Розношинці

Розно́шинці — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. До 2020 підпорядковане Красносільській сільраді (приміщення сільради — в Розношинцях).

село Розношинці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Збаразька міська громада
Основні дані
Засноване	1463
Населення	320
Територія	1.136 км²
Густота населення	281.69 осіб/км²
Поштовий індекс	47353
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°42′17″ пн. ш. 25°49′47″ сх. д.
Водойми	Гнізна
Відстань до районного центру	7 км
Найближча залізнична станція	Красносільці
Відстань до залізничної станції	1 км
Місцева влада
Адреса ради	47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Розношинці
Розношинці
Мапа
Розношинці у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.

Населення — 314 осіб (2007).

Історія

Перша писемна згадка — 1463.

«Присяжна грамота» подільського старости Федька Несвізького від 7 вересня 1434 р., де згадується його вотчина – Збаразька волость (без конкретизації навколишніх населених пунктів) і «жалована грамота» Великого князя литовського Казимира Ягелончика про надання Збаража і деяких навколишніх сіл у володіння Дениска Мокосійовича від 11 січня 1442 р. Сьогодні зі  згаданих населених пунктів до Збаразького району не належить жоден (відомі лише Ожигівці, Борщівка, Матвіївці та ін. у межах північних та східних районів області).

І ось 9 липня 1463 р. у Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл Збаражчини (і не тільки), що відійшли князям.

Зокрема, Василю Васильовичу – містечко Збараж і села Опрілівці, Охрімівці, Чернихівці, Верняки, Залужжя, Литовський Кут (біля с. Новики), Рябчинці (на схід від Базаринець), Тарасівка, Розношинці, Мусорівці, дві Стриївки та інші села в інших районах області. Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села переважно у Зборівському районі. Третьому, Солтану Васильовичу, – два Бутини, два Вишнівці, Решнівка (після матері) та інші села переважно на Шумщині та Лановеччині.

– Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53) і на його підставі першу писемну згадку про вищенаведені населені пункти можна датувати 9-м липня 1463

Діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Союз українок», кооператива.

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району.

Пам'ятки

Є церква святого Юрія (1860, кам'яна), «фігура» Матері Божої.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1982), встановлено пам'ятні знаки на честь скасування кріпацтва і за тверезість (1874), меморіальну таблицю на пам'ять про перебування у Розношинцях письменника Василя Стефаника (1982), насипано символічну могилу жертвам сталінських репресій та Борцям за волю України (1995).

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І ступ., бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, с.-г. т-во «Мрія».

Відомі люди

Народилися

• Оленська-Петришин Аркадія — українська художниця, мешкала у США,
• громадська діячка С. Гонта,
• науковці З. Дячун, І. Смолій, А. Гуменюк,
• педагог, музикант, діяч культури Я. Рутецький,
• громадсько-культурний діяч М. Лисогір,
• громадські діячі Йосафат (Сафат Шмігер, похований у Розношинцях) і П. Таращук.

Література

• В. Уніят, Вас. Ханас. Розношинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 189.