Долинське (Подільський район)
Доли́нське (до 01.02.1945 — Валегоцулове, Валя Гоцулуй (рум. Valea Hoțului), Валя Гоцулово, Валегоцулівка[1]) — село в Україні, в Подільському районі Одеської області, адміністративний центр Долинської сільської громади. За переписом 2001 року, населення становило 4036 осіб.
| село Долинське | |||
|---|---|---|---|
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Одеська область | ||
| Район |  Подільський район
| ||
| Тер. громада | Долинська сільська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA51120050010053289 | ||
| Облікова картка | Долинське (Подільський район) | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | друга половина XVIII століття | ||
| Колишня назва | Валегоцулове, Валя Гоцулуй (рум. Valea Hoțului), Валя Гоцулово, Валегоцулівка | ||
| Населення | 4036 | ||
| Площа | 26,04 км² | ||
| Густота населення | 154,99 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 66442 | ||
| Телефонний код | +380 4863 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 47.529332° пн. ш. 29.929596° сх. д. / 48° пн. ш. 30° сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
85 м | ||
| Водойми | р. Великий Куяльник | ||
| Відстань до районного центру |
30 км | ||
| Найближча залізнична станція | Мардарівка | ||
| Відстань до залізничної станції |
17 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 66442, Одеська обл., Подільський р-н, с. Долинське | ||
| Карта | |||
  Долинське | |||
 Долинське | |||
| Мапа | |||
| |||
|
| |||
Поблизу села створено ботанічний заказник загальнодержавного значення Долинський.
Історія
ред.Село засновано у другій половині XVIII століття вихідцями з Молдови. Початкова назва — Валя Гоцулуй (з румунської — Долина злодія).
За даними на 1859 рік у казенному містечку Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкала 4341 особа (2212 чоловіків та 2129 жінки), налічувалось 686 дворових господарств, існували православна церква на честь Святителя Христового Миколая, збудована 1791 року[2] та єврейська синагога, відбувались базари[3].
Станом на 1886 рік у містечку, центрі Валегоцулівської волості, мешкало 5177 осіб, налічувався 1132 двори, існували станова квартира 1-го стана, православна церква, синагога, молитовний будинок, лікарня, школа, постоялий двір, трактир, відбувались базари через 2 тижні та ярмарки: 15 травня та 15 серпня[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 9301 особи (4762 чоловічої статі та 4539 — жіночої), з яких 1753 — православної віри[5].
З початку березня 1918 року у складі Української Держави; у серпні того ж року більшовиками створено молодіжний підпільний революційний гурток. З січня 1919-го під владою більшовиків, у вересні їх витіснили білогвардійці, в січні 1920 року більшовики відновили свою присутність; у травні організовано комнезам. Того ж року відкрилася початкова школа, в 1921 році — перший дитячий садок «Будинок дитини». 1923 року Валегоцулове стає центром району у складі Балтського округу. 1929-го утворено 2 сільськогосподарські артілі — ім. Бужора і «Друму спрелуміне»[6].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 68 жителів села[7].
7 серпня 1941-го радянські частини залишили Валегоцулове; радянську владу відновлено 2 квітня 1944-го[6].
1 лютого 1945 року село Валегоцулове перейменовано на Долинське, Валегоцулівська сільрада Валегоцулівського району на Долинську[8].
До 1957 року — центр Долинського району.
Населення
ред.Згідно з переписом 1989 року населення села становило 5073 особи, з яких 2169 чоловіків та 2904 жінки[9].
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 4038 осіб[10].
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| Українська | 71,9 % |
| Румунська | 22,4 % |
| Російська | 4,68 % |
| Вірменська | 0,47 % |
| Болгарська | 0,17 % |
| Гагаузька | 0,12 % |
| Білоруська | 0,1 % |
Відомі особи
ред.- Бабієнко Володимир Андрійович (1947—2022) — український педагог, заслужений вчитель України[12] , автор проєктів геральдики села — гімну, прапора та герба.
У селі народилися:
- Власенко Олексій Сидорович (1914—1943) — Герой Радянського Союзу.
- Дарієнко Домініка Тимофіївна (1919—2010) — народна артистка СРСР.
- Лошиц Юрій Михайлович — російський письменник, публіцист і літературознавець. Лауреат Патріаршої літературної премії (2013).
- Марінат Олексій Романович (1924—2009) — молдовський письменник.
- Понікаров Василь Андрійович (1929—2014) — український художник та графік, член Спілки художників України, заслужений художник України.
- Ропотан Андрій Григорович — лікар акушер-гінеколог, кандидат медичних наук, головний лікар Хмельницького міського перинатального центру.
- Саминський Лазар Семенович — російський та американський композитор й музикознавець.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 376, 900, 965.
- ↑ Інгульський степ. Збірник [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.] / Упорядник В. А. Сердюк. — К.: Ярославів Вал, 2018. — 456 с.
- ↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1074)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-255. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б УРЕ
- ↑ Долинське. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1 лютого 1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Одеської області»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 582/2012 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників освіти // president.gov.ua, 5 жовтня 2012 року
Джерела
ред.- Історія міст та сіл УРСР (рос.)
- Долинське — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
- Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 291–292. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)