Вікіпедія

Кирдії

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Кирдії, Кирдеї, Кирдійовичі або Кердеї — боярські роди Великого князівства Литовського, шляхетські роди Королівства Польського, Речі Посполитої.

Сучасний варіант гербу Кирдій

Представники родів мали герби Кердея, Белти. Походження — татарське[1] (або руське).

Представники гербу Кирдія

ред.
  • Васько Кирдійович (Waskonem Kerdeyewicz) — один з «полюбовних» суддів зі сторони князя Кейстута у справі розмежування кордону з князем Земовитом Мазовецьким 1358 року, свідок розмежування Луцька від Польського королівства в 1366, у 1387 й 1399 з іншими волинськими нобілями поручився Ягайлові за Олехна Дмитровича[2]; правдоподібно, від нього пішли Кирдії-Мильські та інші гілки роду.
  • Шило Кирдійович (зг. 1432) — протопласт Олізарів-Шиловичів, тримав Сільце, міг бути нащадком Яцька Ланевича, якому Вітовт надав те поселення
  • Ванько Кирдійович із Квасилова — холмський каштелян у 1434—1470 роках[3], належав до Джусів. Ініціатор перекладу руською мовою Віслицького статуту.
  • Петрашко Ланевич Мильський — дідич Мильська, маршалок земський великого князя Свидригайла в 1446, отримав Межиріч (Острозький повіт), Михалківці та Пруси (Луцький), Кисилин, Твердині, Вербаїв та ін.
    • Ванько (Васько)
      • Кирдій Васькович, у 1488 році мав суперечку з луцьким пріором
  • Григір (Грицько) Кирдій (Кердейович) — подільський староста[6]
    • Грицько (іноді Ян) на Поморянах — подільський воєвода, львівський каштелян і староста, староста теребовлянський, холмський; о. Каспер Несецький ТІ стверджував, що від нього пішли роди Гойських, Чапличів, Козинських, Дзюсів[7] (Джусів — за Бонецьким)
    • Іван (Януш) з Оринина ({{пом} }1449), кам'янецький підкоморій, дружині записав у 1439 році 450 гривень на Підбогородичах (нині - Струсів)
      • Сиґізмунд — кам'янецький підкоморій (згадка 1458)
        • Катерина, дружина Яна Фредра з Плешевичів, у 1472 році «квитувала» Бучацьких з 450 гривень, записаних на Коломиї
      • Грицько на Оринині (пом. перед 1486) — підстолій (згадка 1470), підкоморій кам'янецький
        • Андрій Желибор
        • Ян Дунай, разом з попереднім — дідичі Оринина, виставили Цебровського з маєтностей (Квасів, Красноставці);
          • Софія — донька Андрія чи Яна Дуная, чоловік — Петро Гинко з Уненя, кам'янецький підкоморій, шлюб 1518, успадкувала всю «фортуну» діда; її нащадками були Пясецькі, Яцимірські (Яцьмерські), Потоцькі, Карабчиївські, Венглинські, поділи її спадку та процеси через це в кам'янецькому суді тривали до початку 17 ст.
      • Ян (Януш)
      • Миколай (з Оринина і Нижбірка (пол. Niczborg), теребовлянський підстароста
        • Анна, вдова Якуба Вільчека з Довгого
        • Гелена, чоловік — Єжи Кобильський, зреклася ба́тьківщини в 1516 році на користь брата Зигмунта з Жукова (як королівський ложничий згаданий у 1505)
      • Станіслав — кам'янецький войський (згадка 1503)
        • Маргарита (Малґожата), дружина Героніма Рокоша
    • Дмитро зі Шпиколосів, Ремезівців, Урмані
      • Микола
      • Дмитро зі Шпиколосів (у 1454 році названий Дмитром Свинкою[8])
        • Мартин, у 1472 році потрапив під опіку стрийка
      • Катерина, дружина Якуба Клюса з Вижнян[9] (Солової[8])
      • Анна
      • Миколай, згаданий у 1446 році
      • Петро (Ремезівський (Шемешовський), чи Шпиколоський) — львівський підчаший (1470), дружина — Констанція
        • Яків (Шпиколоський)
        • Катерина, дружина Яна з Балучина
      • Ян (Кердей Урманський), дружина — Софія
    • Сигізмунд Кирдій — львівський хорунжий, у 1424 році перебував у Коломиї в почті великого князя Свидригайла
  • NN — посол короля Казимира IV Ягайлона до Криму в 1472 році, де уклав угоду «братерства і союзного договору»[11]
  • Іван (Ян) — теребовлянський староста
  • Іван (Януш) Кердейович з Оринина — кам'янецький підкоморій, скальський староста[12]
  • Зиґмунт — красноставський староста, 3-й чоловік Дороти — дочки Яна з Сенна й Олеська[13]
  • Яків з Хотіня, дружина — Катерина[14]

Представники роду Кирдіїв були власниками Золочева, де володіли Золочівським двором (1423 року перейшов від Кердеїв до Яна Менжика з Домброви), Мельниці-Подільської, Коропця з 1461 р.

  • Сиґізмунд з Оринина — кам'янецький підкоморій[15]
  • Маргатита з Кирдіїв Струсь — дружина Якуба Струся.

Цікаво, що

ред.

Чапличі гербу Кирдій — руський шляхетський рід, представники якого спочатку писалися як Кирдії-Тайкурські[16].

Представники гербу Белти

ред.
  • Ян Казимир — городненський маршалок, троцький каштелян[17]
  • Владислав — городненський маршалок[18]
Див. також: Кердей

Зауваги

ред.
  1. ↑ лат. Choczyn — так назване село латиною в Актах гродських і земських → № 3561… — S. 346; в іншому місці — Там само. — С. 125 (№ 1342), в родовому відмінку польською мовою — пол. Chocenia — в Адама Бонецького → Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 45.

Примітки

ред.
  1. ↑ Вінниченко О. Князі не князі: про князівський титул Єловицьких [Архівовано 18 Травня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.-жовт.). — С. 52. — ISSN 0130-5247.
  2. ↑ Ліцкевіч А. Гародня і Гарадзенскі рэгіён у другой палове XIII—XIV ст.: назва і межы // Гарадзенскі палімпсест 2012. Людзі даўняй Гародні. XV—XX стст. — 2013. — С. 25.
  3. ↑ Kurtyka J. Wiemod і zdrada na pograniczu. Walki o Braclaw w latach 1430—1437 // Historia vero testis temporam. Księga jubileuszowa poświęcona Profesorowi Krzysztofowi Baczkowskiemu w 70 rocznicę urodzin / Pod red. J. Smohichy і in. — Kraków, 2008. — S. 705. — Przyp. 15. (пол.)
  4. ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 3 Березня 2021 у Wayback Machine.]. — 1907. - — Cz.1. — T. 10. — S.42. (пол.)
  5. ↑ Безносюк С. VI генерація, Петро Кірдеєвич (1524). «Кірдеї-Мильські, Кірдеї-Мнишинські». Шляхта руських земель 1350—1650 рр. [Архівовано 21 Вересня 2021 у Wayback Machine.] // Генеалогія шляхти Украіни-Русі.
  6. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 246.
  7. ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 18 Травня 2015 у Wayback Machine.] — T. 2. — S. 509. (пол.)
  8. ↑ а б Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 45. (пол.)
  9. ↑ Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 10. — S. 153. (пол.)
  10. ↑ № 3561 [Архівовано 8 Грудня 2015 у Wayback Machine.]… — S. 346. (лат.)
  11. ↑ Гулевич В. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей: від друзів до ворогів // Український історичний журнал. — К., 2013. — № 1 (508, січ.-лют.). — С. 44. — ISSN 0130-5247.
  12. ↑ Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 67. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  13. ↑ Oleśniccy (01) [Архівовано 11 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
  14. ↑ № 3684
  15. ↑ Михайловський В. Надання земельної власності у Подільському воєводстві за панування Владислава III (1434—1444) [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.]. — С. 239.
  16. ↑ Hłupanin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 79. (пол.) — S. 79. (пол.)
  17. ↑ Wasilewski T. Kierdej Jan Kazimierz h. Bełty // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1966. — T. XII/3, zeszyt 54. — S. 425—426. (пол.)
  18. ↑ Wasilewski T. Kierdej Jan Kazimierz h. Bełty… — S. 426—427. (пол.)

Джерела

ред.


  Це незавершена стаття про шляхту (дворянство).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

‎

Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Кирдії