Відкрити головне меню

Жуків (Бережанський район)

село в Україні, в Бережанському районі Тернопільської області.

Жу́ків — село Бережанського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковані села Гиновичі та Підлісне.

село Жуків
Панорама с. Жуків від озера з пагорба сусіднього с. Лапшин
Панорама с. Жуків від озера з пагорба сусіднього с. Лапшин
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бережанський район Бережанський район
Рада/громада Жуківська сільська рада
Код КОАТУУ 6120481801
Облікова картка Жуків 
Основні дані
Засноване В 1420 році
Населення 883 (2014)
Площа 1,656 км²
Густота населення 560.39 осіб/км²
Поштовий індекс 47515
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°30′57″ пн. ш. 24°56′27″ сх. д. / 49.51583° пн. ш. 24.94083° сх. д. / 49.51583; 24.94083Координати: 49°30′57″ пн. ш. 24°56′27″ сх. д. / 49.51583° пн. ш. 24.94083° сх. д. / 49.51583; 24.94083
Водойми річка Золота Липа
Відстань до
районного центру
8 км
Місцева влада
Адреса ради 47515, с. Жуків
Карта
Жуків. Карта розташування: Україна
Жуків
Жуків
Жуків. Карта розташування: Тернопільська область
Жуків
Жуків
Мапа

Розташоване на берегах річки Золота Липа біля гори Хім, яка є найбільшою вершиною в Жукові.

Населення — 883 осіб (2014). Дворів — 240[1].

ІсторіяРедагувати

 
Сільська молодь біля зруйнованого польською владою пам'ятника Тарасові Шевченку. 1931 рік

Поблизу Жукова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та висоцької культур, раннього заліз. віку.

Перша писемна згадка — 8 листопада 1420 року.[2] Тоді Жуків отримав маґдебурзьке право від короля Владислава ІІ Ягайла, власником населеного пункту був Я. Лабонта з Жукова.

1530 року Жуків — власність коронного гетьмана Миколая Сенявського.

1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 54%[3].

Діяли «Просвіта», «Січ» та інші українські товариства.

У 1880-х роках тут жив і працював священиком батько письменника Богдана Лепкого о. Сильвестр Лепкий (літературний псевдонім Марко Мурава), тут похований на сільському цвинтарі.

НаселенняРедагувати

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[4]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,89
російська 0,11

РелігіяРедагувати

У селі є дві церкви: дерев'яна церква Івана Богослова з 1803 року, перевезена з Нараєва, та нова мурована з 2001 року.

Пам'яткиРедагувати

Встановлено пам'ятники Тарасові Шевченку (1914, скульптор Бідула Василь ; відновлено 1967), Богданові Лепкому (1991; скульптор О. Маляр, архітектор Р. Білик), на могилі о. С. Лепкого, на могилі вояків УСС, полеглих 1917 (1995), пам'ятний хрест члену Проводу ОУН Миколі Арсеничу і 5 пам'ятних хрестів на місці загибелі вояків УПА, меморіальну таблицю на будинку, де проживала родина Лепких (1992).

Насипано могили жертвам сталінських репресій, радянським воїнам, полеглим у німецько-радянській війні 1941—1945 рр. 1941, символічну могилу Борцям за волю України.

ЕкономікаРедагувати

У селі діє швейне підприємство ТОВ «Мануфактура», яке спеціалізується на пошитті чоловічих сорочок.[5]

Соціальна сфераРедагувати

У Жукові діють загальноосвітня школа I–III ступенів ім. Б. Лепкого, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, музична школа, консервний завод, АТ «Джерела».

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПроживалиРедагувати

ПеребувалиРедагувати

СвітлиниРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітень 2019]
  2. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 3. (пол., лат.) с. 175-176, LXXXIX.
  3. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605–1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  5. У селі на Тернопільщині шиють сорочки для Євросоюзу

ДжерелаРедагувати