Розношинці

село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області

Розно́шинці — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. До 2020 підпорядковане Красносільській сільраді (приміщення сільради — в Розношинцях).

село Розношинці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Збаразька міська громада
Основні дані
Засноване 1463
Населення 320
Територія 1.136 км²
Густота населення 281.69 осіб/км²
Поштовий індекс 47353
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°42′17″ пн. ш. 25°49′47″ сх. д. / 49.70472° пн. ш. 25.82972° сх. д. / 49.70472; 25.82972Координати: 49°42′17″ пн. ш. 25°49′47″ сх. д. / 49.70472° пн. ш. 25.82972° сх. д. / 49.70472; 25.82972
Водойми Гнізна
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Красносільці
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4
Карта
Розношинці. Карта розташування: Україна
Розношинці
Розношинці
Розношинці. Карта розташування: Тернопільська область
Розношинці
Розношинці
Мапа
Мапа

CMNS: Розношинці у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.[1]

Населення — 314 осіб (2007).

Історія ред.

Перша писемна згадка — 1463.

«Присяжна грамота» подільського старости Федька Несвізького від 7 вересня 1434 р., де згадується його вотчина – Збаразька волость (без конкретизації навколишніх населених пунктів) і «жалована грамота» Великого князя литовського Казимира Ягелончика про надання Збаража і деяких навколишніх сіл у володіння Дениска Мокосійовича від 11 січня 1442 р. Сьогодні зі  згаданих населених пунктів до Збаразького району не належить жоден (відомі лише Ожигівці, Борщівка, Матвіївці та ін. у межах північних та східних районів області).

І ось 9 липня 1463 р. у Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл Збаражчини (і не тільки), що відійшли князям.

Зокрема, Василю Васильовичу – містечко Збараж і села Опрілівці, Охрімівці, Чернихівці, Верняки, Залужжя, Литовський Кут (біля с. Новики), Рябчинці (на схід від Базаринець), Тарасівка, Розношинці, Мусорівці, дві Стриївки та інші села в інших районах області. Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села переважно у Зборівському районі. Третьому, Солтану Васильовичу, – два Бутини, два Вишнівці, Решнівка (після матері) та інші села переважно на Шумщині та Лановеччині.

– Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53) і на його підставі першу писемну згадку про вищенаведені населені пункти можна датувати 9-м липня 1463

Діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Союз українок», кооператива.

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[2].

Пам'ятки ред.

Є церква святого Юрія (1860, кам'яна), «фігура» Матері Божої.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1982), встановлено пам'ятні знаки на честь скасування кріпацтва і за тверезість (1874), меморіальну таблицю на пам'ять про перебування у Розношинцях письменника Василя Стефаника (1982), насипано символічну могилу жертвам сталінських репресій та Борцям за волю України (1995).

Соціальна сфера ред.

Працюють загальноосвітня школа І ступ., бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, с.-г. т-во «Мрія».

Відомі люди ред.

Народилися ред.

  • Оленська-Петришин Аркадія — українська художниця, мешкала у США,
  • громадська діячка С. Гонта,
  • науковці З. Дячун, І. Смолій, А. Гуменюк,
  • педагог, музикант, діяч культури Я. Рутецький,
  • громадсько-культурний діяч М. Лисогір,
  • громадські діячі Йосафат (Сафат[3] Шмігер, похований у Розношинцях) і П. Таращук.

Примітки ред.

  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021. 
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Б, Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина // Тернопіль: Тернограф, 2012. 280 с. ISBN 978-966-457-087-6 c. 92

Література ред.