Друга Угорська республіка

Угорська Республіка
угор. Magyar Köztársaság
Королівство Угорщина (1920—1946) Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg
1946 – 1949 Угорська Народна республіка Flag of Hungary (1949-1956).svg
Прапор Герб
Прапор Герб
Гімн
Himnusz
Розташування Угорщини
Столиця Будапешт
Мови угорська
Релігії Католицизм, кальвінізм, Лютеранство, Православ'я, Унітаріанство, юдаїзм до 1948.
Форма правління унітарна парламентська республіка (1946–1947)
унітарна півторапартійна парламентська республіка (1947–1949)
Президент
 - 1946-1948 Золтан Тільда
 - 1948-1949 Арпад Шакасиц
Прем'єр-міністр
 - 1946-1947 Ференц Надь
 - 1947-1948 Лайош Діньєш
 - 1948-1949 Іштван Добі
Законодавчий орган Національна Асамблея
Історичний період Холодна війна
 - Засновано 1 лютого 1946
 - Ліквідовано 20 серпня 1949
Площа
 - 1949 93 030 км2
Населення
 - 1949 9 204 799 осіб
     Густота 98,9 осіб/км² 
Валюта пенге & адопенге
(до 1 серпня 1946)
форинт

Друга Угорська Республіка (угор. Magyar Köztársaság) — парламентська республіка створена після скасування Королівство Угорщина в 1946 році.

ІсторіяРедагувати

Радянська Червона армія зайняла Угорщину в період з вересня 1944 по квітень 1945 року. Будапештська операція тривала майже два місяці, і все місто було майже повністю зруйновано.

Підписавши мирний Паризький договір, Угорщина знову втратила всі території, які вона отримала в період між 1938 і 1941 рр. Ні західні союзники, ні Радянський Союз не підтримували будь-які зміни кордонів Угорщини за 1938 р.

Радянський Союз відкраяв собі Закарпаття, що було частиною Чехословаччини до 1938 року, яке тепер є частиною України.

Мирний договір з Угорщиною підписаний 10 лютого 1947 проголошував, що «рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 були оголошені недійсними» й угорський кордон було встановлено вздовж колишньго кордону на 1 січня 1938 за винятком деяких змін на Чехословацькому кордоні. Половина німецької етнічної меншини (240 000 осіб) було депортовано до Німеччини у 1946-48, відбувся примусовий «обмін населенням» між Угорщиною і Чехословаччиною.

Радянський Союз створив альтернативний уряд в Дебрецені 21 грудня 1944, але зайняв Будапешт лише 18 січня 1945 року. Незабаром після цього, Золтан Тильда став прем'єр-міністром.

У виборах, що відбулися в листопаді 1945 року, Незалежна партія дрібних селян набрала 57% голосів. Угорська комуністична партія, очолювана Матяш Ракоші і Ерне Гері, отримала підтримку лише 17% населення. Командуючий радянськими військами в Угорщині, маршал Климент Ворошилов, відмовив Незалежній партії дрібнниих селян формувати уряд. Замість цього Ворошилов створив коаліційний уряд з комуністами на деяких ключових посадах. Відповідно голосів у парламенті, лідер дрібних селян, Золтан Тільда, був призначений президентом і Ференц Надь прем'єр-міністром у лютому 1946 року. Матяш Ракоші став заступником прем'єр-міністра.

Ласло Райк став міністром внутрішніх справ й управління державної безпеки. У лютому 1947 року поліція заарештовувала лідерів Партії дрібних селян та Національної селянської партії. Декілька провідних діячів обох партій втекли за кордон.

Угорська партія трудящих (Magyar Dolgozók Pártja) (утворена в результаті злиття комуністичної партії і Соціал-демократичної партії) стала найбільшою партією на виборах в 1947 році і створила коаліційний уряд Незалежного Народного фронту. Поступово комуністи отримали контроль над урядом і до 1948 соціал-демократична партія припинила своє існування як незалежна організація. Її лідера, Белу Ковача було заарештовано і заслано до Сибіру. Інші лідери опозиції такі, як Анна Кетлі, Ференц Нагі та Іштван Сабо[hu] були кинуті у в'язниці або відправлені у вигнання.

18 серпня 1949 парламент прийняв нову конституцію Угорщини (1949/XX.) Зразка Конституції Радянського Союзу 1936. Назва країни стала Угорська Народна республіка, «країна робітників і селян», де «кожен орган, підконтрольний робочому народу». Соціалізм був оголошений основною метою нації. Було прийнято новий герб з комуністичними символами, такими, як червона зірка, молот, і колосся пшениці.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Felczak W. Historia Węgier. — Wrocław : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1983. — ISBN 83-04-01028-3