Ісаєвич Дмитро Григорович

Дмитро́ Григо́рович Ісає́вич (нар. 8 (21) листопада 1889(18891121), Велицьк — 17 січня 1973, Стрий) — український громадський та політичний діяч, журналіст.

Дмитро Ісаєвич
Дмитро Ісаєвич Знімок Дмитра Ісаєвича з анкети Українського громадського комітету в Чехословаччині.
Народження:	8 (21) листопада 1889(1889-11-21) Велицьк, нині село Ковельського району Волинської області, Україна
Смерть:	17 січня 1973(1973-01-17) (83 роки) Стрий, Львівська область
Країна:	Російська імперія  УНР  Чехословаччина  Польща  СРСР
Освіта:	Санкт-Петербурзький політехнічний інститут
Партія:	Українська Партія Соціалістів-Революціонерів
Діти:	Ярослав

Біографія

Народився в селі Велицьк (тоді Волинська губернія, Російська імперія) в родині священика.

Навчався в духовному училищі в Кременці та Волинській духовній семінарії (Житомир). Закінчив економічний факультет Петербурзький політехнічний інститут. Під час Лютневої революції 1917 — організатор українських мітингів і маніфестацій у Петрограді.

Один із лідерів Української партії соціалістів-революціонерів, входив до ЦК УПСР, ЦК Селянської спілки. Член Української Центральної Ради і Малої ради, співробітник газети «Народна воля». В листопаді 1917 обраний депутатом Всеросійських Установчих зборів. 22 квітня 1918 призначений членом української делегації на переговорах з РСФРР. Від січня 1919 — економічний радник української делегації на Паризькій мирній конференції 1919—1920. У червні 1919 брав участь у роботі Міжнародного кооперативного конгресу в Парижі (Франція), де виступив із доповіддю «Українська кооперація», був учасником переговорів про вступ Української кооперативної спілки до Міжнародного кооперативного альянсу.

На еміграції мешкав у Чехословаччині, деякий час працював в Українському соціологічному інституті в Празі. Член закордонного представництва УПСР, очолював групу Селянської спілки, делегат від УПСР на конгресі Соціалістичного трудового інтернаціоналу. 1930 повернувся на Волинь, працював журналістом у Луцьку. Згодом, не бажаючи співробітничати з польською владою, оселився в рідному селі, займався господарством. 17.01.1973 помер у місті Стрию.

Його син Ярослав Ісаєвич — український історик, громадський діяч, академік НАН України, президент Міжнародної асоціації україністів, директор Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.

Джерела та література

• Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998.
• В. Л. Головченко. Ісаєвич Дмитро Григорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Дорошенко Д. Історія України, 1917—1923 рр. — Ужгород, 1932. — Т. 1.
• Козоріз В. Соратник Михайла Грушевського. Сторінки біографії Дмитра Ісаєвича / «Гілея (науковий вісник)»: Збірник наукових праць.- К., 2007. Випуск 9 [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.].
• Осташко Т. С. Ісаєвич Дмитро Григорович [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 536. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
• Українська Центральна Рада: Збірник документів і матеріалів. — К., 1996—1997. — Т. 1—2.
• Шаповал Ю. І. Ісаєвич Дмитро Григорович [Архівовано 11 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4. — С. 526—527.