Чагарі-Збаразькі
Чагарі́-Збара́зькі — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на північному сході району. До 2020 підпорядковане Максимівській сільраді.
| село Чагарі-Збаразькі | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Збаразька міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1646 |
| Населення | 299 |
| Територія | 2.950 км² |
| Густота населення | 101.36 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47372 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°36′52″ пн. ш. 25°55′20″ сх. д. / 49.61444° пн. ш. 25.92222° сх. д.Координати: 49°36′52″ пн. ш. 25°55′20″ сх. д. / 49.61444° пн. ш. 25.92222° сх. д. |
| Відстань до районного центру |
15 км |
| Найближча залізнична станція | Максимівка |
| Відстань до залізничної станції |
2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4 |
| Карта | |
  Чагарі-Збаразькі | |
 Чагарі-Збаразькі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.[1]
Історія ред.
Перша писемна згадка — 1646.
У дорадянський час діяли «Просвіта» та інші товариства.
Законом Польщі 12 лютого 1926 року присілок «Чагарі-Збаразькі» вилучено з міської гміни (громади) Збараж і утворено самоврядну адміністративну гміну[2].
1 серпня 1934 р. внаслідок адміністративної реформи Чагарі-Збаразькі включені до новоствореної у Збаразькому повіті об'єднаної сільської гміни Вищі Луб'янки[3].
У червні 1944 через Чагарі-Збаразькі проходив підрозділ з'єднання С. Ковпака під керівництвом уродженця села А. Будзана.
Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[4].
Пам'ятки ред.
Є дерев'яна церква святого Юрія, фіґура св. Миколая.
Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, насипано символічну могилу Борцям за волю України (1990).
Соціальна сфера ред.
Працюють ЗОШ I ступеня, клуб, бібліотека.
Населення ред.
На 1 січня 1939 року в селі мешкало 730 осіб, з них було 220 українців і 510 поляків[5].
У 2007 році в селі проживало 276 осіб.
Галерея ред.
-
Церква Святого Юрія -
Церква Святого Юрія -
Статуя Святого Миколая -
Символічна могила Борцям за волю України.
Примітки ред.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Ustawa z dnia 12 lutego 1926 r. o utworzeniu samodzielnej gminy wiejskiej «Czachary-Zbaraskie» w powiecie zbaraskim. [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Dz.U. — 1926. — nr 22. — poz. 130. (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu zbaraskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.] // Dz.U. —1934. — nr 64. — poz. 571. (пол.)
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 99. — ISBN 3-447-02376-7.
Джерела ред.
- Дзядик Б., Совінська Н. Чагарі-Збаразькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 578—579. — ISBN 978-966-528-279-2.
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |