Датоліт
Датоліт (рос. датолит; англ. datolite; нім. Datolith m) — мінерал підкласу боросилікатів, основний боросилікат кальцію острівної будови. Група гадолініту.
| Датоліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Dat[2] |
| Хімічна формула | CaB(SiO₄)(OH)[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AJ.20 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | поділ (давньогрецька мова)[4] |
| Типова місцевість | Арендал[5] |
 Датоліт у Вікісховищі | |
Етимологія та історія
ред.Назва мінералу складається з грецького слова δατέομαι [detéomai] — «розділити або поширювати» та λίθος [lítʰos] — «камінь» і пояснюється подільністю часто пухких (розсипчастих) мінеральних агрегатів.
Мінерал вперше був виявлений в шахті «Nødebro» в Арендалі на півдні Норвегії та описаний у 1805 році німецьким геологом та мінералогом Йенсом Есмарком (1763—1839).
Загальний опис
ред.Хімічна формула: CaBSiO4(OH) або Ca2[(OH)2B2Si2O8]. Містить(%): СаО — 35,64; B2O3 — 20,31; SiO2 — 38,48; Н2О — 5,57.
Сингонія моноклінна. Структура шарувата.
Безбарвний, водяно-прозорий, іноді зеленкуватий, жовтуватий, рожевуватий.
Твердість 5-5,6.
Густина 3,0.
Блиск скляний.
Типовий мінерал вапнякових скарнів, зустрічається в асоціації з воластонітом, геденберґітом, у контактово-метасоматичних родовищах разом з кальцитом і цеолітами, пренітом, данбуритом, аксинітом, гранатом.
Датолітові скарни відомі в Росії, країнах Середньої Азії, США, Японії. Зустрічається в Норвегії, Німеччині, Італії, Австрії, Мексиці.
Датоліт входить до складу борних руд. Збагачується флотацією.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Klaproth M. H. Chemische untersuchung des datoliths // Neuen Allgemeines Journal der Chemie / Hrsg.: A. F. Gehlen, M. H. Klaproth, S. F. Hermbstädt et al. — 1806. — Vol. 6. — S. 107–110.
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Датоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Датоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 502-505.
- Deer, W.A., R.A. Howie, and J. Zussman (1963) Rock-forming minerals, v. 3, sheet silicate, 171-175.
Посилання
ред.- Datolite — Webmineral [Архівовано 3 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
- Mineral galleries
- Datolite — Mindat [Архівовано 9 березня 2009 у Wayback Machine.]
- Datolite — Webmin [Архівовано 3 жовтня 2009 у Wayback Machine.]