Крип'якевич Петро Франц
отець-доктор Петро Франц Крип'якевич (19 жовтня 1857, с. Горишів Польський, Холмщина — 24 січня 1914, Львів) — український церковний діяч, священник УГКЦ, богослов, педагог, письменник. Батько Івана Крип'якевича.
| о. Петро Франц Крип'якевич | |
|---|---|
 | |
| Основні відомості | |
| Народження |
19 жовтня 1857 с. Горишів Польський, Холмщина, нині гміна Сітно, Замостський повіт, Люблінське воєводство |
| Альма-матер: | Віденський університет |
| Конфесія: | УГКЦ |
| Смерть: | 24 січня 1914 (56 років) |
| м. Львів | |
| Місце поховання: | Личаківський цвинтар[1] |
| Праці й досягнення | |
| Рід діяльності: | священник, богослов, педагог, письменник |
| Основні інтереси: | історія Церкви, патристика, богослов'я, літургіка |
| Ступінь: | доктор богослов'я |
| Значні роботи: |
Список
|
 Крип'якевич Петро Франц у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився 19 жовтня 1857 року в селі Горишів Польський на Холмщині. За спогадами сина Івана, у 6 класі їздили до села Полкинь біля Ярослава, де в метриках віднайшли записи про предків. Найстаршим із них був о. Іван, який помер 1818 року. Також Іван Крип'якевич вказував, що «бабуся Крип'якевичова… жила в Коломиї». Покинув Холмщину через переслідування Росією прихильників УГКЦ.
Після закінчення гімназії (1880) навчався у греко-католицькій духовній семінарії у Львові. Під час студій вислав на конкурс варшавської газети «Кур'єр щоденний» оповідання «Чоботи Михалка», за яке в грудні 1882 отримав перемогу та винагороду 1000 рублів сріблом (друге місце посіла Марія Конопницька, що її обурило).
У 1885 році отримав священичі свячення, служив вікарієм при соборі святого Юра у Львові. В 1887—1891 роках — адміністратор парафії святих Петра і Павла. У 1891 році брав участь у Львівському провінційному синоді УГКЦ, на якому був секретарем. 1891—1895 — парох у с. Гнилиці Великі на Тернопільщині (нині Гнилиці Підволочиського району Тернопільської області), в 1895—1914 роках — катехит цісарсько-королівської IV гімназії у Львові[2]. 1903 року у Віденському університеті здобув ступінь доктора богослов'я, готував габілітаційну працю «De hymnographia Mariana in ecclesia Graeca» («Богородиця у гімнографії Східної Церкви»), яка частково опублікували посмертно в «Записках НТШ» (1914, т. 121; 1917, т. 123/124).
Автор статей з історії Церкви, патристики, богослов'я та літургіки.
У Львові у сім'ї П. Ф. Крипякевича народився син Іван — історик, академік, професор Львівського університету. Дітей спочатку навчали вдома самі, потім вчителі.
Похований у родинному гробівці на полі 1 Личаківського цвинтаря.
Примітки ред.
- ↑ Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 101. — ISBN 978-966-8955-00-5
- ↑ Blazejowskyj Dmytro. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — S. 226. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
Джерела ред.
- Клименко Н. Іван Крип'якевич як особистість і науковець (за новими джерелами) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (лист.—груд.). — С. 96—110. — ISSN 0130-5247.
- Ясіновський Ю. П. Крип'якевич Петро Франц [Архівовано 27 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
|
Це незавершена стаття про релігійного діяча чи діячку УГКЦ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |