червня 2024.
  7. а б в г д е ж и к Birgitte Esmark. Lokalhistorie Wiki. 2023. Архів оригіналу за 23 червня 2024.
  8. а б Natvig L. R. 1944 (1943). Entomologien ved Det Kongelige Frederiks Universitet. Et bidrag til norsk entomologis historie. I. Tidsrommet 1813—1907. Norsk Eentomologisk Tidsskrift[en]. 7 (1/2): 1–73. (p. 42)
  9. Bionomia — Birgitte Esmark, specimens collected in Portugal
  10. а б в г д Esmark B. 1880. Bidrag til Kundskaben om Udbredelsen af Norges Land- og Ferskvandsmollusker i forskjellige Egne of Landet. Nyt Magazin for Naturvidenskaberne. 25: 215—223.
  11. а б в Esmark B. 1882. Land and freshwater Mollusks in the Arctic region of Norway. Tromsø Museums Aarshefte. 5: 93–104.
  12. Esmark B. 1882. Die Pisidien des südlichen Norwegens. Malakozoologische Blätter[en]. 5: 1–6.
  13. а б в Esmark B. 1882. Nyt Bidrag til Kundskaben om Norges Land- og Ferskoands-Mollusker. Nyt Magazin for Naturvidenskaberne. 27: 77–110.
  14. а б в г д Esmark B., Hoyer A. 1886. Die Land- und Süsswassermollusken des arctischen Norwegens. Malakozoologische Blätter[en]. 8: 84–123.
  15. а б в г д е ж Esmark B. 1886. On the land and freshwater Mollusca of Norway. Journal of Conchology. 5: 90–131.
  16. Bionomia — Birgitte Esmark, specimens collected in Norway
  17. University of Oslo — 18 and 19 Century lichen collectors in Norway
  18. Bionomia — Birgitte Esmark, specimens by organisations
  19. Dall W. G. 1884. On some Hydrocorallinæ from Alaska and California. Annals and Magazine of Natural History. 13: 467—471 (p. 471).
  20. Norsk biografisk leksikon — Ida Wedel Jarlsberg
  21. Minneartikkel om Birgitte Esmark på 100-årsdagen for hennes fødsel. Aftenposten. 13 oktober 1941.
  22. Bank R. 2011. Fauna Europea Project. Checklist of the land and freshwater Gastropoda of Scandinavia (Iceland, Norway, Sweden, Denmark, Finland).
  23. а б в г Welter-Schultes F. W. 2012. European non-marine molluscs, a guide for species identification. Planet Poster Editions, Göttingen. 679 pp. ISBN 9783933922755.
  24. а б в г д е ж и MolluscaBase — Advanced Search
  25. а б MolluscaBase — Oxyloma sarsii
  26. MolluscaBase — Pisidium lilljeborgii
  27. AnimalBase — Pisidium lilljeborgii
  28. Mollusca Base — Pisidium hoyeri

Джерела та посилання

ред.