Збаразький повіт (ЗУНР)

Збаразький повіт
Powiat zbaraski
Країна	Польща
Воєводство	Тернопільське
Адміністративний центр	Збараж
Населення:	65 600
Площа:	740
Густота:	89 ;
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
місько-сільські
сільські	9
Адміністрація
Мапа
	-

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Збаразький повіт.

Збаразький повіт — адміністративна одиниця у складі Австро-Угорщини, ЗУНР, потім — Тернопільського воєводства Другої Польської республіки у 1921—1939 роках, СРСР (1939—1940). Територія сучасного Збаразького району Тернопільської області (крім північної частини, що входила до складу Волинського воєводства).

Адміністративний центр — місто Збараж, населення якого становило близько 8 500 мешканців

Географія

Територія становила 740 км². Населення — 65 450.

Збаразький повіт знаходився на північному сході Тернопільського воєводства. З півдня межував зі Скалатським, на заході з Тернопільським повітами Тернопільського воєводства, а на півночі — з Волинським воєводством.

У складі Тернопільського воєводства

Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Адміністративний поділ

Збаразький повіт

Законом Польщі 12 лютого 1926 р. присілок «Чагарі-Збаразькі» вилучено з міської гміни (громади) Збараж і утворено самоврядну адміністративну гміну^[1].

1 жовтня 1927 р. вилучено частини гмін (громад) Вищі Луб'янки і Нижчі Луб'янки, та з них утворено самоврядну адміністративну гміну Новий Роговець^[2].

1 жовтня 1931 р. значна частина земель села Іванчани передані селу Курники^[3].

Відповідно до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 14 липня 1934 року «Про поділ повіту Збаразького у воєводстві Тернопільському на сільські ґміни», 1 серпня 1934 року у Збаразькому повіті дотогочасні сільські гміни (самоврядні громади) були позбавлені функції самоврядування і об'єднані в новоутворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям)^[4].

Міста (міські ґміни)

м. Збараж

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1926 рр. — 59

1926—1927 рр. — 60

1927—1934 рр. — 61

1934—1939 рр. — 9

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Луб'янки Вижні	Грицівці, Добромірка, Кретівці, Луб'янки Вижні (Вищі Луб'янки), Луб'янки Нижнє (Нижчі Луб'янки), Новий Роговець (з 01.10.1927), Чагарі Збаразькі (з 01.02.1926)	7
2	Ґміна Доброводи	Березовиця Мала, Доброводи, Іванчани, Кобилля, Курники-Іванчанські (Курники), Нетреба, Новики, Опрілівці, Чумалі	9
3	Ґміна Залуже	Базаринці, Глибочок Малий, Залужжя, Зарубинці, Івашківці, Тарасівка	6
4	Ґміна Капусцінцє	Зарудечко, Капусцінце (Капустинці), Красносєльце (Красносільці), Розношинце (Розношинці), Сєнюхувка (Синягівка), Сєнява (Синява)	6
5	Ґміна Кошляки	Гнилице Вельке (Гнилиці), Голотки, Кошляки, Пальчинце (Пальчинці), Токі (Токи)	5
6	Ґміна Максимувка	Клебанювка (Клебанівка), Куйданце (Киданці), Романове Сьоло (Романове Село), Стриювка (Стриївка), Яцовце (Яцівці)	5
7	Ґміна Нове Сьоло	Гнилице Мале (Гнилички), Гущанки, Козярі, Лісечинце (Лисичинці), Лозувка (Лозівка), Нове Сьоло (Нове село), Ободувка (Ободівка), Суховце (Сухівці), Терпілувка (Терпилівка), Шельпаки, Шили	11
8	Ґміна Скорики	Воробіївка, Голошинце (Голошинці), Клімковце (Климківці), Мединь (Медин), Пєньковце (Пеньківці), Просовце (Просівці), Скорики	7
9	Ґміна Черніховце	Валахувка (Валахівка), Зарудзє (Заруддя) (містечко до 1934 р), Збараж Старий, Охримовце (Охримівці), Черніховце (Чернихівці)	5

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році греко-католики становили 62 % населення повіту^[5].

У 1939 році в повіті проживало 69 940 мешканців (42 600 українців-греко-католиків — 60,91 %, 12 540 українців-латинників — 17,93 %, 10 320 поляків — 14,76 %, 605 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 3 855 євреїв — 5,51 %)^[6].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 65 579 населення ніби-то було аж 32 740 (49,92 %) поляків при 29 609 (45,15 %) українців, 3 142 (4,79 %) євреїв і 7 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

Радянський період

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області^[7].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Збаразький і Новосільський райони.

Примітки

↑ Dz.U. 1926 nr 22 poz. 130 Ustawa z dnia 12 lutego 1926 r. o utworzeniu samodzielnej gminy wiejskiej «Czachary-Zbaraskie» w powiecie zbaraskim. [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 16 lipca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Nowy Rogowiec w powiecie zbarazkim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 10 czerwca 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Kurniki i Iwanczany w powiecie zbaraskim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Dz.U. 1934 nr 64 poz. 571 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu zbaraskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 березня 2017.
↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 98-100
↑ Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

Powiat ZBARAŻ [Архівовано 3 вересня 2016 у Wayback Machine.]

[1] Dz.U. 1926 nr 22 poz. 130 Ustawa z dnia 12 lutego 1926 r. o utworzeniu samodzielnej gminy wiejskiej «Czachary-Zbaraskie» w powiecie zbaraskim. [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[2] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 16 lipca 1927 r. o utworzeniu gminy wiejskiej Nowy Rogowiec w powiecie zbarazkim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[3] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 10 czerwca 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Kurniki i Iwanczany w powiecie zbaraskim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[4] Dz.U. 1934 nr 64 poz. 571 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu zbaraskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[5] Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 21 березня 2017.

[6] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 98-100

[7] Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]