Вікіпедія

Дунайська комісія

Дун́айська ком́ісія (ДК, англ. Danube Commission, фр. Commission du Danube) — Створена 1949 відповідно до рішень Бєлградської конференції 1948. Складається виключно з представників придунайських держав (по одному від кожної). Основними її функціями є спостереження за виконанням Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948, складання загальних планів розвитку судноплавства на основі пропозицій держав учасниць Комісії, уніфікація правил річкового й санітарного нагляду, координація діяльності гідрометеорологічної й екологічної служб на Дунаї тощо.

Дунайська комісія
рос. Дунайская комиссия
нім. Donaukommission
фр. Commission du Danube
Budapest Building of Danube Commission.JPG
Прапор на будівлі Комісії в Будапешті
Danube Commission 1948.svg
Абревіатура ДК
На честь Дунай
Тип міжнародна організація
Засновник СРСР, Народна Республіка Болгарія, Румунська Народна Республіка[d], Друга Угорська республіка, СФРЮ, Українська Радянська Соціалістична Республіка і Чехословацька Республіка
Засновано 11 травня 1949[1]
Штаб-квартира Будапешт
Офіційні мови німецька, французька і російська
Вебсайт danubecommission.org
CMNS: Дунайська комісія у Вікісховищі

Періодичність і місце проведення засідань керівного органу: Засідання проводяться двічі на рік в Будапешті (Угорщина) Адреса штаб-квартири міжнародної організації: Benczur utca 25, H-1068 Budapest, Hungary (до 1954 вони проводились у румунському м. Галац)

ІсторіяРедагувати

У своїй роботі Дунайська Комісія використовує багатий історичний досвід регулювання судноплавства по міжнародних річках Європи і найкращі традиції міжнародних річкових комісій, особливо Європейській Дунайській Комісії, заснованій Паризьким трактатом 1856 року.

Перспективи діяльності Дунайської Комісії пов'язані із створенням в Європі єдиної судноплавної системи внутрішніх водних шляхів. З урахуванням цього пріоритетними напрямами діяльності Комісії є уніфікація і забезпечення взаємного визнання основних нормативних документів, необхідних для плавання по Дунаю і іншим ділянкам єдиної судноплавної системи, сприяння поліпшенню навігаційних умов і підвищенню безпеки плавання, створення інших необхідних умов інтеграції Дунаю в європейську систему як найважливішої транспортної артерії.

З метою забезпечення такої інтеграції Комісія активно взаємодіє з компетентними міжнародними органами, що займаються різними аспектами внутрішнього водного транспорту, такими як Європейська економічна комісія ООН, Центральна комісія судноплавства по Рейну, Європейська Комісія та іншими.

З метою підвищення ролі Дунайської Комісії в міжнародній співпраці в області внутрішнього судноплавства держави-учасники Белградської конвенції мають намір модернізувати Комісію, надавши їй додаткові повноваження і нові функції, а також розширити круг її членів. Вже на теперішній час про своє бажання стати членами оновленої Дунайської Комісії заявили Франція, Туреччина і Європейська Спільнота. Шлях до цього відкриє завершення перегляду Конвенції, яке здійснюється і нині.

Негативно позначилося на розвитку дунайського судноплавства і роботі комісії запровадження економічних санкцій проти Югославії 1992, а особливо — бомбардування військовими силами НАТО Югославії 1999: зруйновані мости паралізували судноплавство на Дунаї. Головним завданням діяльності Дунайської комісії після цих подій стало сприяння відновленню судноплавства на Дунаї у повному обсязі та стимулювання заходів, які зменшують ризики виникнення екологічних катастроф.

УчасникиРедагувати

  1. Австрія
  2. Болгарія
  3. Угорщина
  4. Німеччина
  5. Молдова
  6. Румунія
  7. Сербія
  8. Словаччина
  9. Україна
  10. Хорватія

Країни-спостерігачіРедагувати

  1. Бельгія
  2. Греція
  3. Кіпр
  4. Північна Македонія
  5. Нідерланди
  6. Туреччина
  7. Франція
  8. Чорногорія
  9. Чехія

Участь України в Дунайській комісіїРедагувати

  • Дата набуття Україною членства: 11.05.1949 р.;
  • Підстава для набуття членства в міжнародній організації: Указ Президії Верховної Ради УРСР від 18.02.1949 "Про ратифікацію Конвенції про режим судно-плавства по Дунаю від 18.08.1948 р.";
  • Статус членства: Повноправний член;
  • Характер фінансових зобов'язань України: Сплата щорічного членського внеску;
  • Джерело здійснення видатків, пов'язаних з виконанням фінансових зобов'язань: Кошти ДП «АМПУ»;
  • Вид валюти фінансових зобов'язань: Євро
  • Обсяг фінансових зобов'язань України на 2017 рік: 149 869,00;
  • Центральний орган виконавчої влади, відповідальний за виконання фінансових зобов'язань: Міністерство інфраструктури України.[2]

УРСР у 1970–80-ті рр. була позбавлена права мати свого представника в Дунайській комісії, її інтереси представляв делегат від СРСР. Лише у 1992 році це право представництва в Д.к. для України було відновлено.

В грудні 2020 року Україна вперше за часи незалежності стала головою Комісії, комісією з 2021 до 2023 рік керує посол України в Угорщині Любов Непоп[3].

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ ДУНА́ЙСКАЯ КОМИ́ССИЯ // Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
  2. ↑ Єдиний державний реєстр міжнародних організацій, членом яких є Україна станом на 01.01.2017. Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 10 вересня 2017. 
  3. ↑ Україна вперше за 70 років стала головою Дунайської комісії. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дунайська_комісія&oldid=38113302