Користувачка:Magdalena1978/Корнілов Володимир Олексійович: правки
 | Це тимчасова версія статті Корнілов Володимир Олексійович. |
| Володимир Олексійович Корнілов | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Владимир Алексеевич Корнилов | |||||||||||
 | |||||||||||
| Народження |
13 лютого 1806 с. Рясня, Тверська губернія, Російська імперія | ||||||||||
| Смерть |
5 жовтня 1854 (48 років) Малахов курган, Севастополь | ||||||||||
| Країна | Російська імперія | ||||||||||
| Вид збройних сил |
 | ||||||||||
| Роки служби | 1823—1854 | ||||||||||
| Звання | Віце-адмірал | ||||||||||
| Командування |
бриг «Фемістокл» (1833); корвет «Орест» (1837); лінійний корабель «Дванадцять апостолів» (1841); головнокомандувач флоту і морських батальйонів | ||||||||||
| Війни / битви | |||||||||||
| Відносини | батько: Корнілов Олексій Михайлович; мати: Корнілова Олександра Єфремівна (у дівоцтві Фон-дер-Фліт); брат: Корнілов Олександр Олексійович; двоюрідна сестра: Лазарєва Катерина Тимофіївна (у дівоцтві Фон-дер-Фліт); дружина: Корнілова Єлизавета Василівна (у дівоцтві Новосильцева); сини: Корнілов Олексій Володимирович, Корнілов Олександр Володимирович, Корнілов Володимир Володимирович; дочки: Корнілова Катерина Володимирівна, Корнілова Наталія Володимирівна | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
Володи́мир Олексі́йович Корні́лов (рос. Влад́имир Алекс́еевич Корн́илов, 1 (13) лютого 1806, с. Рясня Старицького пов. Тверської губ. — 5 (17) жовтня 1854, Севастополь) — російський флотоводець, віце-адмірал, герой Кримської війни, перший організатор оборони Севастополя.
Походження та родинні зв'язки ред.
Володимир Олексійович Корнілов народився 1 (13 лютого) 1806 у с. Рясня Старицького пов. Тверської губ. у родині сенатора, таємного радника, Іркутського губернатора Олексія Михайловича Корнілова та Олександри Єфремівни Корнілової (у дівоцтві Фон-дер-Фліт).[1] Її брат, Тимофій Єфремович Фон-дер-Фліт — таємний радник, віце-губернатор Архангельської і Костромської губерний, губернатор Олонецької губернії[2]; випускник Морського кадетського корпусу, служив на флоті. Його дочка, двоюрідна сестра В. О. Корнілова Катерина Тимофіївна Фон-дер-Фліт — дружина М. П. Лазарєва. Старший брат В. О. Корнілова, Олександр Олексійович Корнілов — однокашник О. С. Пушкіна; у 1834–1835 р.р. — Київський цивільний губернатор.[3]
Ряд джерел називають місцем народження В. О. Корнілова с. Івановське Старицького пов. Тверської губ., яке належало його батькам.[4] Дата його народження також не є документально підтвердженою, оскільки родинний архів Корнілових загинув у 1812 р. під час евакуації Тверського дворянського зібрання до Бежецька.[5]
Навчання та початок службової кар'єри ред.
У 1818 р. був зарахований у кандидати вихованців Морського кадетського корпусу, класи якого відвідував до 1821 р., мешкаючи у батьківському домі, де вивчав англійську і французьку мови. У 1821 р. був зачислений на старший курс. У 1823 р. був випущений з корпусу в чині мічмана. Того ж року почав службу на фрегаті «Малий».
У 1824 р. був переведений на шлюп «Мирний», який 27 вересня того ж року вийшов з Кронштадту в Петропавловськ-Камчатський, але потрапив у сильний шторм у Північному морі та змушений був повернутися для ремонту.
У 1825 р. був зарахований до Гвардійського морського екіпажу, з якого того ж року був відрахований «за недостатньою для фронта бадьорістю».
У 1826 р. командир лінійного корабля «Азов» капітан I рангу М. П. Лазарєв зарахував мічмана В. О. Корнілова у свій екіпаж за рекомендацію адмірала Д. М. Сенявіна та за проханням батька Корнілова. Лазарєв почав виховання перспективного і здібного мічмана у своїй жорсткій манері. Зокрема, викинув за борт французькі романи, які молодий чоловік читав на дозвіллі, замінивши їх спеціальними книгами з власної бібліотеки.[6]
Згодом Корнілов став одним з найвідданіших учнів Лазарєва, продовжувачем його школи.
Наваринська битва ред.
.jpg)
Згодом «Азов» увійшов до складу об'єднаної російсько-англо-французької ескадри у Середземному морі, яка прийшла на допомогу повсталої проти Туреччини Греції. Корнілов був очевидцем та учасником відомої Наваринської битви 8 жовтня 1827 року. За проявлену мужність та героїзм екіпаж корабля «Азов» першим із суден російського флоту отримав кормовий Георгіївський прапор.
У 1833 році лейтенант Володимир Олексійович Корнілов за блискуче військово-географічне обстеження району Босфора був удостоєний ордена Св. Володимира 4-ї ступеня.
Згодом Корнілов був призначений командиром бригу «Фемістокл». За свідченнями сучасників, «Фемістокл» під командуванням Володимира Олексійовича був одним з найкращих кораблів Росії.
Служба на Чорноморському флоті ред.
У 1837 році Корнілов став командиром «Ореста», а потім — корабля «Дванадцять апостолів».
У 1838 р. командир Чорноморського флоту Лазарєв призначив Володимира Корнілова на пост начальника штабу.
Вже через два роки Корнілов отримав чин капітана 1-го рангу. Згодом він бере участь у Кавказькій війні.
У 1846 р. Володимира Корнілова було направлено у відрядження до Англії тодішньої Британської Імперії. Його завданням було вести спостереження за будівництвом британських морських кораблів і надавати інформацію Росії про нові досягнення Британського флоту.
17 грудня 1844 р. у Морській бібліотеці спалахнула пожежа, яка винищила значну частину накопиченого до цього часу книжкового фонду. Це стало великим ударом для міста, моряків і особисто для Корнілова. "14 марта 1846 года, Севастополь.
«Пожар этот меня поразил прямо в сердце, до сих пор не могу поверить ему. Я смотрю на него как на примерное общественное бедствие не только для Севастополя, но и для всего Черноморского флота, ибо удача такого заведения обещала важные нравственные выгоды… Для возобновления библиотеки надлежит составить комиссию, которая бы как можно была согласнее в своих действиях и вместе с тем заключала бы в себе членов, понимающих архитектурное дело, и для того я бы назначил в неё двух директоров, именно Нахимова и Корнилова, оба они, пользуясь доверием Вашим, могут вести с Вами переписку, что так необходимо для успеха этого дела! Потом двух членов — не директоров из постоянных жителей Севастополя, именно: капитана 1-го ранга Ключникова и капитан-лейтенанта Аркаса. Первый может быть казначеем, второй, по влиянию своему в порту, может быть полезен впоследствии и, наконец, из пятого члена, Н. Н. Уптона, с которым я виделся и который на предложенных мною условиях соглашается с удовольствием. Более пяти не надо! Трудно собирать. Может быть, Вы найдёте, что Нахимова неловко назначить теперь по случаю отсутствия его, но ведь он к осени будет, а теперь мы и без него обойдёмся. Я бы потому его желал, что он самый охотливый помощник всяким Вашим начинаниям…»
У 1848 р. В.Корнілов, повернувшись із відрядження на Батьківщину, отримав чин контр-адмірала.
"Лазарев скажет позже: «Контр-адмиралов у нас много, но легко ли избрать такого, который соединил бы в себе и познания морского дела и просвещение настоящего времени, которому без опасения можно было бы в критических обстоятельствах доверить и честь флага и честь нации? В Корнилове достоинства эти выражались и прежде, а теперь… ещё больше усовершенствовались.»
Та вже через рік повернувся на посаду начальника штабу Чорноморського флоту. У 1851 році Корнілов був наближений до найближчого оточення його імператорської величності з правом доповіді перед самим царем Миколою І.
Після смерті покровителя Володимира Олексійовича Корнілова Михайла Лазарєва посаду головного командира Чорноморського флоту отримав віце-адмірал Моріс Борисович Берх, хоча Корнілов також на неї претендував. Хоча фактично Володимир Олексійович керував Чорноморськоим флотом.
Корнілов чудово знав, що війна з Туреччиною неминуча, тому намагався встигнути підготувати до майбутніх баталій флот, кораблі, збудувати укріплення.
Кримська війна ред.
20 жовтня 1853 року розпочалася війна Російської імперії з Османською. Згодом цю війну називатимуть Кримською.
18 листопада того ж року Корнілова на чолі загону пароходофрегатів було відправлено на допомогу адміралу Нахімову. Проте допомога вже не знадобилася. До прибуття підкріплення Нахімов розгромив Турецький флот у Синопській битві.
Оборона Севастополя ред.
Невдовзі до війни Росії з Туреччиною приєдналися Англія та Франція. Вони утворили франко-англо-турецьку коаліцію, яка була направлена проти сил Російської імперії. Англійські та французькі частини висадилися на березі Криму. Вони знали, що Севастополь добре укріплений з моря, проте погано захищений на суші.
Корнілов взяв оборону Севастополя на себе. Також напередодні облоги Севастополя він наказав провести хресний хід і лише після нього повів солдатів у наступ.
Разом з видатним інженером Тотлебеном Корнілов проектує укріплення і безпосередньо бере участь у битвах. Володимир Корнілов першим використовує такі воєнні методи як мінна війна, безперервні вилазки оборонців міста, взаємодія морської та берегової артилерії.
Загинув Володимир Олексійович Корнілов 17 жовтня 1854року під час об'їзду оборонної лінії. Останні його слова були: «Захищайте ж Севастополь» (рос. «Отстаивайте же Севастополь»).
Родина ред.
Нагороди ред.
1827 — орден Св. Анни 4 ст.
1827 — орден Св. Людовіка (Франція)
1827 — орден Лазні (Великобританія)
1827 — орден Св. Спасителя (Греція)
1830 — орден Св. Анни 3 ст.
1830 — срібна медаль на Георгіївській стрічці «За відмінну сумлінну службу і діяльність у турецьку війну 1828–1829 р.р.»
1833 — орден Св. Володимира 3 ст.
1833 — турецький золотий знак відзнаки
1839 — орден Св. Анни 2 ст.
1840 — Св. Станіслава 2 ст.
1845 — орден Св. Володимира 3 ст.
1851 — орден Св. Георгія 4 ст. № 8607
1853 — орден Св. Володимира 2 ст.
Вшанування пам'яті ред.
Именем В. А. Корнилова названы:
две банки у полуострова Корея в Японском море;
мыс на Крымском полуострове;
«Адмирал Корнилов» — русский бронепалубный крейсер;
«Адмирал Корнилов» — недостроенный крейсер типа «Светлана»;
«Адмирал Корнилов» — недостроенный крейсер проекта 68бис-ЗИФ.
Цитати ред.
Посилання ред.
Література ред.
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Magdalena1978/Корнілов Володимир Олексійович: правки |
- І. А. Федосов. Історія СРСР. Підручник для 8 класу. — Четверте. — Київ : «Радянська школа», 1985. — С. 69-73. — 55 000 прим.
- Большая советская энциклопедия. Корнилов Владимир Алексеевич (рос.)
Примітки ред.
- ↑ Российское генералогическое древо.
- ↑ Карелия: энциклопедия. — Т. 3: Р — Я. — Петрозаводск, 2011. — 384 с.
- ↑ Корнилов Александр Алексеевич.
- ↑ Хронос:Владимир Алексеевич Корнилов.
- ↑ Корнилов Александр Алексеевич// Энциклопедия "Вокруг света".
- ↑ Там само.
Див. також ред.