Вікіпедія

Долинський Вітольд

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Долинський.

Долинський Вітольд (27 грудня 1880, Дуліби — 11 березня 1955, Гданськ) — архітектор.

Вітольд Долинський
Народження 27 грудня 1880(1880-12-27)
Смерть 11 березня 1955(1955-03-11) (74 роки)
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина → Польща Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор
Праця в містах Львів
Батько Іван Долинський

Біографія ред.

Народився 27 грудня 1880 року в селі Дуліби (тепер Бучацького району Тернопільської області) в родині архітектора Івана Долинського.[1] Мав двох братів та двох сестер.[2] 1910 року закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. У 1915—1939 роках працював інженером технічного департаменту міської ради.[1]

1904 року експонував у Львівській політехніці проекти стінних розписів на виставці Спілки студентів архітектури.[3]

1918 року увійшов до технічно-артистичної ради щойно створеного Бюро спілки архітекторів, яке планувало виконувати роботи при повоєнній відбудові краю.[4] Від 1922 року спільно зі скульпторами Яном Нальборчиком та Юліушем Белтовським здійснював мистецький нагляд за будівництвом Цвинтаря орлят.[5] Відтоді ж спільно з Ігнатієм Дрекслером очолював комісію, яка наглядала за мистецьким рівнем надгробків, встановлюваних на Личаківському цвинтарі.[6] Досліджував скульптуру Личаківського цвинтаря. Видав книжку «Личаківський цвинтар у 1800-х» (Cmentarz Łyczakowski w latach 1800-nych, 1929), ілюстровану власними рисунками на 23 таблицях.

1925 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[7]

1944 року виїхав до Польщі. Помер 1955 року у Гданську.[1]

Роботи
  • Конкурсний проект українського театру на нинішній площі Шашкевича у Львові (1905).[8]
  • Проект павільйону Залізного лицаря на проспекті Свободи у Львові (1916).[1]
  • Павільйон фірми «Eta» на Східних торгах у Львові (1921).[1]
  • Вілла на вулиці Самчука, 15 у Львові (1924).[1]
  • Каплиця в Дитятині (1925). Приписується Долинському через подібність із каплицею у Пнятині.[6]
  • Каплиця Матері Божої Королеви Корони Польської у Пнятині. Проект 1926 року, реалізований до 1928, витриманий у формах модернізованого бароко.[6]
  • Реконструкція краєвиду Львова XVIII століття, базована на архівних матеріалах і графічних пам'ятках. Зберігається у Львівському історичному музеї. Лягла в основу діорами, виконаної Зигмунтом Розвадовським і Станіславом Яновським, експонованої на загальній виставці в Познані 1929 року. Пізніше експонувалась в окремому павільйоні на Східних торгах.[9]
  • Реконструкція вигляду львівської ратуші у XVII столітті (створена не пізніше 1936). Зберігається у Львівському історичному музеї.[10]
  • Проект реставрації фасаду Двору Артуса у Гданську. Виконаний 1950 року, реалізований до 1952.[11]
  • Долинський, можливо, був автором первинного проекту реконструкції палацу Корнякта на площі Ринок у Львові. Модифікованого і реалізованого Вавжинцем Дайчаком.[12]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Бірюльов Ю. О. Долинський Вітольд // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 115. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  2. ↑ Nekrologia // Kurjer Lwowski. — 1906. — № 178 (8 kwietnia). — S. 4.
  3. ↑ Projekt na dwór szlachecki // Gazeta Narodowa. — 20 maja 1904. — № 115. — S. 2.
  4. ↑ Biuro spółki architektów // Gazeta Lwowska. — 18 lipca 1918. — № 159. — S. 4.
  5. ↑ Nicieja S. Projektant cmentarza i jego wizja // Lwowskie Orlęta. — Warszawa : Iskry, 2009. — S. 93. — ISBN 978-83-244-0117-8.
  6. ↑ а б в Brzezina K. Kaplica p. w. Matki Boskiej Królowej Korony Polskiej w Pniatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, Pasaż, 2003. — Т. 11. — S. 186—188. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-04-7.
  7. ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów : Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 89.
  8. ↑ Левицький К. Чому припізнилася у нас перед світовою війною будова українського театру у Львові? // Діло. — 1937. — 4 листопада. — № 243 (14787). — С. 3.
  9. ↑ Charewicz Ł. Muzeum Historyczne miasta Lwowa: przewodnik po zbiorach. — Lwów: nakł. Gminy Miasta Lwowa, 1936. — S. 59.
  10. ↑ Charewicz Ł. Muzeum Historyczne… — S. 64.
  11. ↑ Lewicki J. Fasady Dworu Artusa w Gdańsku // Dwór Artusa w Gdańsku: sztuka i sztuka konserwacji: [materiały z konferencji naukowej], Gdańsk, Dwór Artusa, 17-19 października 2002. — Warszawa—Gdańsk : Oficyna Pomorska: Muzeum Historyczne Miasta Gdańska, 2004. — S. 64. — ISBN 83-86527-07-2.
  12. ↑ Dayczak-Domanasiewicz M. Zbudował wiele kościołów [Архівовано 2 січня 2018 у Wayback Machine.] // Cracovia Leopolis. — 1999. — № 2 (18). — S. 18.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Долинський_Вітольд&oldid=35311239