Відкрити головне меню

Кошляки (Підволочиський район)

село в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області

Кошля́ки — село Підволочиського району Тернопільської області.

село Кошляки
Koshlaky s.png Koshlaky selo fl.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Підволочиський район
Громада Скориківська сільська громада
Код КОАТУУ 6124683901
Основні дані
Населення 940
Поштовий індекс 47822
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°40′35″ пн. ш. 26°08′48″ сх. д.H G O
Водойми р. Нетека
Найближча залізнична станція Підволочиськ
Місцева влада
Адреса ради с. Кошляки, Підволочиський р-н, Тернопільська обла., 47822
Карта
Кошляки. Карта розташування: Україна
Кошляки
Кошляки
Кошляки. Карта розташування: Тернопільська область
Кошляки
Кошляки

Кошляки у Вікісховищі?

До 2015-го було центром сільської ради, якій підпорядковувалося село Голотки. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скориківської сільської громади.

Через село протікає мілководна річка Нетека.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша писемна згадка про село датується 1583 роком.

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Січ» та інші українські товариства, кооператива.

Від весни до літа 1944 року в Кошляках був радянський польовий похідний трибунал — у ямах-землянках тоді знищили сотні осіб із Волинської, Житомирської, Рівненської, Хмельницької й Тернопільської областей (вояків УПА, солдатів, офіцерів РА, німецьких військовополонених).

У 1948—1951 роках у Кошляках діяла націоналістична організація — Спілка української молоді чисельністю 5 осіб.

СимволікаРедагувати

Затверджений 30 грудня 2003р. рiшенням №93 VII сесії сільської ради IV скликання[1].

Автори — В.М.Напиткін, С.В.Ткачов, Ф.Пастушенко.

ГербРедагувати

На лазуровому полі срібний стилізований у вигляді літери «К» орел, що летить над золотим колосом з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, поставленим у стовп. В срібній главі орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний золотою сiльською короною.

ПрапорРедагувати

Квадратне полотнище розділене горизонтально на синє та біле поля у співвідношенні 3:1. У верхній частині біля древка вертикальний жовтий колос з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, від вільного краю летить білий стилізований у вигляді літери «К» орел. У нижній частині орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя.

РелігіяРедагувати

Є церква святої преподобної Параскеви Сербської[2] (1939, кам'яна).

Пам'яткиРедагувати

Споруджено пам'ятники:

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965, реконструйовано 1984),
  • Тарасові Шевченку (1990, скульптор Яків Чайка),
  • Борцям за волю України (2002, на меморіальній плиті — 52 прізвища), Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, пам'ятний знак М. Сороці (1992).

Є хрест, де за легендою похований чумак. Біля хреста колись був сад, який викорчували в господарських цілях.[джерело?]

Село відоме пам'яткою природи «Зелена Криниця», з якої за легендою пив воду Богдан Хмельницький.

Соціальна сфераРедагувати

У селі діє школа I—II ступенів (до 2015 — І-ІІІ ступенів), музична школа, амбулаторія сімейного лікаря, відділення зв'язку.

У селі до 2002 року діяв народний хор у складі хористів різного віку. Візиткою села є дитячий хор музичної школи.[джерело?]

Ансамблі музичної школи, баяністів «Дебют» (керівник І. А. Рогач) та бандуристів «Намисто» (керівник Г. Б. Рогач) неодноразово перемагами в обласних («Творчість юних», «Консонанс») та всеукраїнських («Провесінь») конкурсах.[джерело?]

НаселенняРедагувати

У 2001 році в селі проживало 940 осіб.

Відомі прізвищаРедагувати

У селі проживають родини: Підгурських, Сікори, Шевчук, Мацьо.[3]

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПрацювалиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Українська геральдика
  2. Храм св. прп. Параскеви Сербської // Храми Української Православної Церкви Київського патріархату. Тернопільщина / Автор концепції Куневич Б.; головний редактор Буяк Я.; фото: Снітовський О., Крочак І., Кислинський Е., Бурдяк В. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2012. — С. 290. : іл. — ISBN 978-966-2061-24-6.
  3. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 145.
  4. В. Барна, В. Ханас, Г. Яворський. Цимбалюк Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 574—575. — ISBN 978-966-528-279-2.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати