Відкрити головне меню
Жовнір

Жовні́р (пол. żołnierz, рос. жолнёр, фр. jalonneur) — солдат польської армії (здебільшого в історичному контексті або як діалектизм) або нижній чин піхоти у Російській імперії, який носить в строю на багнеті кольоровий прапорець (жалонерський значок), що слугує вказівником місця батальйону чи роти та позначає лінію при шикуванні військ.

Жовніри в Російській імперіїРедагувати

Жовніри російською армією були запозичені в англійців за поданням Дибича в 1819 році та вперше введені при головному штабі 1-ї армії. А у 1821 році жалонерські команди були введені у всіх піхотних полках (1 офіцер та по одному жовніру на батальйон і роту).

Жовніри мали наступні значки:

  • батальйонні — всі однакові: чорно-помаранчево-білі з номером батальйону римськими цифрами в середині помаранчевої смуги;
  • ротні — тло за кольором комірів (в армії за кольором клапанів на комірах, в стрілецьких частинах малинове, в інженерних — коричневе), горизонтальні смужки (батальйонні): у 1-х батальйонах — червоні, у 2-х — сині, в 3-х — білі, в 4-х — зелені; вертикальні смужки (ротні): в 1-х рядах — червоні, у 2-х — сині, в третьому — білі, в 4-х — зелені.

Жалонерські значки пристібалися до багнетних піхов гачками. У 1898 році жовнірів було перейменовано в лінійних, під такою назвою вони існують досі по одному на батальйон (батальйонний лінійний в головних ротах батальйонів) і на кожну роту (ротний лінійний); тоді ж було скасовано посаду жалонерського офіцера.

У минулому службі жовнірів надавалося велике значення та влаштовувалися особливі жалонерські вчення.

Походження словаРедагувати

Слово «жовні́р» є контамінацією двох близьких за звучанням запозичених слів: французького слова jalonneur, що походить від jalonner — «намічати лінію», та польського żołnierz, що походить від німецького Söldner — «найманець».

ДжерелаРедагувати

  • В. В. Виноградов. «О некоторых вопросах теории русской лексикографии» (Виноградов В. В. «Избранные труды. Лексикология и лексикография». — М., 1977. — С. 243–264
  • Военная энциклопедия / Под ред. В. Ф. Новицкого и др.. — СПб.: т-во И. В. Сытина, 1911–1915. — Т. 10.
  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 539.