Чехословацька Республіка (1948—1960)

держава, що існувала у 1948—1960 роках

Чехословацька Республіка (чеськ. Československá republika) — період в історії Чехословаччини, що тривав з лютого 1948 року, коли відбувся Лютневий заколот і до влади прийшли комуністи, до 11 липня 1960 року, коли Національні збори прийняли нову конституцію, за якою країна почала йменуватись Чехословацькою Соціалістичною Республікою — ЧССР.

Československá republika
Чехословацька Республіка
Третя Чехословацька Республіка
1948—1960 Чехословацька Соціалістична Республіка
Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз
чеська: Pravda vítězí
(Правда передусім)
Гімн
Kde domov můj, Nad Tatrou sa blýska
Чехословаччина: історичні кордони на карті
Чехословаччина: історичні кордони на карті
Столиця Прага
50°05′ пн. ш. 14°28′ сх. д.H G O
Мови чеська, словацька
Форма правління Республіка
Президент
 - 1948—1953 Клемент Готвальд
 - 1953—1957 Антонін Запотоцький
 - 1957—1960 Антонін Новотний
прем'єр-міністр
 - 1948—1953 Антонін Запотоцький
 - 1953—1960 Вільям Широкий
Історія
 - Лютневий заколот лютий 1948
 - Конституція ЧССР 11 липня 1960
Валюта Чехословацька крона
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Чехословацька Республіка (1948—1960)

Історія ред.

Вузол геополітичних суперечностей, успадкований повоєнними соціалістичними урядами країн Центральної Європи, не міг бути розплутаний без принесення в жертву інтересів хоча б однієї з них. Такою 1948 року виявилася Федеративна Народна Республіка Югославія. У міжпартійному конфлікті між Сталіним і Тіто КПЧ чітко стала на позицію першого, що створило передумови поглиблення подальшої координації дій СРСР та ЧССР на міжнародній арені.

Першою такою вагомою акцією стало створення 1949 року РЕВ — міждержавної організації соціалістичних країн, спрямованої на координацію їхньої зовнішньоекономічної діяльності з використанням єдиних передумов планової економіки. Цей експеримент зі створення спільного ринку за участі держав, у яких фактично щойно було створено великий держсектор і не було ще завершено повоєнне відновлення, не мав прецедентів у світовій історії.

Клемент Готвальд помер 14 березня 1953 року — на 9-й день після смерті Сталіна (5 березня). Такий збіг у часі смерті глав двох держав створило на деякий час ситуацію, за якої система їхньої зовнішньополітичної взаємодії могла виявитись паралізованою[1]. Проте внутрішня антикомуністична опозиція скористатись цим шансом не змогла. 1 червня 1953 року робітники заводів «Шкода» у місті Пльзень вийшли на демонстрацію проти грошової реформи. Хоча активісти організували захоплення ратуші та змогли спалити міський архів, поліція розсіяла натовп, після чого до міста на деякий час ввели так і не задіяну бронетехніку чеської армії[1].

14 травня 1955 року у відповідь на вступ ФРН в НАТО Чехословацька республіка разом із Народною Республікою Албанія, Народною республікою Болгарія, Угорською Народною Республікою, НДР, Польською Народною Республікою, Народною Республікою Румунія та СРСР виступила співзасновником організації військового союзу європейських соціалістичних країн — Варшавського договору[2].

Примітки ред.

Джерела ред.

  • So weit die Armeen kommen …. In: Der Spiegel. Nr. 39, 1984, S. 179–188 (24. September 1984, online).
  • Torsten Hartleb: «Qui est (anti)munichois?» — Prag 1948 und der französische Münchenkomplex. In: Francia 3. Vol. 23, Nr. 3, 1996, ISSN 0937-7751, S. 75-92, online.
  • Ungerechtigkeit der Masaryk-Universität, Internationales Institut für Politikwissenschaft, Brno 2009, seite 769–810. (Vor allem Seite 777) http://proces-h.ic.cz/?s=50leta&ps=procesyCSR [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  • Prucha, Václav et al. Wirtschafts-und Sozialgeschichte der Tschechoslowakei 1918–1992. Zweite Teil: Zeitraum 1945–1992 Brünn:. Supplement 2009. S. 254, S. 262–263, S. 264, S. 265, S. 268, S. 269, S. 272, S. 273, S. 274 …
  • Kurt Erhart: Die Tschechoslowakische Volksarmee. Verlag des Ministeriums für Nationale Verteidigung, Berlin 1960.
  • Michael Sadykiewicz: Soviet-Warsaw Pact Western Theater of Military Operations: Organization and Missions. RAND, Santa Monica 1987.
  • Helmut Roewer, Stefan Schäfer, Matthias Uhl: Lexikon der Geheimdienste im 20. Jahrhundert. Herbig, München 2003, ISBN 3-7766-2317-9.