Йорданешти

село в Чернівецькій області, Україна

Йордане́шти — село в Україні, у Карапчівській сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.

село Йорданешти
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Чернівецький район
Громада Карапчівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA73060270010083336
Основні дані
Засноване письмова згадка - 1524 рік
Населення 2263
Поштовий індекс 60421
Телефонний код +380 3734
Географічні дані
Географічні координати 48°05′52″ пн. ш. 25°48′23″ сх. д. / 48.09778° пн. ш. 25.80639° сх. д. / 48.09778; 25.80639Координати: 48°05′52″ пн. ш. 25°48′23″ сх. д. / 48.09778° пн. ш. 25.80639° сх. д. / 48.09778; 25.80639
Водойми Серет
Місцева влада
Карта
Йорданешти. Карта розташування: Україна
Йорданешти
Йорданешти
Йорданешти. Карта розташування: Чернівецька область
Йорданешти
Йорданешти
Мапа
Мапа

CMNS: Йорданешти у Вікісховищі

Письмові згадки і назва ред.

Перша письмова згадка засвідчена у формі «Ардановці» в грамоті молдавського воєводи Петра Кульгавого від 4 липня 1578 року, якою він підтвердив право Бистрицького монастиря на села «Бирлінці і Ардановці на Сіреті»[1].

Ототожнення Йорданешт з Ардановцями підтверджується також грамотою від 30 березня 1575 року, у якій при описі межі нинішнього села Великий Кучурів) згадується «Ардановська пасіка». Як зазначається в документі, межа пролягала на Стримбол (гору Кривець), «на пасику на Ардановскою», а далі вела до Сторожинця[2].

Назва Ардановці є похідною від імені «Ардан», яке, напевно, мав засновник чи власник поселення. Піддані чи родичі Ардана звалися арданівцями, Юрка – юрківцями, а Черна – чернівцями. Назва Ардановці може бути пов’язана з родиною Петра Ардановича, що згадується у 1452 - 1458 роках як писар господаря Молдавії.

У грамоті воєводи Петра Кульгавого від 4 липня 1578 року міститься важливе уточнення, що село Ардановці були подаровані Бистрицькому монастиреві воєводою Олександром Добрим (роки правління 1400-1432). Це дозволяє віднести нинішні Йорданешти до найдавніших населених пунктів Буковини.

Як Арданешти (Ardăneștii) назва села засвідчена в 1692 році[3]. Очевидно, що зміна настала під впливом волоських переселенців і відповідної романізації українсько-слов’янських топонімів у XVI—XVII ст.

Село Арданешти, що межує з селом Ропча, згадується під 1761 роком. Але в цей період починає вживатися також назва Йорданешти. В церковних документах кінця XVIII століття засвідчено «Йорданещі» [4].

Назва Йорданешти походить від слова «Йордан» - «православне водосвяття»[5]. Очевидно, що традиція освячення води в цьому населеному пункті відзначалася певними особливостями.

У 1995 р. назву села було змінено з Підлісне на Йорданешти.

Історичні місця ред.

Село розміщене на берегах Серету, неподалік впадання у нього Малого Серету. В давню епоху тут пролягав так званий Старий Берладський шлях, що вів з Галичини до Чорного моря[6]. Для цього шляху важливе значення мали броди, що розміщені біля Йорданешт і Карапчева на Сереті, а також біля Купки та Сучевен на Малому Сереті. Нижче за течією, після злиття двох Серетів, і аж до міста Серет, річкова долина на північному березі була сильно заболочена і тому мало придатною для використання великими купецькими валками.

У 1497 році Старим Берладським шляхом відступав після невдалої облоги Сучавської фортеці польський король Ян Ольбрахт. Переправившись на північний берег Серету, король розбив свій табір в урочищі Воловія, що на заході від Глибоки[7]. Очевидно, це була давня стоянка купецьких валок, назва якої пов’язана з волами – головною тягловою силою того часу. В урочищі Воловія і навколо нього було достатньо місця як для відпочинку людей, так і випасання тварин.

26 жовтня 1497 року відбулася битва між військами Ян Ольбрахта і молдавського воєводи Штефана Великого, що відома як Битва біля Козмінського лісу або «Битва в Козминському лісі»[8]. Вона відбувалася в багатьох місцях, в тому числі на берегах Серету.

Герб села ред.

Зображення Святих Архангелів Гаврила і Михаїла символізує давню церкву у селі (1780 р.), освячену во ім'я Святих Архангелів Гаврила і Михаїла, яку відновили у 1898 році новим храмом, який діє і сьогодні. Святі Архістратиги є оберегами і заступниками для мешканців Йорданешти.

Золоті гілки липи із цвітом підкреслюють велике православне свято Зеленої неділі, яке започатковане в Йорданештах ще з 1790 року. День Зелених свят визначено Днем села, у який православний храм і оселі мешканців прикрашаються гілками та цвітом липи.

Срібна вузька балка нагадує про річку Серет, яка протікає через село.

Зображення колеса на опорі зануреного у хвилясту основу нагадує існування у селі водяного млина, про якого згадується в документах 1961 року. У ХІХ ст. млин в Йорданештах був єдиним на течії річки Серет від Сторожинець до Кам‘янки, сюди з‘їджалися селяни із сусідніх сіл. Борошномельний промисел у селі розвинутий і користується попитом, сьогодні млин в робочому стані.

Срібна овеча голова символізує розвинуте вівчарство у селі. З молочних продуктів овець сільські умільці виготовляють за старовинними рецептами унікальний копчений буз та вурду, дотримуючись секретів своїх пращурів, чим прославляються в районі і за його межами.

Уродженці села ред.

У селі народилися:

  • Лютик Мірча Савович (нар. 29 травня 1939, с. Йорданешти сучасного Глибоцького району Чернівецької обл.) — український румунськомовний письменник. Закінчив Чернівецьке педагогічне училище та історико-філологічний факультет Кишинівського університету. Нагороджений орденом Румунії «Вірність обов'язку» та медаллю Президента Румунії. Працює літредактором газети румунської національної меншини в Україні «Конкордія» («Злагода»). Лауреат премій Спілки письменників Молдови, Міжнародної премії імені І. Франка, премій імені Д. Загула, імені Мірчі Стреїнул та імені С. Воробкевича.
  • Шапка Микола Аурелович.- (*25.03.1968, с. Йорданешти Глибоцького району) — український журналіст, публіцист, редактор. Член Національної спілки журналістів України. Закінчив філологічний факультет (відділення румунської мови і літератури) Чернівецького держуніверситету імені Юрія Федьковича (1993). Працював редактором районного радіомовлення у селищі Глибока, кореспондентом всеукраїнської газети «Конкордія» («Злагода»). Нині — головний редактор Глибоцької районної газети «Новий день». Автор, співавтор, редактор низки поетичних збірок, прозових книжок. Номінант видання «Інформаційний простір Буковини». — Чернівці: Букрек, 2004. — С. 188. — ISBN 966-8500-17-2.
  • Яницька Марія Миколаївна. — (*29.06.1979, с. Йорданешти Глибоцького району)- журналістка, перекладач. У 2001 р. закінчила Бухарестський національний університет. З червня 2003 року працює завідувачем відділу румуномовного дубляжу Сторожинецької районної газети «Рідний край» (Чернівецька область). Номінант видання «Інформаційний простір Буковини». — Чернівці: Букрек, 2004. — С. 194. — ISBN 966-8500-17-2.

Примітки ред.

  1. Covalciuc D., Şapcă N., Bojescu C. File din istoria satului Iordăneşti. — P. 17
  2. Documente bucovinene de T. Balan. — P. 70
  3. Covalciuc D., Şapcă N., Bojescu C. File din istoria satului Iordăneşti. — P. 28
  4. Werenka D. Topographie der Bukowina zur Zeit ihrer Erwerbung durch Oesterreich (1774-1785).— S. 39
  5. Die Bukowina. Eine allgemeine Heimatkunde = Буковина. Загальне краєзнавство. — C. 234
  6. Старий Берладський шлях, 2023, с. 23.
  7. Fischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges… — S. 38
  8. Fischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges… — S. 36

Джерела ред.

Посилання ред.