Полкі́ни, або Повки́ні, Полкініци, Полкині[2] (пол. Pełkinie) — село у Польщі, у гміні Ярослав Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на відстані 7 км на північний-захід від Ярослава[3]. Населення — 1793 особи (2011[1]).

Село
Полкіни
пол. Pełkinie
Pelkinie cerkiew.jpg
Церква в Полкінах

Координати 50°04′ пн. ш. 22°37′ сх. д. / 50.067° пн. ш. 22.617° сх. д. / 50.067; 22.617Координати: 50°04′ пн. ш. 22°37′ сх. д. / 50.067° пн. ш. 22.617° сх. д. / 50.067; 22.617

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Ярославський повіт
Гміна Ярослав
Висота центру 182-192  м
Населення 1793 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-511
Автомобільний код RJA
SIMC 0603260
GeoNames 762484
Полкіни. Карта розташування: Польща
Полкіни
Полкіни
Полкіни (Польща)
Полкіни. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Полкіни
Полкіни
Полкіни (Підкарпатське воєводство)

НазваРедагувати

В літературі зустрічаються різні варіанти написання української назви села. Зокрема у історико-мемуарному збірнику «Ярославщина» згадуються два варіанти: Полкині і Повкині[4]. У "Географічному словнику Королівства Польського вказується, що русинське (українське населення) використовувало назву Полкініци[5] (очевидно — «Полкиничі»). Також використовується назва Полкіни, зокрема на сайті Державного архіву Львівської області[6].

 
Палац князів Чорторийських у Полкінах

ІсторіяРедагувати

Село вперше згадується у документах І-ї половини XV ст. Тоді воно разом з іншими Ярославськими землями належало представнику роду Тарновських, Спитку з Тарнова (або Спитек з Ярослава), засновнику нової гілки роду Тарновських — Ярославські. Після смерті Спитка з Ярослава його землі були розділені між синами Яном, Рафалом (Рафаїл з Тарнова і Ярослава) і Спитком (Спитек ІІ з Ярослава). 1458 року Полкіни отримав син Рафала — Спитек, відомий як Спитек ІІІ Ярославський. 1462 року Полкіни і Косків (тепер частина Ярослава) були продані Янові і Павлові Лисаковським. Наприкінці XVI ст. село належало Софії Костковій, правнучці Спитка ІІІ. Її другий чоловік Ян Костка збудував у Полкінах палац. В описі Ярослава та околиць 1681 року згадуються два палаци у Полкінах: новий недокінчений та старий поруйнований. Вже наприкінці XVII ст. селом володів рід Сангушків. Його представник Павел Кароль Сангушко побудував новий палац.

Під кінець XVIII ст. селом заволоділи Чарторийські. З 1889 до до 1944 року в палаці мешкав князь Вітольд Леон Чарторийський зі своєю дружиною Ядвігою Дідушицькою. 1895 року розпочалося будівництво нового корпусу палацу у стилі швейцарського замку.

У 1831 р. в селі було 395 греко-католиків[7]. Того ж року відкрито парохіяльну школу при церкві для навчання письма і читання. В 1874 р. в селі було відкрито публічну школу. 1897 року українська громада відкрила читальню товариства «Просвіта». Станом на кінець 1930-х в читальні було 112 книг.[8].

 
Покинута господарська будівля біля палацу

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» село знаходилося в родючій місцевості на лівому березі Сяну. Через село проходила Галицька залізниця імені Карла Людвіга, а саме ділянка між Ярославом і Переворськом. Також у селі були телеграф і пошта. Село тягнулося вздовж довгої вулиці. В центрі села знаходилися філіальна дерев'яна церква та школа. На сільських пасовищах знаходилося 2 фільварки: Трояни і Єжівка. Частина села біля замку Пелків носила назву Кругель Пелкінський[9] — після Другої світової війни ввійшла до складу міста Ярослав. Над самим Сяном знаходилися кілька малих присілків: Лази, Луги та Вигарки.

За переписом населення 1881 року у селі проживало 1122 мешканці, з них 571 чоловік та 551 жінка. Релігійна приналежність: 618 римо-католиків, 470 греко-католиків, 32 євреї та 2 невідомого віровизнання. В селі була власна греко-католицька парафія Ярославського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ, до якої також належали села Вілька Полкинська та Вербна, всього 1078 прихожан. Римо-католики належали до парафії у Ярославі[10].

На 01.01.1939 в селі проживало 2080 мешканців, з них 30 україномовних українців, 560 польськомовних українців, 1460 поляків, 30 євреїв[11]. Село належало до ґміни Ярослав Ярославського повіту Львівського воєводства.

У 1945—1946 роках з села було переселено 72 українські сім'ї (266 осіб). Переселенці опинилися в населених пунктах Тернопільської, Дрогобицької і Станіславської області[6]. Лише 1945 року в селі було створено римо-католицьку парафію. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[12].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

В селі діє зупинний пункт залізниці з однойменною назвою.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][13]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 867 182 584 101
Жінки 926 170 541 215
Разом 1793 352 1125 316

ЦеркваРедагувати

З податкового реєстру 1515 року відомо про існування церкви в селі.

У 1909 р. в селі збудовано нову муровану церкву св. О. Николая, яка була парафіяльною церквою Ярославського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. У 1945 р. перетворена на костел.

Відомі особиРедагувати

За спогадами Івана Крип'якевича, у 6 класі разом з батьком Петром Францом їздили до села Полкинь біля Ярослава, де в метриках віднайшли записи про предків. Найстаршим з них був о. Іван, який помер 1818 року.[14]

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Полкіни

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Село з історичною українською громадою, яка була переселена 1945—1946 років, що зумовлює використання саме української назви села
  3. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2012-02-02. 
  4. Коротка історія "Ярославщина: історико-мемуарний збірник. Випуск 1. — Львів, 2009. — С.56-64
  5. Pełkinie // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 940. (пол.)
  6. а б Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області) [1] Архівовано 23 вересень 2015 у Wayback Machine.
  7. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831
  8. Коротка історія «Просвіти» в Ярославі / Ярославщина: історико-мемуарний збірник. Випуск 1. — Львів, 2009. — С.56-64
  9. Kruhel Pełkinski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 723. (пол.)
  10. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom VII Netrebka — Perepiat, 1886. — C.939
  11. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
  12. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Ярослав
  13. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  14. Клименко Н. Іван Крип'кевич як особистість і науковець (за новими джерелами) // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад-грудень). — С. 97.

ДжерелаРедагувати