Тернопільський повіт (II Річ Посполита)

Тернопільський повіт (пол. Powiat tarnopolski) — адміністративна одиниця у складі Тернопільського воєводства у 19201939 роках. Продовжила існування з Тернопільського повіту часів Австро-Угорщини і ЗУНР. Територія сучасного Тернопільського району Тернопільської області.

Тернопільський повіт
Powiat tarnopolski
POL powiat tarnopolski map.svg
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Тернопіль
Населення: 142 200
Площа: 1231
Густота: 116


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2
місько-сільські
сільські 15
Адміністрація
Мапа

ГеографіяРедагувати

Територія становила 1163 км². Населення — 129 721 осіб (1921 рік).

Тернопільський повіт знаходився в центрі воєводства. Повіт межував на північному заході зі Зборівським, на заході — з Бережанським, на південному заході — з Підгаєцьким, на півдні — з Теребовлянським, на сході — зі Скалатським, на північному сході — зі Збаразьким повітами Тернопільського воєводства.

У складі Королівства Галичини та ВолодимиріїРедагувати

Утворений у 1854 р.

ЗУНРРедагувати

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був судовий радник Олексій Сальвицький, його змінив адвокат д-р Осип Білинський. Міським комісаром (бургомістром) був обраний вчитель гімназії Семен Сидоряк, а також головою Повітової УНРади, на останній посаді його змінив інший учитель гімназії Петро Карманський. Делегатами до УНРади були обрані: від міста — Петро Карманський і Андрій Музичка, вчитель гімназії (УРП); від повіту — Антін Кунько, селянин із Чернилова (УНДП).[1]

У складі Тернопільського воєводстваРедагувати

Адміністративний центр — місто Тернопіль, населення якого становило 35 000 мешканців. Тернопіль був також і адміністративний центром воєводства, його найбільшим містом, культурним та економічним центром.

Адміністративний поділРедагувати

 
Адміністративна карта Тернопільського повіту. 1938

1 липня 1925 р. гміну (самоврядну громаду) Козлів вилучено з Бережанського повіту і включено до Тернопільського[2].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ присілок Мар'янка 1 липня 1926 р. вилучено з сільської гміни (самоврядної громади) Купчинці і утворено самоврядну адміністративну гміну[3].

Розпорядженням Ради міністрів з вилучених частин сільських гмін (самоврядних громад) Багатківці Підгаєцького повіту і Ладичин Тернопільського повіту Тернопільського воєводства і 1 липня 1926 р. утворено самоврядну адміністративну гміну Веселівка та включено її до Тернопільського повіту[4].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ частина села Купчинці Тернопільського повіту Тернопільського воєводства 1 квітня 1930 р. вилучена з сільської гміни (самоврядної громади) й утворено самостійну гміну Яструбове того ж повіту і воєводства[5].

15 червня 1934 р. села Городище, Дмухівці та Слобідка передані з Бережанського повіту до Тернопільського[6], а село Сущин з Тернопільського — до Теребовлянського[7].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі від 26 липня 1934 «Про поділ Тернопільського повіту Тернопільського воєводства на сільські гміни»[8] в повіті з 1 серпня 1934 дотогочасні ґміни об'єднані в 15 сільських ґмін.

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 11 квітня 1937 р. вилучено з ґміни Великого Глибочка поселення Новий Світ і включене до громади міста Тернополя[9].

Міста (Міські ґміни)Редагувати

  1. м. Тернопіль
  2. м. Микулинці

Сільські ґміниРедагувати

Кількість:

1920—1925 рр. — 81

1925—1926 рр. — 82

1926—1930 рр. — 84

1930—1934 рр. — 85

1934 р. — 87

1934—1939 рр. — 15

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Баворув Баворув (Баворів), Бялоскурка (Білоскірка), Грабовєц (Грабовець), Застав'є, Засцянка (Застінка), Кип'ячка, Козьовка (Козівка)ПрошоваСкоморохиСмолянкаТовстолуг 11
2 Ґміна Березовіца Велька Березовіца Велька (Велика Березовиця)Буцнюв (Буцнів)Острув (Острів)Пєтрикув (Петриків) 4
3 Ґміна Боркі Вельке Боркі Вельке (Великі Бірки)Дичкув (Дичків), Константинувка (Костянтинівка)Красувка (Красівка)Ходачкув Мали (Малий Ходачків), Романувка (Романівка)Смиковце (Смиківці)Ступки, Чернелюв Мазовєцкі (Чернелів-Мазовецький)Чернелюв Рускі (Чернелів-Руський)Чолганщина (Човганщина) 11
4 Ґміна Глубочек Вельки Бяла (Біла)Глубочек Вельки (Великий Глибочок)Плотич (Плотича)Пронятин, Чистилув (Чистилів) 5
5 Ґміна Ігровиця Дітковце (Дітківці)Дубовце (Дубівці)Івачув Горни (Івачів Горішній)Івачув Дольни (Івачів Долішній)Ігровиця, Мшанєц (Мшанець), Янковце (Янківці) (частина), Обажанце (Обаринці) (частина) 6
6 Ґміна Козлув I Козлів (Козлув) (з 01.07.1925) 1
7 Ґміна Козлув II Дмухавєц (Дмухівці) (з 15.06.1934), ДомаморичПокропивнаСлобудка (Слобідка) (з 15.06.1934) 4
8 Ґміна Лозова Байковце (Байківці)Курнікі Шляхцинєцкє (Курники)Лозова, Русянувка (Русанівка), Стехніковце (Стегниківці)Шляхцинце (Шляхтинці) 6
9 Ґміна Микулінце Воля Мазовецька, Конопкувка (Конопківка)Кживкі (Кривки)Людвикувка (Людвиківка)ЛадичинЛука Велька (Велика Лука)ЛучкаМишковіце (Мишковичі)Чарторія (Чортория) 9
10 Ґміна Настасув Вєсолувка (Веселівка) (з 01.07.1926), Маріянка (з 01.07.1926), Настасув (Настасів)Йозефувка (Юзефівка) 4
11 Ґміна Ходачкув Вельки Ходачкув Вельки (Великий Ходачків) 1
12 Ґміна Цебрув Воробіївка, Єсиповєц (Йосипівка)Кокутковце (Кокутківці)Куровце (Курівці)Серединце (Серединці), Цебрув (Цебрів) 6
13 Ґміна Янувка Должанка (Довжанка)Драганувка (Драганівка)Забойки, Кутковце (Кутківці)Почапінце (Почапинці)Янувка (Янівка) 6
14 Ґміна Янковце ГлядкиГородищеЗарудзє (Заруддя), Малашовце (Малашівці)Носовце (Носівці)Обажанце (Обаринці) (частина), Плєсковце (Плесківці), Янковце (Янківці) (частина), Чєрнєхув (Чернихів) 9
15 Ґміна Ястрембово Городище (з 15.06.1934), Дєнісув (Денисів), Купцинце (Купчинці), Ястрембово (Яструбове) (з 01.04.1930) 4
передано до Теребовлянського повіту Сущин (до 15.06.1934) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

НаселенняРедагувати

У 1907 році українці-грекокатолики становили 55 % населення повіту[10].

У 1939 році в повіті проживало 150 240 мешканців (74 940 українців-грекокатолики — 49,88 %, 1 260 польськомовних українців — 0,84 %, 26 325 українців-латинників — 17,52 %, 25 800 поляків — 17,17 %, 3 230 польських колоністів міжвоєнного періоду — 2,15 %, 18 395 євреїв — 12,24 % і 290 німців та інших національностей — 0,19 %)[11].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 142 220 населення ніби-то було аж 93 874 (66,01 %) поляків при 42 374 (29,79 %) українців, 5 836 (4,1 %) євреїв і 34 (0,02 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

У складі СРСРРедагувати

18 вересня 1939 року більшовицькі війська повністю зайняли територію повіту.

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[12].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Козлівський, Микулинецький, Великоборківський і Великоглибочецький райони.

ПриміткиРедагувати

  1. Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
  2. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 czerwca 1925 r. o wyłączeniu gminy Kozłów z powiatu brzeżańskiego i włączeniu do powiatu tarnopolskiego. (пол.)
  3. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 maja 1926 r. o utworzeniu gminy wiejskiej «Marjanka» w powiecie i województwie tarnopolskim. (пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 26 maja 1926 r. o utworzeniu samoistnej gminy wiejskiej «Wesołówka» i włączeniu jej do powiatu tarnopolskiego. (пол.)
  5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lutego 1930 r. o utworzeniu gminy wiejskiej «Jastrzębowo» w powiecie i województwie tarnopolskiem. (пол.)
  6. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów brzeżańskiego i tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  7. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów tarnopolskiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  8. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. (пол.)
  9. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 11 kwietnia 1937 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o rozszerzeniu granic m. Tarnopola w województwie tarnopolskim. Dz.U. 1937 nr 33 poz. 262 (пол.)
  10. Українці. Частка у населенні повітів
  11. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 89-92.
  12. Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)

ПосиланняРедагувати