Відкрити головне меню

Ігнатій Тадеуш Мар'ян Дрекслер (пол. Ignacy Tadeusz Marian Drexler, 9 квітня 1878, Львів — 13 грудня 1930, там само) — архітектор-урбаніст, мистецтвознавець, критик.

Ігнатій Дрекслер
Портрет Ігнатія Дрекслера (Ванда Коженьовська (1883–1935)).jpg
Портрет Ігнатія Дрекслера. 1906 рік.
Народження 9 квітня 1878(1878-04-09)Львів
Смерть 13 грудня 1930(1930-12-13) (52 роки)там же
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність архітектор, містобудівник
Праця в містах Львів, Краків
Членство Польське наукове товариство у Львові[d]
Ігнатій Дрекслер у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився у Львові. Брат скульпторки Люни Амалії Дрекслер. Навчався на відділі цивільної та водної інженерії, інженерного факультету Львівської політехніки протягом 18971901 років. Диплом отримав у 1903. Від того ж року працював інженером дорожного бюро Крайового відділу. У червні 1903 року іменований приват-доцентом у Політехніці[1]. Перейшов на роботу до регуляційного відділу краківського магістрату. Через рік перейшов до обмірно-регуляційного відділу технічного департаменту львівського магістрату. Виступав за проведення конкурсу на проект регуляції забудови Львова, який однак до Першої світової війни не було проведено. У 19131925 роках читав лекції з урбаністики та споріднених дисциплін на щойно створеній 1913 року у Львівській політехніці першій на території тодішньої Польщі кафедрі містобудування[2]. Восени 1925 року призначений професором надзвичайним кафедри. У 19281929 роках декан інженерного відділу. Член Політехнічного товариства у Львові від 1903 року.[3] У 19161917 роках входив до правління товариства.[4] Від 1922 року спільно з Вітольдом Долинським очолював комісію, яка наглядала за мистецьким рівнем надгробків, встановлюваних на Личаківському цвинтарі.[5]

13 грудня 1930 у Львові вчинив самогубство.[6] Похований на Личаківському цвинтарі.[7]

Містобудівні проектиРедагувати

Ігнатій Дрекслер вважається одним із піонерів урбаністики Польщі. 1910 року взяв участь у конкурсі на план розширення Кракова за рахунок приєднання приміських поселень. Робота не була відзначена, але придбана журі.[8] У подальшому опрацював остаточний план регуляції Кракова. Очолив створений 1910 року обмірно-регуляційний відділ будівельного департаменту львівського магістрату. Департамент виконав низку підготовчих робіт і зробив безуспішну спробу провести конкурс проектів регуляції Львова. Паралельно видав книгу «Великий Львів», ідеї якої вплинули на подальшу роботу з регуляції міста. 1923 року отримав замовлення від магістрату на виготовлення проекту регуляції. Аналогічне замовлення паралельно отримав професор Варшавської політехніки Тадеуш Толвінський. Обидві роботи із супровідним матеріалом експонувались у ратуші 1924 року і пізніше лягли в основу подальших розробок магістрату в цьому напрямку. Працюючи у магістраті Дрекслер виконав низку проектів впорядкування окремих вулиць. У 1920-х роках розробив план розширення та покращення планування Личаківського цвинтаря.

Дрекслер також взяв участь у розробці прийнятого 1928 року закону, що регулював забудову населених пунктів. Пропагував ідеї міст-садів Ебенізера Говарда. Виголосив низку доповідей та рефератів на цю тему. Публікував у фаховій пресі повідомлення із закордонних виставок, присвячених архітектурі і містобудуванню. Вивчав історію містобудування. Зокрема 1924 року виконав копію обмірного плану Станиславова кінця XVIII ст. (тепер Івано-Франківськ, копія зберігається у фондах Івано-Франківського краєзнавчого музею)[9]. Паралельно виконав план регуляції Станіславова.[10]

1925 року здобув друге місце на конкурсі проектів генплану Любліна.[11] Серед переваг проекту Дрекслера було вдале вирішеня питань озеленення, підкреслення архітектурної цінності історичного центру. Ці напрацювання були враховані при подальших роботах над генпланом у люблінському магістраті. Оригінали проекту не збереглись, за винятком фрагменту, що представляє детальне розпланування Лук Татари над Бистрицею, а також слабо деталізованої чорно-білої світлини проекту.[12]

МистецтвознавствоРедагувати

Окрім містобудування Ігнатій Дрекслер був відомий також як мистецтвознавець. 1908 року переклав і видав книгу Malarstwo i rysunek Макса Клінгера, яка здобула велику популярність. У часописі «Tygodnik Ilustrowany» аналізував творчість фотографа Яна Булгака[13]. Написав передмову до альбому, виданого Людвіком Вележинським «Malowidla scienne Jana Henryka Rosena w katedrze ormianskiej we Lwowie» (Настінні розписи Яна Генрика Розена у вірменській катедрі у Львові).

Теоретичні праціРедагувати

  • Malarstwo i rysunek. — 1908 (переклад німецької книги Макса Клінгера).
  • Miasta ogrodowe. — Lwów. — 1912.
  • Techniczny substrat do konkursu na plan rozszerzenia i regulacyi m. Lwowa // Czasopismo Techniczne. — 1914. — № 16.
  • Odbudowanie wsi i miast na ziemi naszej. — Lwów. — 1916, перевидано 1921.
  • Wielki Lwów. — Nakładem Gminy miasta Lwowa, 1920.
  • Ulice promieniowe i okolne miasta Lwowa. — Lwów. — 1921.
  • Wielki Lwów: Wystawa map, planów, widoków i modeli miasta // Czasopismo Techniczne. — 1925. — № 10.
  • Розділ «Budowa miast» в підручнику Podręcznik inżynierski. — Lwów. — 1928.
  • Szerokość jezdni w ulicach miejskich. — Lwów, Skł. główny w księgarniach Zakładu Nar. im. Ossolińskich, 1928. Перед тим праця частинами друкувалась у журналі «Czasopismo Techniczne» за 1927 рік № 18—22.

ПриміткиРедагувати

  1. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 73. — ISBN 83-88372-29-7.
  2. Lewicki J. Między… — S. 74.
  3. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 90.
  4. Księga pamiątkowa… — S. 76.
  5. Brzezina K. Kaplica p. w. Matki Boskiej Królowej Korony Polskiej w Pniatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, Pasaż, 2003. — Т. 11. — S. 188. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-04-7.
  6. Charewiczowa L. Historiografia i miłośnictwo Lwowa. — Lwów: Nakładem Towarzystwa Miłośników Przeszłości Lwowa, 1938. — S. 155.
  7. Nicieja S. Łyczaków: dzielnica za Styksem. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1998. — S. 428. — ISBN 83-04-04414-5.
  8. Konkursy // Architekt. — 1910. — № 4. — S. 69; Program i warunki konkursu na plan regulacyi Wielkiego Krakowa // Architekt. — 1910. — № 6—7—8. — S. 90; Nagrody za plany regulacyi Krakowa // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 8. — S. 116.
  9. Соколовський З. Слідами старих бастіонів // Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. — 2009. — № 2. — С. 49.
  10. Ostrowski J. Stanisławów. Wiadomości na temat miasta i jego zabytków // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 2006. — Т. 14. — S. 323. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-42-X.
  11. A. S.-B. Kronika // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 32.
  12. Przesmycka N. Lublin. Przeobrażenia urbanistyczne. 1815—1939. — Lublin: TOP Agencja Reklamowa Agnieszka Łuczak, 2012. — S. 168—169. — ISBN 978-83-63569-20-4.
  13. Płażewski I. Dzieje polskiej fotografii, 1839—1939. — Książka i Wiedza, 2003. — S. 390. — ISBN 83-05-13316-8.

ДжерелаРедагувати