Відкрити головне меню

Франсуа Араго

французький учений і політичний діяч

Франсуа Араго
фр. François Arago
François Arago.jpg
Ім'я при народженні фр. Dominique François Jean Arago Roig[1][2]
Народився 26 лютого 1786(1786-02-26)[3][4][…]
Естажель, Франція
Помер 2 жовтня 1853(1853-10-02)[3][4][…] (67 років)
Париж, Франція[1]
Поховання
Громадянство Франція Франція
Національність французи
Діяльність астроном, математик, фізик, політик, науковець, викладач університету, біограф
Alma mater Lycée François-Arago[d] і Політехнічна школа
Сфера інтересів фізика і астрономія
Заклад Бюро довгот
Посада депутат Національної асамблеї Франції, Воєнний міністр Франції[d] і голова уряду Франції[d]
Відомі учні Огюстен Жан Френель, Арман Іпполіт Луї Фізо, Paul Auguste Ernest Laugier[d] і Оґюст Конт
Член Лондонське королівське товариство, Французька академія наук, Société Philomathique de Paris[d], Королівське товариство Единбурга, Шведська королівська академія наук, Баварська академія наук, Петербурзька академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Варшавське товариство друзів наук[d], Російська академія наук, Прусська академія наук, Академія наук Турина[d][6], Національна академія наук Італії[d], Паризька медична академія і Нідерландська королівська академія наук
Відомий завдяки: дослідженню магнетизму та дисперсії світла
Рід Arago family[d][1]
Батько François Bonaventure Arago[d][1]
Матір Marie Arago[d][1]
Діти Emmanuel Arago[d][1] і Alfred Arago[d][1]
Нагороди Медаль Коплі (1825)
Автограф Signature de François Arago.svg

Франсуа Араго у Вікісховищі?

Франсуа́-Жан-Доміні́к Араго́ (фр. François Jean Dominique Arago, кат. Francesc Joan Domènec Aragó — Франсе́ск-Жуа́н-Думе́нак Араго́; 26 лютого 1786 — 2 жовтня 1853) — французький учений і політичний діяч каталонського походження.

Член Паризької академії наук1809 р.) і її секретар (з 1830 р.). З 1851 р. — директор Паризької астрономічної обсерваторії.

Відомий працями з астрономії, оптики, електромагнетизму, метеорології та фізичної географії. Дослідженнями спектрального складу світла, яке приходить до Землі від змінної зорі Алголь, Араго довів, що у міжзоряному просторі швидкості поширення світла всіх кольорів однакові (див. дисперсія світла).

Життя і праціРедагувати

Франсуа Араго народився в Естажелі (поблизу Перпіньяна). У 1803—1805 роках вчився в Політехнічній школі в Парижі. У 1805 році був призначений секретарем Бюро довгот, в 1805—1809 як співробітник цього бюро працював у геодезичній експедиції в Іспанії. Протягом 1809—1831 років — професор Політехнічної школи, з 1830 року — директор Паризької обсерваторії.

У 1830—1848 роках — член палат депутатів, двічі призначався президентом Паризької муніципальної ради. Після Лютневої революції 1848 року увійшов до складу тимчасового уряду, спочатку займав пост міністра флоту і армії, потім — президента Виконавського комітету.

Наукові роботи відносяться до оптики, електромагнетизму, астрополяриметрії, а також до історії астрономії, фізики і математики. Відкрив (1811) хроматичну поляризацію світла, сформулював (1811) умови, необхідні для виникнення кілець Ньютона, вперше спостерігав (1812) обертання площини поляризації в кварці, відкрив часткову поляризацію світла при віддзеркаленні та заломленні. Першим спостерігав (1820) намагнічування залізної тирси електричним струмом, відкрив (1824) магнетизм обертання — дія металевого диска, що обертається, на магнітну стрілку.

Створив низку оптичних приладів для астрономії, фізики та метеорології. У 1811 році сконструював полярископ для визначення ступеня поляризації. За допомогою цього приладу вперше вивчив поляризацію випромінювання сонячної корони, кометних хвостів, поверхні Місяця; відзначив, що поляризація світла від місячних морів більша, ніж від материкових ділянок. У 1815 році створив ціанометр для вимірювання ступеня блакиті неба (пізніше цей прилад використовувався для визначення глибини моря). У 1833 році побудував фотометрію для визначення блиску зірок. Удосконалив окулярний мікрометр для вимірювання малих кутів і визначав з його допомогою діаметри планет.

Низка досліджень присвячена атмосферній оптиці. У 1805—1806 роках разом з Ж. Б. Біо вивчав чинники, що впливають на рефракцію світла в земній атмосфері, і експериментально довів, що головними є температура і тиск повітря, а вплив вологості неістотний. Пояснив мерехтіння зірок явищем інтерференції та асиметрією шарів атмосфери щодо спостерігача. У 1809 році знайшов, що випромінювання денного неба частково поляризоване і що максимальна поляризація спостерігається на відстані 90 від Сонця, знайшов точку на небі з нульовою поляризацією (нейтральна точка Араго).

Справив великий вплив на французьку науку. Підтримав О. Френеля в розробці хвильової теорії світла. За його вказівками Іпполіт Фізо і Леон Фуко зміряли швидкість світла й отримали перші фотографії Сонця, а Урбен Ле Вер'є зайнявся вивченням руху Урану, що привело його до відкриття Нептуна.

Араго був талановитим популяризатором науки. З 1813 по 1846 рік регулярно читав у Паризькій обсерваторії лекції для широкої публіки. Автор «Популярної астрономії» (т. 1-4, 1854—1857), а також «Біографій знаменитих астрономів, фізиків і геометрів» (т. 1-3, 1859—1861).

Іноземний почесний член Петербурзької АН (1829).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати