Гнилиці

село в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області

Гнили́ці — село в Україні Скориківської сільської громади у Тернопільському районі Тернопільської області.

село Гнилиці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Гнилицька сільська рада
Код КОАТУУ 6124681300
Облікова картка Гнилиці 
Основні дані
Засноване 1463
Населення 779
Територія 4.122 км²
Густота населення 188.99 осіб/км²
Поштовий індекс 47820
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°41′32″ пн. ш. 26°05′26″ сх. д. / 49.69222° пн. ш. 26.09056° сх. д. / 49.69222; 26.09056Координати: 49°41′32″ пн. ш. 26°05′26″ сх. д. / 49.69222° пн. ш. 26.09056° сх. д. / 49.69222; 26.09056
Відстань до
районного центру
24 км
Найближча залізнична станція Підволочиськ
Відстань до
залізничної станції
24 км
Місцева влада
Адреса ради 47820, с. Гнилиці, вул. Зарічна, 29
Карта
Гнилиці. Карта розташування: Україна
Гнилиці
Гнилиці
Гнилиці. Карта розташування: Тернопільська область
Гнилиці
Гнилиці

До села приєднано хутір Дубина. Було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Новосільської сільської громади. Розташоване на сході району.

Населення — 779 осіб (2001).

На старих польських картах — «Великі Гнилиці», «Малими» були Гнилички.

ГеографіяРедагувати

Через село тече річка Гниличка, ліва притока Самчика.

ІсторіяРедагувати

Перша писемна згадка — 1463 року як власність князів Збаразьких. 1474 року село спалили татари.

1802 року Гнилиці — власність А. Сапіги.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар», «Союз українок» та інші українські товариства.

Згідно з Словником Географічним Польського Королівства (пол. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom III (Haag – Kępy) z 1882 r.) в селі проживало 2044 мешканці, у тім числі 1692 чоловіки — греко-католики, 289 — римокатолики (парафія в с. Токи), решта — євреї. Суд повітовий, нотаріус та пошта були в с. Нове Село.

У 1902 році в Гнилицях збудовано муровану церкву Покрови Пресвятої Богородиці з тесаного каменю. Дерев'яну церкву розібрали і перенесли до села Бутлів Лановецького району (церква збереглася).

У 1946 році о. Максим Хома разом з парафіянами перейшов у московське православ'я та продовжував відправляти в місцевій церкві.

12 січня 1963 року рішенням виконкому Тернопільської обласної ради церкву в селі Гнилиці закрили і передали під спортзал. Наприкінці 1988 року, за рік до легалізації УГКЦ, церкву в Гнилицях державна влада відкрила і сюди прислали православного священника. Після виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля у березні 1992 року в селі знову було утворено і зареєстровано греко-католицьку громаду. Лише половина жителів села підтримала повернення до батьківської віри. Через спротив православної громади вірні греко-католики протягом 15 років не могли добитися права на хоча б почергове користування власною церквою Покрови Пресвятої Богородиці. Лише у 2007 році, в Хрестопоклінну Неділю у церкві відправили першу Службу Божу, яку відслужив греко-католицький священник о. Михайло Валійон.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 893 особи, з яких 390 чоловіків та 503 жінки[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 770 осіб[2]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[3].

Пам'яткиРедагувати

Є церква святої Покрови (1902, архітектор Василь Нагірний).[4]

Пам'ятникиРедагувати

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967).

Соціальна сфераРедагувати

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

  • Михайло Сорока (1911—1971) — український націоналіст, член ОУН, провідник Крайової екзекутиви ОУН на західноукраїнських землях (ЗУЗ)(1934—1936), член Крайового Проводу ОУН (1940).
  • І. Федорович — український літератор, громадський діяч.
  • Софія Лінчевська (нар. 1973) — українська журналістка, редактор.

Пов'язані із селомРедагувати

  • Отець-доктор Петро Франц Крип'якевич (1857—1914) — священик УГКЦ, батько вченого Івана Крип'якевича, доктор теології, парох у Гнилицях в 1891—1895 роках.
  • Іван Крип'якевич — перебував тут у дитинстві, навчився руської мови від сільських дітей, головно сина диякона Якова Зайця, писати і читати у вчителя, диякона Дмитра Пічута.[5]
  • о. Іван Наумович, парох Гнилиць (1880-1882)
  • о. Євген Вітошинський, парох Гнилиць (1898-1915)
  • о. Максим Хома, парох Гнилиць (1933)

ПриміткиРедагувати

  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  4. Ігор Дуда, Б. Пиндус. Нагірний Василь Степанович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — 706 с. — ISBN 966-528-199-2.— С. 589.
  5. Клименко Н. Іван Крип'кевич як особистість і науковець (за новими джерелами) / Український історичний журнал № 6 (507) за листопад-грудень 2012. — С. 97. ISSN 0130-5247

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати