Національний морський парк Карабурун-Сазан (алб. Parku Kombëtar Detar "Karaburun-Sazan") — національний парк на південному заході Албанії. Парк був створений в 2010 році постановою Ради міністрів, є єдиним туристичним об'єктом в Албанії з подібним статусом.

Карабурун-Сазан
алб. Karaburun-Sazan

алб. Karaburun-Sazan Marine National Park[1]
Вид на острів Сазані
Вид на острів Сазані
Вид на острів Сазані
40°25′ пн. ш. 19°18′ сх. д. / 40.417° пн. ш. 19.300° сх. д. / 40.417; 19.300Координати: 40°25′ пн. ш. 19°18′ сх. д. / 40.417° пн. ш. 19.300° сх. д. / 40.417; 19.300
Країна  Албанія[1]
Розташування Албанія
Площа 125,7 км²
Засновано 29 квітня 2010
Оператор Національне агентство охоронних територій Албанії
Мапа парку. Охоронні території позначено зеленим кольором
Мапа парку. Охоронні території позначено зеленим кольором
Карабурун-Сазан. Карта розташування: Албанія
Карабурун-Сазан
Карабурун-Сазан (Албанія)
Мапа

CMNS: Карабурун-Сазан у Вікісховищі
Ведмідь-Бей

Розташований поблизу курортного міста Вльора, цей національний морський парк має площу понад 12.5 тис. га і включає акваторію поблизу півострова Карабурун і острова Сазані. Він являє собою смугу шириною 1,852 км (1 морська миля) уздовж майже всього півострова Карабурун (крім його північно-східної частини) і таку ж смугу навколо острова Сазані. Води парку розташовуються в протоці Отранто і затоці Вльора.

На території парку є залишки затонулих кораблів часів Стародавньої Греції, Стародавнього Риму та Другої світової війни, багата підводна фауна, круті скелі та гігантські печери, старовинні написи моряків на березі, відокремлені пляжі та мальовничий вид на Адріатичне та Іонічне моря. Морський парк розташований поблизу військових баз.

Географія ред.

Парк Карабурун-Сазан розташований на східному березі протоки Отранто між широтами 40° і 26° пн.ш. та довготами 19° і 18° сх.д. в окрузі Вльора на південному заході Албанії і охоплює площу 125,7 км2. Територія Парку охоплює півострів Карабурун та острів Сазан. З точки зору геології півострів належить до Цераунських гір, які круто піднімаються уздовж узбережжя Іонічного моря. У напрямку перевалу Ллогара, гори поділяються на два гірські ланцюги. Схили Реза е Каналіт у південній частині півострова Карабурун відзначаються вузькою і крутою платформою, що простягається до долини Дукат поблизу Орікума. Гори близько 24 км завдовжки і близько 4-7 завширшки.[2]. На заході гори на півострові круто спускаються в Іонічне море. Найвищими точками є Мая е Шенделют висотою 1499,5 м, Маджа Алі Хіла висотою 1318 м.[3]

Парк перебуває у зоні середземноморського клімату із теплою дощовою зимою і сухим спекотним літом. Середньомісячна температура коливається в межах 8–10 °C (46–50 °F) (у січні) та 24–26 °C (75–79 °F) (у липні). Середня річна кількість опадів коливається від 1 000 millimetres (39 inches) до 1 200 millimetres (47 inches) в залежності від регіону.[4]

Природна протока Мезоканалі відокремлює півострів від острова Сазан — найбільшого острова країни, завдовжки 4,8 km (3,0 mi) і завширшки 2,7 km (1,7 mi), площею поверхні 5,7 км2 (2,2 кв. миль). Він оточений Адріатичним морем на півночі та Іонічним морем на півдні.

Півострів формувався в сучасному вигляді протягом декількох геологічних епох з тектонічним злиттям палеозойських сланцевих утворень, мезозойських вапнякових та мармурових відкладень. В основному він складається з вуглекислого вапняку мезозойського періоду, тоді як північний захід складається з теригенних осадів.[5] Південь в основному складається з пліоценових скельних утворень та різноманітних відкладів. Гірські породи, знайдені на заході острова Сазан, — це насамперед крейдяні породи. Східне узбережжя складається з вапнякових порід, що сформувались у бурдігальський вік.[6]

Флора і Фауна ред.

Сприятливі геологічні, гідрологічні, а також кліматичні умови зумовили різноманітну флору і фауну цієї місцевості. У парку мешкає щонайменше 70 видів ссавців, 144 види птахів, 36 видів плазунів та 11 видів земноводних. Він також містить безліч безхребетних, представлених 167 видами.

Найбільш поширеними видами ссавців є золотий шакал, дика кішка, сарна, козуля, кабан, борсук і видра, червона білка, ліскулька та соснова полівка.[7] Є 8 видів кажанів, яких можна зустріти лише на острові Сазан. Деякі з них, як і Нетопир білосмугий і лісової нетопир поширені більше, тоді як Середземноморський ушан, відносно рідкі.[8]

Біорізноманіття місцевої океанічної фауни недостатньо вивчене. Вважається, що морські черепахи, тюлені та дельфіни мешкають в зоні парку, але невідомо наскільки вони численні. Морських черепах можна знайти вздовж незайманих пляжів парку, зокрема це довгоголова, зелена та шкіряста морська черепахи. У водах парку водяться такі дельфіни, як короткодзвоний звичайний дельфін, звичайний афаліна та кашалот, що перебуває під загрозою зникнення.[9] Водиться також середземноморський тюлень-монах, який є одним із найбільш зникаючих ссавців у світі, він здебільшого шукає притулку в важкодоступних печерах та каньйонах парку.[10][11][12]

Флора парку також різноманітна. Узбережжя вздовж Карабуруна та Сазану кам'янисті з вапняковими скелями вкриті середземноморським маквісом з домінуванням лентиска, дуба кермеса та фінікійського ялівцю. Західні узбережжя порізані печерами та каньйонами і характеризуються високими вертикальними скелями, на яких росте морським кримій, кермек, кущі каперсів Морська фауна включає такі рослини як посідонія океанічна, губки, кнідарії, мохуватки, молюски і багато іншиз видів.[13]

Пам'ятки ред.

 
Сазані
 
Зтока Грамес
 
Печера Хаші Алі
 
Наскельні надписи у Затоці Грамес
Наскельні надписи у Затоці Грамес 
 
Затока Брізані
Затока Брізані 

Примітки ред.

  1. а б Nationally designated areas (CDDA)
  2. Management Plan Llogora-Rreza e Kanalit-Dukat -Orikum-TragjasRadhime-Karaburun Complex Site (PDF). vinc.s.free.fr (Albanian) . с. 23. Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2016. Процитовано 28 липня 2021.
  3. Management Plan Llogora-Rreza e Kanalit-Dukat -Orikum-TragjasRadhime-Karaburun Complex Site (PDF). vinc.s.free.fr (Albanian) . с. 23. Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2016. Процитовано 28 липня 2021.
  4. Management Plan Llogora-Rreza e Kanalit-Dukat -Orikum-TragjasRadhime-Karaburun Complex Site (PDF). vinc.s.free.fr (Albanian) . с. 38. Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2016. Процитовано 28 липня 2021.
  5. Management Plan Llogora-Rreza e Kanalit-Dukat -Orikum-TragjasRadhime-Karaburun Complex Site (PDF). vinc.s.free.fr (English) . с. 24. Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2016. Процитовано 28 липня 2021.
  6. Management Plan for National Marine Park Karaburun-Sazan. mcpa.iwlearn.org (English) . с. 31. Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  7. Management Plan Llogora-Rreza e Kanalit-Dukat -Orikum-TragjasRadhime-Karaburun Complex Site (PDF). vinc.s.free.fr (English) . с. 76—77. Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2016. Процитовано 28 липня 2021.
  8. Management Plan for Sazani Island, Albania (PDF). bregdeti.gov.al (English) . с. 33. Архів оригіналу (PDF) за 20 серпня 2018. Процитовано 28 липня 2021.
  9. Management Plan for National Marine Park Karaburun-Sazan. mcpa.iwlearn.org (English) . с. 29. Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2021. Процитовано 28 липня 2021.
  10. Distribution of Mammals in Albania (PDF). catsg.org (English) . с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 10 лютого 2022. Процитовано 28 липня 2021.
  11. Ministria e Mjedisit, Pyjeve dhe Administrimit të Ujrave. Protected area gap assessment, marine biodiversity and legislation on marine protected areas (PDF). undp.org (English) . Tirana. с. 37. Архів оригіналу (PDF) за 2 серпня 2017. Процитовано 28 липня 2021.
  12. Management Plan National Park of Marine Natural Ecosystem of the Karaburuni Peninsula and Sazan Island (PDF). al.undp.org (English) . Архів оригіналу (PDF) за 16 липня 2018. Процитовано 28 липня 2021.
  13. Management Plan for National Marine Park Karaburun-Sazan. mcpa.iwlearn.org (English) . с. 28. Архів оригіналу (PDF) за 19 березня 2021. Процитовано 28 липня 2021. Posidonia oceanica meadows host a relatively high biodiversity of benthic macrofauna including sponges, cnidarians, bryozoans, molluscs, annelids, crustaceans, echinoderms and ascidians (Beqiraj et al., 2008).

Посилання ред.