Коломан Галицький

король Галичини та Володимирії

Колома́н Андрійович (угор. Kálmán; бл. 1208(1208) — 1241) — князь (1214) і король галицький (12151221) з угорської династії Арпадів. Син угорського короля Андрія II. Зять краківського князя Лешека I Білого. Брав участь у війні за Галицьку спадщину.

Коломан
угор. Kálmán Árpád-házi
Коломан
Коломан
Король Галичини
1215 — 1221
Коронація: 1215
Попередник: Владислав Кормильчич
Наступник: Мстислав Удатний
 
Народження: 1208(1208)
Угорське королівство
Смерть: травень 1241
Загреб
Країна: Угорське королівство
Рід: Арпади
Батько: Андрій II
Мати: Гертруда Меранська
Шлюб: Саломея

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ім'яРедагувати

Названий в честь Святого Коломана.

БіографіяРедагувати

Народився близько 1208 року. Син угорського короля Андраша II та його першої дружини Гертруди Меранської.

1210 року в Галичі угорський король Андрій II в союзі з краківським князем Лешком I Білим та волинськими князями посадив на галицький престол Данила Романовича — 9-річного сина і спадкоємця Романа Мстиславича, який загинув у битві під Завихостом у 1205 році, однак галицькі бояри на чолі з Володиславом Кормильчичем вигнали Романовичів разом з їхньою матір'ю-регенткою Єфросинією-Анною.

Тоді Андрій II у союзі з Лешком 1214 року захопив Галич і посадив там свого малолітнього сина Коломана, зарученого незадовго перед тим з трьохлітньою дочкою Лешка — Саломеєю. Лешко за участь в захоплені Галицької землі отримав її західну частину з Перемишлем. Андрій II звернувся до папи Іннокентія III з проханням доручити естергомському архієпископу Іоанну коронувати Коломана галицькою короною та укріпити його статус унією Галицької православної церкви з католицькою — у кінці 1214 чи на початку 1215 року Коломана коронували, проте зважаючи на його вік реальна влада перебувала в руках Андрія ІІ та його намісників, зокрема воєводи Бенедикта[1].

Незабаром Перемишль і Любачів були відібрані угорцями у поляків, що стало можливою причиною звернення Лешка по допомогу до новгородського князя Мстислава Удатного. Навесні 1215 року Мстислав почав загрожувати княжінню Коломана, про що стривожено повідомляв в листі до папи Інокентія III король Андрій. 1219 року галичани підняли повстання проти угорців і запросили на престол князя Мстислава. Завдяки тому що Андрій ІІ з 1217 року брав участь в П'ятому хрестовому поході у 1219 році Мстислав зайняв Галич, залишив обороняти його Данила та відправився на Київщину. Скориставшись цим угорці в союзі з Лешком Краківським пішли в Галицьку землю та знову посадили там Коломана.

Зимою 1220/1221 років Мстислав разом з половцями та силами низки руських князів знову спробував оволодіти Галичиною, проте цього разу потерпів невдачі. Проте вже весною 1221 Мстислав втретє пішов на Галицьку землю і 23 травня 1221 року об'єднані сили Данила Романовича і Мстислава Удатного розбили угорські війська під командуванням Коломана біля Галича. Коломан потрапив у полон і був відправлений у Торчеськ. Угорський король Андрій II, щоб визволити сина з полону, був змушений розпочати переговори. Мстислав уклав мир з Андрієм II та видав свою доньку Марію заміж за його сина Андрія, відомого на Русі як «королевич Андрій».

Повернувшись в Угорщину, Коломан став хорватським та славонським герцогом. Разом із старшим братом брав участь у битві на річці Шайо з монголами 11 квітня 1241 року. Від отриманих ран помер у Загребі в травні-червні 1241 року.

ТитулРедагувати

  • лат. rex Galiciae (король Галичини)[2]

Сім'яРедагувати

Докладніше: Арпади

Дружина — Саломея, донька князя сандомирського і краківського Лешка I Білого. Шлюб — 1214 року[3].

РодовідРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
8. Геза II,
король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
4. Бела III,
король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
9. Єфросинія Мстиславівна,
українська князівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
2. Андрій ІІ,
король Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
10. Рено де Шатільйон,
князь Антиохійський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
5. Агнеса Антиохійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
11. Констанція,
княгиня Антиохії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1. Коломан,
принц Угорщини
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
12. Бертольд III,
маркграф Істрії
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
6. Бертольд IV,
герцог Меранський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
13. Ядвіга Вітельсьбахська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3. Гертруда Меранська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
14. Дедо III,
маркграф Лужицький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
7. Агнеса Лужицька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
15. Матильда Генсберг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Волощук М. Венгерское присутствие в Галиции в 1214—1219 годах // Вопросы истории. — 2005. — № 12. — С.100-101.
  2. Vetera Monumenta Poloniae et Lithuaniae…. № 65; Codex diplomaticus Arpadianus continuatus… № 227.
  3. Dynastia Piastów 4 Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)

БібліографіяРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Vetera Monumenta Poloniae et Lithuaniae… ex tabulariis vaticanis / Ed. A.Th einer. T.1. Romae, 1859. № 65.
  • Codex diplomaticus Arpadianus continuatus / Ed. G. Wenzel. T.4. Pest, 1864. № 227.

МонографіїРедагувати

  • Грушевський, М. Історія України-Руси. Київ, 1993. Т. 3.
  • Almási, Tibor (1994). Kálmán 2.. У Kristó, Gyula; Engel, Pál; Makk, Ferenc. Korai magyar történeti lexikon (9–14. század) [Encyclopedia of the Early Hungarian History (9th–14th centuries)] (hu). Akadémiai Kiadó. с. 316. ISBN 963-05-6722-9. 
  • Barabás, Gábor (2016). Coloman of Galicia and his Polish Relations. The Duke of Slavonia as Protector of Widowed Duchesses. У Bagi, Dániel; Barabás, Gábor; Máté, Zsolt. Hungaro–Polonica: Young Scholars on Medieval Polish–Hungarian Relations. Történészcéh Egyesület. с. 89–117. ISBN 978-963-12-7382-3. 
  • Engel, Pál (2001). The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895–1526. I.B. Tauris Publishers. ISBN 1-86064-061-3. 
  • Font, Márta (1991). II. András orosz politikája és hadjáratai [Andrew II's policy and campaigns in Rus']. Századok (hu) 125 (1-2): 107–144k. ISSN 0039-8098. 
  • Font, Márta; Barabás, Gábor (2017). Kálmán, Halics királya, Szlavónia hercege, 1208–1241 [Coloman, King of Halych, Duke of Slavonia, 1208–1241]. Magyar Történelmi Társulat–Kronosz Kiadó. ISBN 978-963-467-000-1. 
  • Hollý, Karol (2007). Princess Salomea and Hungarian–Polish Relations in the Period 1214–1241. Historický Časopis 55 (Supplement): 5–32. ISSN 0018-2575. 

ДовідникиРедагувати

ПосиланняРедагувати