Казімеж Папе

Казімеж Папе
Народився	10 січня 1889; Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер	19 січня 1979 (90 років); Рим, Італія
Країна	Австро-Угорщина; Польська Республіка
Діяльність	дипломат, правник, солдат
Alma mater	Ягеллонський університет
Учасник	Перша світова війна
Посада	посол
Військове звання	капрал
Родичі	Генрік Добжаньський
У шлюбі з	Leonia Papéed
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Казімеж Папе або Казімеж Нінбург-Папе^[2] (пол. Kazimierz Nienburg-Papée; нар. 10 січня 1889, Львів — 19 січня 1979, Рим) — польський дипломат, у 1932—1936 роках — Генеральний комісар Республіки Польща у Вільному місті Данциг, з 1936 по 1939 рік — посол Польщі у Чехословаччині, в 1939—1958 роках — посол при Святому Престолі, доктор права, капрал польських легіонів.

Ранні роки ред.

Народився 10 січня 1889 року у Львові. Його батько Фридерик був істориком, який працював в Оссолінеумі, його мати Владислава була дочкою поета Владислава Анчица^[3]. У 1905 році сім'я переїхала до Кракова, де Фридерик Папе влаштувався на роботу в бібліотеку Ягеллонського університету. Казімеж закінчив юридичний факультет Ягеллонського університету, пізніше отримавши ступінь доктора філософії. Під час Першої світової війни він служив у польських легіонах (1915—1916)^[4], а після війни, коли Польща відновила незалежність, він став дипломатом, працюючи в Міністерстві закордонних справ.

Дипломатична кар'єра ред.

1 квітня 1920 року Казімеж Папе влаштувався на роботу в польську делегацію в Гаазі, а через два роки був переведений до Берліна. У 1923 році, повернувшись до Польщі, Папе став заступником директора політичного департаменту. 14 січня 1924 року зайняв посаду тимчасового повіреного у справах польської делегації в Копенгагені, де він працював до 1 грудня 1924 року. Наступні чотири роки Папе провів у Польщі, працюючи в Міністерстві закордонних справ. 1 січня 1928 року він став директором консульського відділення польської делегації в Анкарі. У першій половині 1929 року він працював у польській делегації в Таллінні, а 16 липня 1929 року став генеральним консулом Польщі в Кенігсберзі^[5].

Генеральний комісар Республіки Польща у Вільному місті Данциг ред.

Папе став «польським Верховним комісаром Данцига» 12 лютого 1932 року^[5]; «номінація сприймалася як знак того, що Польща має намір сильніше ставитись до Вільного міста»^[6]. Таким чином, Папе служив дипломатичним представником Польщі у Вільному місті Данциг, в ролі якого він займався польським бойкотом міста. Як посланник, головною вимогою Папе було те, щоб Вільне місто передало свої митні доходи Польщі. Папе вів переговори в першу чергу з Артуром Грейзером, президентом Сенату Данцига. Суперечка та наступні розправи стали називатися «митною війною». У кінцевому підсумку Папі вдалося отримати концесію від Данцига^[7].

Папе боровся з зусиллями нацистів щодо усунення ролі Ліги Націй в управлінні Вільним містом^[3]. Папе переконав Грейзера не застосовувати різні декрети, спрямовані на придушення опозиції Данцига, а також передавав ноти міністра закордонних справ Польщі Юзефа Бека Грейзеру^[8].

Посол у Чехословаччині ред.

З 15 грудня 1936 року обіймав посаду Надзвичайного і повноважного посла в Чехословацькій республіці^[9]. Він виступав проти німецької окупації Чехословаччини^[10], однак протестував проти переміщення чеських військ поблизу польського кордону та радіопропаганди^[11]. Обіймав цю посаду до розпаду країни в березні 1939 року. Потім знову недовго працював у міністерстві.

Посол при Святому Престолі ред.

Папе був призначений послом при Святому Престолі 23 червня 1939 року^[12]. Папе брав участь у спробах Папи Пія XII виступити посередником у суперечках між Німеччиною та Польщею^[13]^[14].

Папе невдало тиснув на Пія XII, щоб той виступив рішучіше проти ситуації в окупованій Польщі протягом усієї війни. Папа Іван XXIII скасував акредитацію Папе на посаді посла у грудні 1958 року, що трохи покращило відносини між Ватиканом та Польською Народною Республікою^[15].

З 1972 року до своєї смерті був лише неофіційним представником польського уряду в еміграції.

Помер 19 січня 1979 року в Римі.

Нагороди ред.

Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» (Польща, 1928)^[16];
Хрест Незалежності (Польща, 16 вересня 1931)^[17];
Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі (10 листопада 1938)^[18];
Командорський хрест ордена Відродження Польщі (10 вересня 1933)^[19];
Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (8 листопада 1930)^[20];
Золотий Хрест заслуги (Польща, 15 січня 1937)^[21];
Великий Хрест ордена Полярної Зірки (Швеція, 1939)^[22];
Командорський Хрест із зіркою ордена Святого Сави (Югославія)^[16];
Командорський Хрест із зіркою ордена Заслуг (Угорщина)^[16];
Командорський Хрест із зіркою ордена Данеборг (Данія)^[16];
Командор ордена Білого лева (Чехословаччина)^[16];
Командор ордена Білої Троянди (Фінляндія)^[16];
Командор ордена Зірки Румунії^[16];
Офіцер ордена Оранських-Нассау (Нідерланди)^[16];
Почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою»^[16];
Німецький Олімпійський знак 1-го класу (Німеччина, 1938)^[23];
Великий магістерський хрест Мальтійського ордену (1951)^[24].

Примітки ред.

↑ ^а ^б ^в ^г ^д Deutsche Nationalbibliothek Record #12167682X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ Rocznik Oficerski 1923 [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923.
↑ ^а ^б Stanisław Mikos: Działalność Komisariatu Generalnego Rzeczypospolitej Polskiej w Wolnym Mieście Gdańsku 1920—1939. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1971.
↑ Komenda Legionów Polskich i Dowództwo Polskiego Korpusu Posiłkowego 1914—1918, Centralne Archiwum Wojskowe, sygn. I.120.1.294, s. 235
↑ ^а ^б Majchrowski, Jacek.; Mazur, Grzegorz, 1952-; Stepan, Kamil. (1994). Kto był kim w Drugiej Rzeczypospolitej (вид. Wyd. 1). Warszawa: Polska Oficyna Wydawnicza "BGW". ISBN 83-7066-569-1. OCLC 32239997.
↑ New York Times. 1932, March 13. «Poland Demands Customs of Danzig». p. 19.
↑ New York Times. 1935, August 8. «Danzig Submits to Poles Demand». p. 7
↑ New York Times. 1936, October 29. «Danzig Receives a Polish Warning». p. 4.
↑ Rocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 41
↑ New York Times. 1938, May 23. «Polish Sentiment Veering Toward Czechs». p. 13.
↑ New York Times. 1938, December 24. «Poland Bids Prague Halt Hostile Acts». p. 6.
↑ New York Times. 1939, June 24. «Poland Sends Papee to Vatican». p. 2.
↑ Polonsky, Antony; Phayer, Michael (2001-10). The Catholic Church and the Holocaust, 1930-1965. The American Historical Review. Т. 106, № 4. с. 1449. doi:10.2307/2693098. ISSN 0002-8762. Процитовано 11 листопада 2020.
↑ First months in the Vatican. Britain and the Vatican during the Second World War. Cambridge University Press. 8 січня 1987. с. 124—149. ISBN 978-0-521-32242-3.
↑ Paul Hofmanns. 1959, January 29. «Pope John Names 4 Polish Bishops». p. 9.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Łoza, Stanisław (1938). Czy wiesz kto to jest? (пол.). Warszawa: Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej. с. 552—553.
↑ Zarządzenie o nadaniu Krzyża Niepodległości z Mieczami, Krzyża Niepodległości oraz Medalu Niepodległości. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
↑ M.P. z 1938 r. nr 258, poz. 592. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
↑ M.P. z 1933 r. nr 259, poz. 277. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
↑ Zarządzenie o nadaniu Krzyża Oficerskiego i Krzyża Kawalerskiego orderu Odrodzenia Polski. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
↑ Zarządzenie o nadaniu Złotego Krzyża Zasługi. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
↑ 79 (Sveriges statskalender / 1940. Bihang). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 11 листопада 2020.
↑ Zezwolenie na przyjęcie odznaczeń cudzoziemskich [Архівовано 22 липня 2021 у Wayback Machine.]. «Dziennik Urzędowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej». Nr 4, s. 73, 1938.
↑ Jarosław Sozański: Tajemnice zakonu maltańskiego. Warszawa: Kom-Pakt, 1993, s. 142.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q17152639_citetype_Q1172284"_data-entity-id="Q36578"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Німецька_національна_бібліотека|Deutsche_Nationalbibliothek]]</i>_[http://d-nb.info/gnd/12167682X/_Record_#12167682X]_//_Gemeinsame_Normdatei<span_class="wef_low_priority_links">_—_2012—2016.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q27302]][[d:Track:Q36578]]</div>-1] а ^б ^в ^г ^д Deutsche Nationalbibliothek Record #12167682X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578

[2] Rocznik Oficerski 1923 [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923.

[:0-3] а ^б Stanisław Mikos: Działalność Komisariatu Generalnego Rzeczypospolitej Polskiej w Wolnym Mieście Gdańsku 1920—1939. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1971.

[4] Komenda Legionów Polskich i Dowództwo Polskiego Korpusu Posiłkowego 1914—1918, Centralne Archiwum Wojskowe, sygn. I.120.1.294, s. 235

[:1-5] а ^б Majchrowski, Jacek.; Mazur, Grzegorz, 1952-; Stepan, Kamil. (1994). Kto był kim w Drugiej Rzeczypospolitej (вид. Wyd. 1). Warszawa: Polska Oficyna Wydawnicza "BGW". ISBN 83-7066-569-1. OCLC 32239997.

[6] New York Times. 1932, March 13. «Poland Demands Customs of Danzig». p. 19.

[7] New York Times. 1935, August 8. «Danzig Submits to Poles Demand». p. 7

[8] New York Times. 1936, October 29. «Danzig Receives a Polish Warning». p. 4.

[9] Rocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 41

[10] New York Times. 1938, May 23. «Polish Sentiment Veering Toward Czechs». p. 13.

[11] New York Times. 1938, December 24. «Poland Bids Prague Halt Hostile Acts». p. 6.

[12] New York Times. 1939, June 24. «Poland Sends Papee to Vatican». p. 2.

[13] Polonsky, Antony; Phayer, Michael (2001-10). The Catholic Church and the Holocaust, 1930-1965. The American Historical Review. Т. 106, № 4. с. 1449. doi:10.2307/2693098. ISSN 0002-8762. Процитовано 11 листопада 2020.

[14] First months in the Vatican. Britain and the Vatican during the Second World War. Cambridge University Press. 8 січня 1987. с. 124—149. ISBN 978-0-521-32242-3.

[15] Paul Hofmanns. 1959, January 29. «Pope John Names 4 Polish Bishops». p. 9.

[:2-16] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Łoza, Stanisław (1938). Czy wiesz kto to jest? (пол.). Warszawa: Wydawnictwo Głównej Księgarni Wojskowej. с. 552—553.

[17] Zarządzenie o nadaniu Krzyża Niepodległości z Mieczami, Krzyża Niepodległości oraz Medalu Niepodległości. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 11 листопада 2020.

[18] M.P. z 1938 r. nr 258, poz. 592. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 11 листопада 2020.

[19] M.P. z 1933 r. nr 259, poz. 277. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 11 листопада 2020.

[20] Zarządzenie o nadaniu Krzyża Oficerskiego i Krzyża Kawalerskiego orderu Odrodzenia Polski. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 20 листопада 2020. Процитовано 11 листопада 2020.

[21] Zarządzenie o nadaniu Złotego Krzyża Zasługi. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 11 листопада 2020.

[22] 79 (Sveriges statskalender / 1940. Bihang). runeberg.org (швед.). Архів оригіналу за 10 листопада 2020. Процитовано 11 листопада 2020.

[23] Zezwolenie na przyjęcie odznaczeń cudzoziemskich [Архівовано 22 липня 2021 у Wayback Machine.]. «Dziennik Urzędowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej». Nr 4, s. 73, 1938.

[24] Jarosław Sozański: Tajemnice zakonu maltańskiego. Warszawa: Kom-Pakt, 1993, s. 142.

[2]

[1]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

[23]

[24]