Вікіпедія

Завод імені В. О. Малишева

(Перенаправлено з Завод ім. В.О. Малишева)
Не плутати з Харківським бронетанковим заводом — заводом, що займається обслуговуванням бронетехніки і виробництвом спеціальної техніки.

Завод імені В. О. Малишева (раніше Харківський завод транспортного машинобудування імені В. О. Малишева, ХЗТМ) — радянське та українське підприємство, що спеціалізується на випуску та модернізації важкої і легкої бронетехніки. Названий на честь радянського партійного діяча В'ячеслава Малишева, який займався розвитком промисловості СРСР.

Завод імені В.О. Малишева
Типдержавне підприємство
Організаційно-правова форма господарюваннядержавне підприємство
Галузьвійськово-промисловий комплекс,
машинобудування
Гасловійськові та цивільні технології
Засновано1895 (129 років)
Штаб-квартираУкраїна, 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 126
Попередні назвиЗТМ, Харківський паровозобудівний завод
Продукціябронетехніка, двигуни, модернізована бронетехніка часів СРСР
Виторг385 млн грн (за 2019 рік)
Чистий прибуток421 млн грн збитків (за 2019 рік)
Співробітники3521 (2020)
Холдингова компаніяУкроборонпром
Код ЄДРПОУ14315629
malyshevplant.com
Мапа
CMNS: Завод імені В. О. Малишева у Вікісховищі

Передусім знаний як виробник танків Т-64, Т-80УД і Т-84 і бронетранспортерів БТР-4. Більшість бронетанкових виробів заводу були розроблені ХКБМ.

Історія

ред.

Імперський період

ред.

Підприємство засноване 1895 року поруч із харківським Балашовським вокзалом як паровозобудівний завод, і було одним із найбільших у Російській імперії та СРСР. 5 (17) грудня 1897 — завод випустив перший український паровоз (останній у Харкові випустили у 1968 році).

Згодом стали випускати двигуни (з 1911 р.; зокрема, дизель-генератори), сільськогосподарську (1909) та вугледобувну техніку (з 1922 р.; зокрема, рудникові електровози), трактори (1924), тепловози, танки та тягачі (1927). У жовтні 1922 року, після відновлення, введені в експлуатацію шість цехів паровозобудівного заводу.[джерело?]

Початок танкобудування

ред.

Завдяки виготовленню трактора «Комунар» на Харківському паровозному заводі (ХПЗ) розвинулась власна металургія, зварювання, зросла кваліфікація робітників та інженерів. Тому 1925 року Головне управління військової промисловості СРСР доручило Харківському паровозному заводу (ХПЗ) розробку та виробництво танків. На заводі було створено конструкторську групу для створення танків (у майбутньому ця група розвинеться в одне з провідних бронетанкових КБ в СРСР — ХКБМ).[1]

На XV з'їзді ВКП(б) у грудні 1927 року було вирішено, що при складанні п'ятирічки необхідно розвивати військові галузі промисловості. Танкову промисловість у СРСР було започатковано постановами Політбюро ЦК ВКП(б) «Про стан оборони СРСР» (рос. «О состоянии обороны СССР») і Реввійськради СРСР «Про систему танкотрактороавтобронеозброєння РСЧА» (рос. «О системе танкотрактороавтоброневооружения РККА») в липні 1929, після чого розпочалась розбудова конструкторських бюро, паралельно з будівництвом металургійних комбінатів і машинобудівних заводів.[1]

Першим розробленим на ХПЗ танком став Т-12. Його збирали вручну, майже за відсутності спеціального обладнання. В січні — лютому 1931 танк пройшов випробування, за результатами яких його істотно змінили, створивши Т-24. Машини збирались повільно, якість була низька, цех не був готовий до виробництва через нестачу техперсоналу та робочої сили, недостатнє планування, невчасне постачання складників з інших заводів. У цеху були відсутні каналізація, опалення, віконні рами та зварювальне відділення. 1931 року було виготовлено 25 машин, однак їх визнали ненадійними та зупинили розгортання виробництва.[1]

На початку 1932 було зрозуміло, що побудова танкового цеху, що міг би виготовляти 1300—1700 танків на рік, затягується через нестачу фінансування, будматеріалів та обладнання.[1]

Паралельно з удосконаленням техніки УММ РСЧА уклало угоду з американським винахідником Волтером Крісті, яка передбачала продаж двох танків M1931 і технологічної документації для виготовлення. До кінця 1931 року завод виготовив три дослідні машини БТ-2 на його основі. Конструктори підприємства також спроєктували двигун для цього танка. БТ-2 пішов у серію та розвинувся в БТ-5, БТ-7 та БТ-7М.[1]

Крім того, завод виготовляв невелику кількість важких танків Т-35, спроєктованих КБ Ленінградського дослідного заводу імені Кірова. Для цього на заводі було КБ-35 під керівництвом Йосип Бера.

Друга світова війна

ред.

Під час Другої світової війни завод евакуювали на Урал, згодом, після того, як СРСР встановив контроль над Харковом — повернули (майно частково лишилося). Бронетанкобудування стало пріоритетним напрямком у діяльності підприємства. Вже в довоєнний період підприємство почало виготовляти середні танки Т-34 та танкові двигуни В-2.

Незалежна Україна

ред.

Найзначнішою подією за часи незалежності України стало виконання пакистанського танкового контракту (1996—1999), коли було виготовлено 320 бойових машин. Це був перший вагомий вихід за кордон військово-промислового комплексу незалежної України.

Нині завод спільно зі своїми партнерами — конструкторськими бюро пропонує і реалізує на зовнішньому ринку бронетехніку: основні бойові танки Т-84У «Оплот», бронетранспортери БТР-3 та БТР-4, здійснює модернізацію танків, випущених у колишньому СРСР — Т-54, Т-55, Т-62, Т-64, Т-72, Т-80; бронетранспортерів — БТР-60, БТР-70.

Також підприємство виробляє продукцію сільськогосподарського машинобудування, двигуни, трактори, тягачі та бронетехніку. Спільно із заводом працюють два харківські спеціалізовані конструкторські бюро: КП Харківське конструкторське бюро машинобудування і КП Харківське конструкторське бюро двигунобудування.

У вересні 2011 року між ДК «Укрспецекспорт» та оперативним управлінням Королівської Тайської армії було укладено контракт щодо поставки до Таїланду 49 одиниць основного бойового танку «Оплот». Загальна вартість контракту перевищує 200 млн доларів США. Виконання зазначеного контракту розпочато у квітні 2012 року[2].

Станом на 2001 рік на заводі працювали 10 600 осіб.

Після 2014 року

ред.

У липні 2017 року керівництво заводу поширило повідомлення, про те, що у 2018 році за виробничою програмою агрегатний завод буде дуже завантажений, при цьому майданчик дизельного заводу буде недостатньо задіяний. Аби не відволікати агрегатний завод від основного виробництва, було прийняте рішення перенести випуск енергоагрегатів на основний майданчик підприємства і відновити складальну ділянку на базі дизельного заводу[3].

У листопаді 2017 року фахівці заводу приступили до капітального ремонту пакистанських Т-80УД[4].

У червні 2018 року на підприємстві завершується підготовка обладнання для локалізованого виробництва корпусів для БТР-4. Крім того, підприємство готується й до виготовлення корпусів для БТР-3Е — для них вже закуплено відповідні стенди та кантувач. Його реалізація буде діяти паралельно з виробництвом важкої бронетехніки. Раніше виробництво корпусів цих бронетранспортерів виконувалось на «Лозівському ковальсько-механічному заводі»[5].

8 серпня 2018 року розпочалося зварювання першого експериментального корпусу бронетранспортера БТР-4. Окрім виробництва корпусу БТР-4, вже готуються до зварювання експериментального корпусу БТР-3[6].

Після 2019 року

ред.

У лютому 2019 року завод опанував та розпочав серійне виробництво нових гусениць для БМП зі спеціальних сталей українського виробництва[7].

29 травня 2019 року, через спробу змінити керівництво підприємства, відбувся багатотисячний мітинг на підтримку директора заводу Олександра Хланя[8][9]

Оприлюднена фінансова звітність ДП «Завод імені В. О. Малишева» (ЗІМ) за 2019 рік показує падіння чистого доходу від реалізації продукції (послуг) на 85 % — 385 млн грн проти 2,5 мільярдів у 2018 році. Падіння чистого прибутку за результатами 2019 року склало 185 % — 421 млн грн збитків проти 449 мільйонів прибутку попереднього року[10].

При цьому прибуток від реалізації готової продукції склав 335 млн грн, від робіт та надання послуг (ремонт) — 40,4 млн грн[10].

Відстутність зростання обсягів виробництва у 2019 році, на підприємстві пояснюють завершенням виконання контракту з виготовлення танків БМ «Оплот» в інтересах Таїланда. За 2019 рік завод виконав роботи з відновлення чотирьох танків БМ «Булат»[10].

Відповідно із річним звітом за 2019 рік, на 2020 рік пакет замовлень мав скласти близько 2 млрд грн. Завод імені В.  Малишева розраховував на виготовлення запчастин для танків, двигунів та МТВ з двигуном 6ТД-2 для Пакистану, виготовлення корпусів для БТР-3, БТР-4, гусениць для БМП, ремонт бронетехніки для Збройних Сил України та Національної гвардії[10].

Загальна кількість працівників на 31 грудня 2019 року складала 3521 особу[10].

Станом на початок 2022 року загальна сума підписаних контрактів перевищила 3,4 млрд грн, тривало виконання замовлення на ремонт парку танків Т-80УД. Цей контракт на суму $85,6 млн був підписаний у лютому 2021 року з Ісламською республікою Пакистан[11].

Структура

ред.

Назви

ред.
  • Харківський паровозобудівний завод, скорочено ХПЗ
  • Харківський паровозобудівний завод імені Комінтерну (? — 1936)
  • Завод №183 (1936—1941) (1941 року завод було евакуйовано в Нижній Тагіл та утворено Уральський танковий завод №183, за яким і залишився цей номер)
  • Завод №75 (1945—1957)
  • Харківський завод транспортного машинобудування імені В. О. Малишева (1957 — ?)

Директори, генеральні директори

ред.

Розташування

ред.

Транспорт:

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Бєсов, Л. М. (2013). Танкобудування України: короткий історичний нарис (PDF). Питання історії науки і техніки (1).
  2. ↑ На заводі імені В. О. Малишева відбулися ходові випробування першого серійного танку «Оплот» [Архівовано 1 липня 2013 у Wayback Machine.] // УНН, 2013-06-27]
  3. ↑ У Харкові відновлюють складальну ділянку дизельного заводу для потреб заводу ім. Малишева. Український мілітарний портал. 10 липня 2017. Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
  4. ↑ Фахівці Заводу ім. Малишева приступили до капітального ремонту пакистанських Т-80УД. http://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 10 листопада 2017. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 10 листопада 2017.
  5. ↑ “Завод імені Малишева” локалізує виробництво корпусі для бронетранспортерів. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 7 червня 2018. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 7 червня 2018.
  6. ↑ На Малишева розпочали зварювання корпусів для БТР-4. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 8 серпня 2018. Процитовано 8 серпня 2018.
  7. ↑ ЗіМ освоїв серійне виробництво гусениць для БМП. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 27 лютого 2019. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  8. ↑ АТН Харьков (29 травня 2019), Неспокойная обстановка на заводе имени Малышева: работники не хотят изменений - 29.05.2019, архів оригіналу за 14 березня 2022, процитовано 12 липня 2019
  9. ↑ Витя Чиншов (29 травня 2019), Сотрудники завода имени Малышева вышли поддержать деректора завода, архів оригіналу за 14 березня 2022, процитовано 12 липня 2019
  10. ↑ а б в г д Майже півмільярда збитків – підсумки року для Заводу імені Малишева, який за рік відремонтував чотири танка. Ukrainian Military Pages. 30 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 2 листопада 2020.
  11. ↑ ЗІМ отримав замовлень на 3,4 мільярда гривень. Ukrainian Military Pages. 16 лютого 2022. Архів оригіналу за 17 лютого 2022. Процитовано 17 лютого 2022.
  12. ↑ Триває оновлення та технічне переоснащення ЗіМ. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 24 червня 2019. Архів оригіналу за 24 червня 2019. Процитовано 24 червня 2019.
  13. ↑ Уволен директор завода им. Малышева. korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 9 січня 2020.
  14. ↑ В.о. гендиректора заводу ім. Малишева призначений Олексій Підгорний. www.unian.ua (укр.). Процитовано 9 січня 2020.
  15. ↑ Алексей Подгорный уволен с поста гендиректора «Завода им. Малышева». www.kommersant.ru (рос.). 25 листопада 2010. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 9 січня 2020.
  16. ↑ Новым директором ГП «Завод имени Малышева» назначен Александр Опанасенко. Главное™. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 9 січня 2020.
  17. ↑ Екс-директору заводу імені Малишева висунули звинувачення. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 9 січня 2020.
  18. ↑ Валерий Предко возглавил «Завод им. Малышева». www.kommersant.ru (рос.). 13 липня 2011. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 9 січня 2020.
  19. ↑ Директора завода имени Малышева снова уволили. www.mediaport.ua (рос.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
  20. ↑ Новым гендиректором завода им. Малышева стал Николай Белов. 112.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 29 серпня 2014. Процитовано 9 січня 2020.
  21. ↑ Бєлов Микола Львович - Харьковский областной совет. oblrada.kharkov.ua. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 9 січня 2020.
  22. ↑ Укроборонпром уволил директора завода Малышева, чтобы ускорить производство танков для АТО. РЕДПОСТ. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 9 січня 2020.
  23. ↑ Укроборонпром уволил директора завода Малышева, чтобы ускорить производство танков для АТО - РЕДПОСТ. m.dozor.kharkov.ua. Процитовано 9 січня 2020.
  24. ↑ Укроборонпром: Директором завода имени Малышева назначен Козонак. 112.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 9 січня 2020.
  25. ↑ nikcenter.org. Виктор Козонак назначен начальником николаевского филиала АМПУ. nikcenter.org (рос.). Процитовано 9 січня 2020.
  26. ↑ «Укроборонпром» назначил директором завода им. Малышева главу бронетанкового дивизиона госконцерна Чурсина [Архівовано 31 травня 2019 у Wayback Machine.] 29.05.2019(рос.)
  27. ↑ На заводе имени Малышева — новый директор 29/05/2019(рос.)
  28. ↑ Укроборонпром призначив нового директора «Заводу ім. Малишева» • 09.01.2020 • Харків Times. Харків Times (укр.). 9 січня 2020. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 9 січня 2020.
  29. ↑ Три підприємства Укроборонпрому отримали керівників. Ukrainian Military Pages. 10 січня 2020. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 10 січня 2020.
  30. ↑ У Харкові презентували нового директора заводу імені Малишева (доповнено). Харків Times (укр.). 20 листопада 2021. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021.
  31. ↑ Про погодження кандидатури Сметаніна Г.В. на посаду генерального директора державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (Розпорядження Кабінету Міністрів України). Верховна Рада України (укр.). 21 квітня 2023. Архів оригіналу за 26 червня 2023. Процитовано 21 червня 2023.
  32. ↑ Уряд призначив Сметаніна новим очільником Укроборонпрому, Укрінформ, 28.06.2023

Посилання

ред.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Завод_імені_В._О._Малишева&oldid=43161386