Відкрити головне меню

Малишев В'ячеслав Олександрович

російський політик

Малишев В'ячеслав Олександрович (16 грудня 1902(19021216), місто Усть-Сисольськ Вологодської губернії, тепер місто Сиктивкар, Республіка Комі, Російська Федерація — 20 лютого 1957, місто Москва) — радянський державний діяч, міністр та заступник Голови Ради Міністрів СРСР. Член ЦК КПРС у 1939—1957 роках. Член Президії ЦК КПРС з 16 жовтня 1952 по 5 березня 1953 року. Депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (5.08.1944). Його іменем ще за життя назвали Завод імені В. О. Малишева у Харкові.

Малишев В'ячеслав Олександрович
Malyshev VA.jpg
Народився 16 грудня 1902(1902-12-16)
Сиктивкар, Вологодська губернія, Російська імперія
Помер 20 лютого 1957(1957-02-20)[1] (54 роки)
Москва, СРСР[1]
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність політик
Alma mater Московський державний технічний університет імені Баумана і 1934
Знання мов російська
Учасник німецько-радянська війна
Членство ЦК КПРС і Політбюро ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Автограф Малышев автограф ЖЗЛ.JPG
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Суворова 1 ступеня орден Кутузова I ступеня медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Сталінська премія

БіографіяРедагувати

Народився в родині вчителя. У 1904 році разом із родиною переїхав до міста Великі Луки.

У 1918—1920 роках — помічник секретаря і секретар народного суду в місті Великі Луки.

У 1920—1924 роках — слюсар залізничних майстерень у місті Великі Луки. У 1924 році закінчив Великолуцький залізничний технікум.

У 1924—1926 роках працював слюсарем, помічником машиніста в залізничному депо Підмосковне Московсько-Білорусько-Балтійської залізниці.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1926—1927 роках служив у Робітничо-Селянській Червоній Армії: секретар бюро ВКП(б) батальйонної школи, політрук команди.

З листопада 1927 року — машиніст, черговий депо Підмосковна Московсько-Білорусько-Балтійської залізниці. З вересня 1928 по липень 1930 року — машиніст тепловоза депо Любліно Московсько-Курської залізниці. У липні 1930 року направлений на навчання.

У 1934 році закінчив Московське вище технічне училище (МВТУ) імені Баумана.

У вересні 1934 — травні 1938 року — конструктор, заступник начальника особливого сектора конструкторського бюро, заступник головного конструктора заводу, заступник начальника і начальник дизельного цеху, головний інженер Коломенського паровозобудівного заводу імені Куйбишева Московської області.

У травні 1938 — лютому 1939 року — директор Коломенського паровозобудівного заводу імені Куйбишева Московської області.

5 лютого 1939 — 17 квітня 1940 року — народний комісар важкого машинобудування СРСР.

17 квітня 1940 — 15 травня 1944 року — заступник голови Ради народних комісарів СССР і голова Господарської Ради з машинобудування при РНК СРСР. Одночасно 2 жовтня 1940 — 11 вересня 1941 року — народний комісар середнього машинобудування СРСР, а 11 вересня 1941 — 14 лютого 1942 року і 28 червня 1943 — 14 жовтня 1945 року — народний комісар танкової промисловості СРСР.

14 жовтня 1945 — 29 грудня 1947 року — народний комісар (міністр) транспортного машинобудування СРСР. З 30 листопада 1945 року увійшов до складу інженерно-технічної ради Спеціального комітету, керував другою секцією: будівництво заводу 813 (сучасний Уральський електрохімічний комбінат).

19 грудня 1947 — 15 березня 1953 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР. Одночасно 9 січня — 28 грудня 1948 року — голова Державного комітету Ради Міністрів СРСР із впровадження передової техніки в народне господарство, 28 грудня 1948 — 4 січня 1949 року — міністр машинобудування СРСР (міністерство не створили), 4 січня — 9 березня 1949 року — голова Державного комітету Ради Міністрів СРСР із впровадження передової техніки в народне господарство, 16 березня 1949 — 21 квітня 1951 року — голова Бюро Ради Міністрів СРСР із машинобудування і суднобудування, 10 січня 1950 — 31 жовтня 1952 року — міністр суднобудівної промисловості СРСР, 5 листопада 1952 — 11 березня 1953 року — голова Бюро Ради Міністрів СРСР із машинобудування і електропромисловості.

15 березня — 8 серпня 1953 року — міністр транспортного і важкого машинобудування СРСР. 26 червня 1953 — 28 лютого 1955 року — міністр середнього машинобудування СРСР.

Одночасно 7 грудня 1953 — 25 грудня 1956 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР, З травня 1955 по 20 лютого 1957 року — голова Державного комітету Ради Міністрів СРСР з нової техніки, одночасно з 25 грудня 1956 по 20 лютого 1957 року — 1-й заступник голови Державної економічної комісії Ради Міністрів СРСР із поточного планування народного господарства — міністр СРСР.

Помер від променевої хвороби через чотири роки після відвідування в 1953 році полігону, на якому здійснювалися випробування першої радянської термоядерної бомби.

Похований на Красній площі біля Кремлівської стіни.

ЗванняРедагувати

  • генерал-лейтенант інженерно-танкової служби (5.08.1944)
  • генерал-полковник інженерно-танкової служби (19.04.1945)

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Малышев Вячеслав Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ЛітератураРедагувати

  • Государственная власть СССР. Высшие органы власти и управления и их руководители. 1923—1991 гг. Историко-биографический справочник / Сост. В. И. Ивкин. Москва, 1999. — ISBN 5-8243-0014-3
  • Чалмаєв В. А. Малышев. — 2-ге. — М. : Молода гвардія, 1981. — 335 с. — 75 000 прим.