Еритрин
Еритри́н, Еритрит (кобальтові квіти), (рос. эритрин; англ. erythrine, erythrite; нім. Erythrin n, Erythrit m) — мінерал класу арсенатів, водний арсенат кобальту шаруватої будови.
| Еритрин | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Ery[2] |
| Хімічна формула | Co₃(AsO₄)₂·8H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 8.CE.40[3] |
| Dana 8 | 40.3.6.3 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна |
| Спайність | довершена в одному напрямі |
| Твердість | 1,5—3,0 |
| Густина | 2,95—3,1 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | червоний (давньогрецька мова)[4] |
| Особливі характеристики | Крихкий |
| Типова місцевість | Daniel mined[5] |
 Еритрин у Вікісховищі | |
Етимологія та історія ред.
Еритрин був названий у 1832 році французьким геологом і мінералогом Франсуа Сюльпісом Боданом (1787—1850) на честь давньогрецького слова ἐρυθρός erythrós — червоний. Франсуа Бьодан назвав як синоніми «арсенат кобальту» і «арсенокислий кобальт».[6]
Першу письмову згадку про мінерал, хоча й без опису чи місця розташування, можна знайти в анонімній праці «Mvsævm Brackenhofferianvm», опублікованій у 1683 році під назвою «Coboltum rubrum» або «rother Kobolt»[7]
Найперший відомий хімічний аналіз мінералу виконав німецький хімік Крістіан Фрідріх Бухольц (1770—1818) у 1810 році на матеріалі з Ріхельсдорфа (район Герсфельд-Ротенбург, Німеччина). Приблизно в той самий час також проаналізовано зразок із району Аллемон (Франція). Єнс Якоб Берцеліус розрахував хімічну формулу Co3[AsO4]2 · 6 за допомогою аналізу Бухольца ;H2O, тоді як аналіз французького зразка дав формулу з 9 H2O.
Загальний опис ред.
Синонім — кобальтові квіти.
Хімічна формула: Co3 [AsO4]2х8H2O. Містить ізоморфні домішки Са, Mn, Fe2+, іноді Zn, Ni, Cu. Склад у %: CoO — 37,54; As2O5 — 38,39; Н2O — 24,07.
Звичайний продукт вивітрювання арсенідів кобальту. Утворює тверді розчини з анабергітом.
Сингонія моноклінна. Ізоструктурний з вівіанітом. Прозорий. Блиск тьмяний.
Спайність довершена в одному напрямі.
Тв. 1,5—3,0. Густина 2,95—3,1. Крихкий.
Форми виділення: рожево-, фіолетово- або малиново-червоні землисті вицвіти, плівки і кірки безпосередньо на кобальтвмісних мінералах або поблизу них; також сферичні і ниркоподібні агрегати, паралельно-жердинисті і радіально-променисті зростки, сплощені довгопризматичні або голчаті кристали у тонких тріщинах. Походження гіпергенне.
Утворюється у зоні окиснення за рахунок арсенідів і сульфоарсенідів кобальту.
Еритрин — пошукова ознака на кобальтові руди.
Асоціація: кобальтит, скуттерудит, симплезит, розеліт-бета, скородит, фармакосидерит, адаміт, моренозит, ретгерсит, малахіт.
Найвідоміші родовища — поблизу м. Кобальт (Онтаріо, Канада), Шнеєберг (Саксонія, Німеччина), Бу-Аззер (Марокко).
Різновиди ред.
Різновиди:
- еритрин залізистий (відміна еритрину, яка містить до 4 % FeO);
- еритрин кальціїстий (відміна еритрину· яка містить до 9,32 % СаО);
- еритрин цинковистий (відміна еритрину, яка містить до 8,5 % ZnO).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2009) — 2009.
- ↑ Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ F. S. Beudant: Érythrine, cobalt arséniaté, in: Traité Élémentaire de Minéralogie, 2. Auflage, Paris 1832, S. 596 bis 597
- ↑ Anonym 1683: Mvsævm Brackenhofferianvm, Das ist/ Ordentliche Beschreibung Aller/ so wohl natürlicher als kunstreicher Sachen/ Welche sich in Weyland Hrn. Eliae Brackenhoffers/ gewesenen Dreyzehners bey hiesiger Statt Straßburg/ Hinterlassenem Cabinet befinden, Straßburg, Gedruckt und verlegt durch Johann Welpern
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Еритрин // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Еритрин // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana's system of mineralogy, (7th edition), v. II, 746—750.
Посилання ред.
- Еритрин в базі webmineral.com [Архівовано 28 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)