Кармалюківка

село Балтської міської громади, Одеська область

Кармалю́ківка — село в Україні, у складі Балтської міської громади, Одеська область. Раніше було підпорядковано власній Кармалюківській сільській раді.

село Кармалюківка
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Громада Балтська міська громада
Код КОАТУУ 5120682201
Основні дані
Засноване 1754
Населення 574
Площа 3,32 км²
Густота населення 172,89 осіб/км²
Поштовий індекс 66142
Телефонний код +380 4866
Географічні дані
Географічні координати 47°56′55″ пн. ш. 29°25′54″ сх. д. / 47.94861° пн. ш. 29.43167° сх. д. / 47.94861; 29.43167Координати: 47°56′55″ пн. ш. 29°25′54″ сх. д. / 47.94861° пн. ш. 29.43167° сх. д. / 47.94861; 29.43167
Середня висота
над рівнем моря
141 м
Водойми річки: Яр Фернатія, Кодима
Відстань до
обласного центру
189,9 км
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Слобідка
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради 66101, м. Балта, вул. Любомирська, 193
Карта
Кармалюківка. Карта розташування: Україна
Кармалюківка
Кармалюківка
Кармалюківка. Карта розташування: Одеська область 2020
Кармалюківка
Кармалюківка

На заході межує з селом Зелений гай, на півночі з селом Євтодія, та на сході з селом Оленівка. У селі річка Яр Фернатія впадає у річку Кодиму.

ІсторіяРедагувати

Першими поселенцями села були селяни молдовського боярина Ферната (звідси перша назва села — Фернатія). 07.09.1946 село перейменоване на честь Устима Кармалюка.[1][2]

За адміністративним поділом 16 сторіччя — Брацлавський повіт; 19 сторіччя Балтський повіт; 20 сторіччя Балтський район.

За однією з легенд, на місці теперішнього села був великий ліс, що служив притулком для християн при набігах татар. Власник лісу князь Любомирський в 18 столітті дозволив їм рубати дерева і будувати будинки. За іншою легендою — в давно минулі роки на місці села стояла одна-однісінька хатина, у якій жив Кармалюк.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 17 жителів села[3].

Помістя Гудим-ЛевковичівРедагувати

До Першої світової війни поміщиками в Фернатії були Гудим-Левковичі[4]. Їм належало 1761 десятин (1920 га) землі (з них: 1190 га ріллі і 653 га лісу). Останньою з їхнього роду, хто володів помістям, була Варвара Петрівна Гудим-Левкович.

Арешт ЗаболотногоРедагувати

7 cерпня 1922 р. співробітники  Балтського ДПУ заарештували в Фернатії командира «Чорноморського повстанського козацького війська» Семена Заболотного. Діставши інформацію від Дмитра Бузька, чекісти оточили хату, де Заболотний відпочивав після поранення. З розсекречених архівів відомо, що він відмовився здаватися і продовжував відстрілюватись. Чекісти змусили здатися Заболотного і його побратимів, пригрозивши розстріляти місцевих жителів, яких зігнали до подвір'я.  

Опис КарачківськогоРедагувати

В серпні 1928 р. обслідуючи за дорученням Історико-Георгафічної Комісії ВУАН села в долині р. Кодими, Фернатію відвідав Михайло Карачківський. Він залишив по собі короткий опис села: «З Мошняг шлях простує до села Фернатії. З правого боку видно лівий берег Кодими. Шлях іде весь час по горбах надкодимських, то спускаючись у численні ярки, то підіймаючись нагору. Долина Кодими має стави, поросла верболозом. Недалечко від в'їзду в с. Фернатію є луг, порослий високими вербами. Далі видно садок і панський будинок, де тепер школа»[5].

Карачківський також проаналізував переписи населення Фернатії. Так, за переписом кін. 18 ст. в селі проживало 266 селян скарбових українців, 197 селян скарбових молдаван, 13 євреїв,  12 шляхти чиншової, 3 циган. Проте до кінця кін. 19 ст. значна частка молдаван майже повністю зникає і за переписом 1928 року в селі проживало 1776 людей, що мали 423 господарства, з яких українських — 402, молдавських 5, єврейських 4.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 639 осіб, з яких 279 чоловіків та 360 жінок.[6]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 574 особи.[7]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
українська 94,95 %
російська 2,79 %
молдовська 1,92 %
болгарська 0,35 %

Церква Різдва Пресвятої БогородиціРедагувати

Церква Різдва Богородиці, заснована у 1764. Будівництво завершено у 1771. В 1794 перетворена з греко-католицької на православну. Церква дерев'яна, збудована на кошти князя Любомирського. В 1856 зроблено залізний дах. В 1878 р. за кошти прихожан церкву пофарбували та замінили в ній іконостас. В радянські часи будівлю церкви розібрали.

Колгосп «Слава»Редагувати

В радянські часи в Кармалюківці був колгосп рільничо-тваринницького напряму «Слава», який мав 3095 га землі (з них 1865 га — орної), а також олійню, млин та пилораму.

ІнфраструктураРедагувати

Є дитячий садок, школа І-ІІ стуренів, клуб.

Нова ВаршанаРедагувати

З 2009 року в межах Кармалюківки розгортається екопоселенський проект «Нова Варшана» Міжнародного Товариства Свідомості Крішни. Віряни МТСК створили громадську ініціативу ГО «Відродження Кармалюківки», збудували храм, проводять служіння та фестивалі, володіють кількома об'єктами нерухомості, розвивають сільське господарство.

Відомі уродженціРедагувати

Уродженкою села є медична сестра Марія Петрівна Смирнова (Кухарська), яка була нагороджена медаллю імені Флоренс Найтінгейл.

ПриміткиРедагувати

  1. Карта РККА L-35 (Б и Г), 1941
  2. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 912, 1028.
  3. Кармалюківка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 
  4. Генеалогічне дерево Гудим-Левковичів. 
  5. Історико-географічний збірник за ред. О. Грушевського. Архів оригіналу за 4 березень 2016. 
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019. 
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 25 вересня 2019. 

ДжерелаРедагувати