Відкрити головне меню

Жозеф-Луї Гей-Люссак
Joseph Louis Gay-Lussac
фр.[ʒɔzɛf lwi ɡɛlysak]
Gaylussac.jpg
Жозеф-Луї Ґей-Люсак
Народився 6 грудня 1778(1778-12-06)
Сен-Леонар-де-Нобла
Помер 9 травня 1850(1850-05-09) (71 рік)
Париж
Поховання
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність фізик, хімік, політик, інженер, викладач університету
Відомий завдяки хімія, фізика
Alma mater Політехнічна школа
Науковий керівник Клод Бертолле
Відомі учні Théophile-Jules Pelouze[d]
Володіє мовами французька[1]
Заклад Паризький університет і Політехнічна школа
Членство Лондонське королівське товариство, Société Philomathique de Paris[d], Academy of Useful Science[d], Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італії[d], Баварська академія наук, Академія наук Турина[d] і Нідерландська королівська академія наук
Magnum opus Закон Шарля і Закон Гей-Люссака
Посада депутат Національної асамблеї Франції і член Палати перів[d]
Діти Jules-Alexandre Gay-Lussac[d]
Автограф Gay-Lussac Signature.svg
Нагороди

Жозе́ф-Луї́ Гей-Люсса́к (фр. Joseph Louis Gay-Lussac; 6 грудня 1778(17781206) — 9 травня 1850) — французький хімік і фізик, член Французької академії наук (1806), чужоземний почесний член Петербурзької АН (1826); його ім'я внесено до списку найвидатніших науковців Франції, розміщеного на першому поверсі Ейфелевої вежі.

Відкрив газові закони, названі його ім'ям. Здійснив фундаментальні дослідження у галузі фізичної, органічної та неорганічної хімії. Зробив вагомий внесок у вивчення галогенів. Сприяв поширенню об'ємних методів у аналітичній хімії.

Відкрив ціан (1815), розробив метод добування щавелевої кислоти. Сконструював башту з системою свинцевих камер, яка в технології сульфатної кислоти носить його ім'я.

Запропонував назву хімічного елементу Бор

Похований на паризькому цвинтарі Пер-Лашез. На його честь названо астероїд 11969 Ґей-Люсак.[2]

Зміст

Цікаві фактиРедагувати

  • Великий учитель Гей-Люссака хімік Бертолле, який помер у 1822-му, заповів своєму учневі шпагу пера Франції, оскільки не мав сумнівів, що з часом той увійде до палати перів. Проте обрання затягнулося на довгі роки, оскільки за тодішніми уявленнями перові Франції не личило займатися ручною працею.
  • Відкриття газових законів послужило імпульсом для Авоґадро до проведення активних експериментів, що зрештою призвело до відкриття числа NA.[3]

Наукові праціРедагувати

Праці Ґей-Люсака розміщено здебільшого в «Annales de chimie et de physique», які видавав у співтоваристві з Араґо (18151850). Багато звітів про дослідження Ґей-Люсака вміщено в «Comptes Rendus» Паризької академії.

Окремі видання:

  • «Mémoires sur l'analyse de l'air atmosphérique» (1804, разом з Гумбольдтом),
  • «Recherches physicochimiques faites sur la pile» (1811, разом з Тенаром),
  • «Instruction pour l'usage de l'alcoolom ètre centésimal» (1824), «Instruction sur l'essai de chlorure de chaux» (1824),
  • «Instruction sur l'essai des matières d'argent par voi humide» (1833),
  • «Cours de physique» (1827) і «Lecons de chimie» (1828).

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. База даних малих космічних тіл JPL: Жозеф-Луї Гей-Люссак (англ.). 
  3. Gribbin, John. Science. A History (1543-2001). — Penguin Books, 2003. — 648 с. — ISBN 978-0-140-29741-6.

Дивіться такожРедагувати