Едвард Ридз-Сміглий
Е́двард Ридз-Смі́гли (пол. Edward Rydz-Śmigły, 11 березня 1886, м. Бережани — 2 грудня 1941, м. Варшава) — польський військовий і політичний діяч, маршал Польщі (1936). Під час Першої світової війни — керівник батальйону в складі Польських легіонів. Головнокомандувач польської армії під час Польської кампанії 1939 року. Орден Білого Орла (1936). Масон. Почесний громадянин Тернополя.
Едвард Ридз-Смігли | |
---|---|
пол. Edward Rydz-Śmigły | |
Народився | 11 березня 1886 Бережани, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна |
Помер | 2 грудня 1941[1] (55 років) Варшава, Генеральна губернія, Третій Райх[2] ·інфаркт міокарда |
Поховання | Повонзківський цвинтар |
Громадянство | Австро-Угорщина → Польща |
Національність | поляк |
Діяльність | офіцер, поет, художник, письменник, політик |
Alma mater | Ягеллонський університет і Краківська академія мистецтв |
Знання мов | польська[1] |
Учасник | Перша світова війна, Польсько-українська війна 1918—1919, польсько-радянська війна 1920 і Друга світова війна |
Роки активності | з 1910 |
Посада | президент |
Військове звання | Маршал Польщі |
Партія | Табір національного об'єднання |
Мати | прізвище Ридз |
Родичі | Омелян Чорний двоюрідний брат по мамі |
Автограф | |
Нагороди | |
|
Життєпис
ред.Народився 11 березня 1886 року в м. Бережани, Австро-Угорщина) в родині підофіцера австрійської армії Томаша Ридза та його дружини Марії Баб'як. Мати Едварда походила з української греко-католицької родини, похована на Бережанському цвинтарі. Батько матері — вахмістр поліції (муніципальний поліцмейстер), потім — сторож на бойні.[3] Щодо місця народження існують розбіжності: або м. Бережани (вул. Ізабелівка, буд. 137), або с. Лісники (буд. 117) біля Бережан; згадується теж с. Лапшин. У 1896 році Едварда всиновила польська родина Урановичів із міста Бережани. Після закінчення Бережанської гімназії у 1905 розпочав навчання у Краківській Академії мистецтв. У 1908 у зв'язку з членством у новоствореній організації «Союз Чинної Боротьби» перериває навчання і переходить на філософські студії Ягелонського університету. У цей час вибирає собі псевдо «Сьмігли» (спритний, меткий).
Військова служба
ред.У 1910—1911 рр. був призваний на військову службу в австрійську армію, де отримав звання підхорунжого. У 1912 р. відновлює навчання і закінчує Краківську Академію мистецтв. «Союз Чинної Боротьби» перетворюється на легальне спортивно-гімнастичне товариство «Стшелєц» (пол. Strzelec) під керівництвом Ю. Пілсудського. У цьому товаристві Е. Ридз зарекомендував себе здібним організатором.
Перша світова війна
ред.З початком Першої світової війни в липні 1914 був мобілізований у 55-й полк австрійської армії, розташований у Бережанах. Ю. Пілсудський призначає його спочатку командиром ІІІ батальйону польських легіонів, а незабаром — командиром Першої бригади легіонів. Улітку 1915 — підполковник, в листопаді 1917 року — головний командант Польської Військової Організації, замість арештованого Пілсудського.
У 1918 р. під час візиту до Києва він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, на той час розлученою, Мартою Томас (primo voto Zaleska, нар. 1895 р. у Житомирі). Після її приїзду до Варшави Едвард Ридз у 1920 році подав прохання про нагородження її Хрестом Доблесті за заслуги перед батьківщиною, а наступного року вони одружилися. У 1920 році, після набуття чинності закону, що дозволяє додавати прізвище псевдонімом, прийнятим під час військової служби, Едвард Ридз, який з 1912 року також використовував псевдонім «Śmigły», змінив своє ім'я на «Rydz-Śmigły», а потім близько 1936 р. змінив порядок слів на «Śmigły-Rydz»[4].
Польська Республіка (1918—1939)
ред.Один із найближчих співробітників Ю. Пілсудського: з 1918 — міністр війни, у травні 1920 — командувач армії, яка зайняла Київ. 9 червня 1920-го року[5] за наказом генерала Е. Ридза-Сміглого Ланцюговий міст Києва був підірваний відступаючими польськими військами, відновити його за старим проектом не вдалося. З 1921 — інспектор армії, по смерті Пілсудського 1935 — генеральний інспектор польських збройних сил і фактичний диктатор Польщі, з 1936 — Маршал Польщі.
Друга світова війна
ред.Начальний вождь польської армії у війні з Німеччиною 1939; після поразки польських військ втік до Румунії, де був інтернований, але 1941 нелегально повернувся до Варшави.
Помер 2 грудня 1941 року в м. Варшава (тоді Генерал-губернаторство, Третій Райх) від серцевого нападу.
Як уроджений на Бережанщині (Галичина) і абсольвент Бережанської гімназії мав чимало особистих зв'язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-х pp.
Нагороди
ред.Польща
ред.- Virtuti Militari
- срібний хрест (1920)
- командорський хрест
- Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази (1921 і тричі в 1923)
- Орден Відродження Польщі
- командорський хрест (29 грудня 1921)
- командорський хрест із зіркою
- великий хрест (10 листопада 1928)
- Хрест Заслуги військ Серединної Литви
- Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років
- Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
- Золотий хрест Заслуги (Польща) (17 березня 1930)
- Хрест Незалежності з мечами (6 листопада 1930)
- Хрест 70-ї річниці Січневого повстання (1933)
- Пам'ятна відзнака генерального інспектора збройних сил (12 травня 1936)
- Орден Білого Орла (10 листопада 1936)
- Медаль «За довголітню службу» (1938)
- Золота Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони 1-го ступеня
- Відзнака 56-го піхотного полку
- Військовий орден Лачплесіса 2-го класу (1921)
- Орден Трьох зірок 1-го класу
- Медаль «10-річчя війни за незалежність»
- Хрест Свободи
- 1-го ступеня, 3-й клас (1922)
- 1-го ступеня, 2-й клас (1925)
- Орден Орлиного хреста 1-го класу (1932)
- Орден Білої зірки 1-го класу (1938)
- Орден Корони Румунії, великий хрест
- Орден Зірки Румунії, великий хрест
- Орден «За вірну службу», великий хрест (1936)
- Орден Корони Італії, великий хрест
- Хрест «За військову доблесть» (Італія)
- Медаль військових добровольців (1936)
Інші країни
ред.- Орден Залізної Корони 3-го ступеня з військовою відзнакою (Австро-Угорщина; 1916)
- Залізний хрест 2-го класу (Королівство Пруссія; 1916)
- Орден Почесного легіону (Франція)
- командорський хрест (1921)
- великий офіцерський хрест
- великий хрест (1936)
- Орден Вранішнього Сонця 1-го ступеня (Японська імперія; 1937)
- Військовий орден Пуласького (1938)
- Орден Заслуг (Угорщина), великий хрест
- Орден Білого орла (Сербія), великий хрест
- Орден Святого Савви, великий хрест (Королівство Югославія)
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118916882 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ В. Парацій. Символ вічності та пам'яті: Береданський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68.
- ↑ Бережанець, що разом з Петлюрою звільнив Київ від більшовиків та став головнокомандувачем Польщі на початку Другої світової війни - ternopilski.info (укр.). 19 вересня 2022. Процитовано 30 вересня 2022.
- ↑ Карпинский М. Восстановление цепного моста в Киеве // Строитель. — 1923. — № 4. — С. 28—29. (рос.)
Джерела
ред.- Литвин М. Ридз-Сміґли Едвард // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 326. ISBN 978-966-2067-65-1.
- Папакін А. Г. Ридз-Смігли Едвард // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 195. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Література
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Cepnik, Kazimierz. Wódz Naczelny i Marszałek Polski Edward Śmigły-Rydz, Życie i Czyny. — Lwów, 1937.
- Eckert, Marian. Historia polityczna Polski lat 1918—1939. — Warszawa, 1989.
- Jędruszczak, Hanna, and Tadeusz Jędruszczak. Ostatnie lata Drugiej Rzeczypospolitej (1935—1939). — Warszawa, 1970.
- Juliusz Kaden-Bandrowski. Piłsudczycy (The Piłsudskiites). — Oświęcim, 1916.
- Paweł Zaremba. Historia Dwudziestolecia 1918—1939 (A History of the Twenty Years, 1918—1939). — 2 vols. — Paris, 1967.
- Ярослава Мазурак. Булава маршалка і палітра художника // Бережанська гімназія. Сторінки історії. — Тернопіль-Бережани: Джура, 2007. — 1027 с.
- Mirowicz, Ryszard. Edward Rydz-Śmigły: działalność wojskowa i polityczna. — Warszawa, 1988.
- Pepłoński, Andrzej. Wywiad a dyplomacja II Rzeczypospolitej. — Toruń, 2004.
- Piłsudski, Józef. Pisma zbiorowe. — Warszawa, 1937.
- Seidner, Stanley S. The Camp of National Unity: An Experiment in Domestic Consolidation. — The Polish Review vol. XX, nos. 2-3, 1975. — P. 231—236.
- Seidner, Stanley S. Reflections from Rumania and Beyond: Marshal Śmigły-Rydz Rydz in Exile. — The Polish Review vol. XXII, no. 2, 1977. — P. 29-51.
- Seidner, Stanley S. Marshal Edward Śmigły-Rydz Rydz and the Defense of Poland.— New York, 1978.
- Serwatka, Tomasz. Edward Rydz-Śmigły. — Gazeta: Historia mało znana, (January) 2007/
- Stachiewicz, Wacław. Wierności dochować żołnierskiej. — Warsaw, 1998.