Кошляки (Тернопільський район)

село в Україні, в Підволочиському районі Тернопільської області

Кошля́ки — село в Україні, у Скориківській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

село Кошляки
Герб Прапор
Церква Святої Преподобної Параскеви Сербської
Церква Святої Преподобної Параскеви Сербської
Церква Святої Преподобної Параскеви Сербської
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Громада Скориківська сільська громада
Основні дані
Населення 940
Поштовий індекс 47822
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°40′35″ пн. ш. 26°08′48″ сх. д.H G O
Водойми р. Нетека
Найближча залізнична станція Підволочиськ
Місцева влада
Адреса ради 47814, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с Скорики, вул Богдана Хмельницького 1б
Карта
Кошляки. Карта розташування: Україна
Кошляки
Кошляки
Кошляки. Карта розташування: Тернопільська область
Кошляки
Кошляки
Мапа
Мапа

CMNS: Кошляки у Вікісховищі

Церква Святої Преподобної Параскеви Сербської (1939 р)
Старий костел в Кошляках

До 2015-го було центром сільської ради, якій підпорядковувалося село Голотки. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Скориківської сільської громади.

Через село протікає мілководна річка Нетека.

Історія ред.

Перша писемна згадка про село датується 1583 роком.

 
Церква св. Параскеви в Кошляках у 1918 р.

Діяли «Просвіта», «Сокіл», «Січ» та інші українські товариства, кооператива.

Від весни до літа 1944 року в Кошляках був радянський польовий похідний трибунал — у ямах-землянках тоді знищили сотні осіб із Волинської, Житомирської, Рівненської, Хмельницької й Тернопільської областей (вояків УПА, солдатів, офіцерів РА, німецьких військовополонених).

У 1948—1951 роках у Кошляках діяла націоналістична організація — Спілка української молоді чисельністю 5 осіб.

Символіка ред.

У ХІХ ст. громада селища користувалася печаткою з зображенням селянина з косою в руках. Довкола емблеми напис: «SIGILLUM COMMUNITATIS WIES KOSZLAKI»[1].

Герб ред.

Затверджений 30 грудня 2003р. рішенням №93 VII сесії сільської ради IV скликання[2].

Автори — В.Напиткін, Сергій Ткачов, Ф.Пастушенко.

На лазуровому полі срібний стилізований у вигляді літери «К» орел, що летить над золотим колосом з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, поставленим у стовп. В срібній главі орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

Прапор ред.

Квадратне полотнище розділене горизонтально на синє та біле поля у співвідношенні 3:1. У верхній частині біля древка вертикальний жовтий колос з трьома зернинами з обидвох сторін і однією згори, від вільного краю летить білий стилізований у вигляді літери «К» орел. У нижній частині орнамент місцевого килима з червоних квіток та зеленого листя.

Релігія ред.

Пам'ятки ред.

Споруджено пам'ятники:

  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965, реконструйовано 1984),
  • Борцям за волю України (2002, на меморіальній плиті — 52 прізвища), Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини, пам'ятний знак М. Сороці (1992).

Є хрест, де за легендою похований чумак. Біля хреста колись був сад, який викорчували в господарських цілях.[джерело?]

Село відоме гідрологічною пам'яткою природи «Зелена криниця № 2», з якої за легендою пив воду Богдан Хмельницький. На північ від села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Зелена Криниця № 1».

Пам'ятник Тарасові Шевченку

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення.

Встановлений 1990 р. Архітектор – Я. Чайка.

Скульптура – карбована мідь, постамент – граніт.[3][4]

Соціальна сфера ред.

У селі діє школа I—II ступенів (до 2015 — І-ІІІ ступенів), музична школа, амбулаторія сімейного лікаря, відділення зв'язку.

Ансамблі музичної школи, баяністів «Дебют» (керівник І. А. Рогач) та бандуристів «Намисто» (керівник Г. Б. Рогач) неодноразово перемагами в обласних («Творчість юних», «Консонанс») та всеукраїнських («Провесінь») конкурсах.[джерело?]

Населення ред.

У 2001 році в селі проживало 940 осіб.

Відомі прізвища ред.

У селі проживають родини: Підгурських, Сікори, Шевчук, Мацьо.[5]

Відомі люди ред.

Народилися ред.

Працювали ред.

Примітки ред.

  1. Центральний державний історичний архів України у м. Львові. - Ф. 178. - Оп. 2. - Спр. 777.
  2. Українська геральдика. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019. 
  3. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 84. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  4. Розпорядження Представника Президента України в Тернопільській області від 25 червня 1992 року № 148.
  5. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів: «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл. — С. 145.
  6. В. Барна, В. Ханас, Г. Яворський. Цимбалюк Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 574—575. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела ред.

Посилання ред.