Гиновичі

село в Україні, в Бережанському районі Тернопільської області

Гино́вичі — село в Україні, у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області.

село Гиновичі
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Тернопільський район
Тер. громада Бережанська міська громада
Код КАТОТТГ UA61040030040025069
Облікова картка Гиновичі 
Основні дані
Населення 453 (2014)
Площа 9,8 км²
Густота населення 497.96 осіб/км²
Поштовий індекс 47515
Телефонний код +380 3548
Географічні дані
Географічні координати 49°30′20″ пн. ш. 24°56′59″ сх. д. / 49.50556° пн. ш. 24.94972° сх. д. / 49.50556; 24.94972
Водойми річка Золота Липа
Відстань до
районного центру
7 км
Місцева влада
Адреса ради 47501, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Бережани, вул. Банкова, 3
Карта
Гиновичі. Карта розташування: Україна
Гиновичі
Гиновичі
Гиновичі. Карта розташування: Тернопільська область
Гиновичі
Гиновичі
Мапа
Мапа

CMNS: Гиновичі у Вікісховищі

Поштове відділення — Жуківське. До 2020 року підпорядковане Жуківській сільраді. До Гиновичів приєднано хутір Писарка. Межує на півдні з м. Бережани, на заході з с. Лапшин, на півночі з с. Жуків. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади.[1]

Розташоване на лівому березі річки Золота Липа. Населення — 488 осіб (2001). Дворів — 130[2].

Географія

ред.

У селі є 2 вулиці[3]: Івана Франка та Лесі Українки.

Клімат

ред.

Для села характерний помірно континентальний клімат. Гиновичі розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.


Клімат Гинович
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −1,3 0,1 5,0 13,1 19,1 22,3 23,6 23,0 18,7 12,8 5,7 0,8 11
Середня температура, °C −4,2 −2,8 1,4 8,3 13,7 17,0 18,3 17,6 13,6 8,3 2,8 −1,7 7
Середній мінімум, °C −7,1 −5,6 −2,2 3,5 8,4 11,7 13,1 12,2 8,6 3,9 0,0 −4,1 3
Норма опадів, мм 32 31 33 49 76 89 94 70 56 39 37 40 646
Джерело: climate-data.org

Історія

ред.

Поблизу Гиновичів виявлено поселення трипільської культури і знахідки часів Київської Русі.

Перша писемна згадка — 1475 року.

У 15301583 роках Гиновичі — власність Сенявських.

1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 67 %[4]. Власником маєтку в селі був дідич Бережан граф Станіслав Потоцький.

Діяли товариства «Просвіта» (від 1897), «Січ» (від 1908), «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа», «Союз українок».

У 1909—1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці.

Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[5].

Населення

ред.

Населення села в минулому[6]:

Рік Число осіб Українців
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Євреїв
1900 743 594 124 25
1939 820 660 150 10

Політика

ред.

Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165[7].

Пам'ятки і пам'ятники

ред.
 
Пам'ятник Тарасові Шевченку

Є церква Перенесення мощей Святого Миколая (1931; мурована, реставрована 1995), «фігура» Божої Матері (1990), «фігура» Ангела Хоронителя на честь 2000-ліття народження Ісуса Христа і 525-річчя заснування села (2000).

Споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку (1999; скульптор В. Красновський), встановлено 2 хрести на честь скасування панщини, 5 хрестів на місці загибелі вояків УПА, пам'ятний знак на честь 2000-ліття від дня на честь проголошення незалежності України і 525-річчя заснування села Гиновичі.

Насипано могилу УСС, символічну могилу жертвам сталінських репресій (1989).

Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташований біля школи.

Встановлений 1999 року. Скульптор — В. Красновський.

Пам'ятник виготовлений із бетону.

Постамент — 2,4 м; скульптура — 1,5 м, площа — 0,0020 га.[8][9]

Соціальна сфера

ред.

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.

Відомі люди

ред.

У Гиновичах народилися:

  • релігійний діяч, літератор отець І. Заверуха,
  • Дмитро Мищишин (1984—2016) — молодший сержант, механік-водій механізованої роти військової частини В 4680.
  • художник Я. Миколишин,
  • доцент ТАНГ М. Федчишин,
  • Недільський Василь Васильович (1982—2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
  • кандидат хімічних наук В. Федина,
  • славіст, літературознавець Мар'ян Якубець.

Січові стрільці

ред.

Січові стрільці-уродженці села Гиновичі:

  • стрілець Штепановий Михайло (нар. 1895, 5 сотня)[10]
 
Панорама с. Гиновичі від Золотої Липи з пагорба с. Лапшин

Примітки

ред.
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 19 жовтня 2021.
  2. Офіційний сайт Бережанської районної ради[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. Довідник поштових адрес України. ukrposhta.com. 2020. Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 3 травня 2020.
  4. Maurycy Horn. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605—1633 na Ruś Czerwoną. — S. 22-29, 45, 183.
  5. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  6. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56.
  7. Постанова Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 «Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя» — сайт Верховної ради України (архів)
  8. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 21. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  9. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 р. № 112.
  10. s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список боєвих відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#5 сотня

Бібліографія

ред.

Про село видано кн. О. Віятик (Штепованої) «Гиновичі. Історико-краєзнавчий нарис» (2002).

Література

ред.

Посилання

ред.