Відкрити головне меню

Гюлістан (Цареве городище на Волзі,[1] Царевське городище[2]) — старий населений пункт і монетний двір.

Зміст

Історія карбуванняРедагувати

Карбував монети у 700рр, а у 768 монетний двір Гюлістан зовсім припинив своє існування.[3] Знову створений Джанібеком близько 1351 р.,[1] і був одним з основних центрів (поряд із Сарай, Сарай ал-Джадід і Азак) грошової справи Золотої Орди в середині XIV століття. [3] Карб Гюлістана з перших років багатократно перевершує емісію старої монетарні Орди – Сараю (Селітрове городище), і в першу чергу був орієнтований на забезпечення монетою Білої Орди, яка займала степи на захід від Волги. [1] За своїм значенням емісія Джанібека подібна до емісії Сигізмунда ІІІ (1587–1632) і його монети швидко стали об’єктом підробки. Емісія Гюлістану зовсім припинилася з 1367 р.[1]

На території Сумської області, зокрема – околиці с. Ніцаха Тростянецького району (басейн р. Ворскла), і на території Чернігівщини відомі випадки знахідок кількох варіантів монет-наслідувань деньга Джанібека (1342–1357), карбованих на монетному дворі Гюлістан 753 р.х. (1352–1353 рр.).[4] Приклад оригінального карбування таких монет представлений серед матеріалів Борщевського скарбу (Київська обл.)[5]

Деякі риси топографії та археологічні даніРедагувати

Колобівське поселенняРедагувати

За щільністю знахідок Гюлістан локалізують у Нижньому Надволжі. За припущенням А. В. Пачкалова, був розташований на місці Колобовського поселення Золотої Орди біля сучасного села Колобівка Ленінського району Волгоградської області, де виявлено найчисельніші знахідки монет встречается большое количество монет 2-ої половини 1360-х років[6]

Царевське городищеРедагувати

Царевське городище розташоване над річкою Ахтуба, біля села Царів Ленінського района Волгоградської області. Місцевість городища йменувалася «Цареві Пади», тобто "царські руїни".

На Царевському городищі, як і для золотоординських степових міст, виділяються лише самі загальні риси топографії,[7] тим не менш, деякі важливі деталі таки з'ясовані. Площа міста тільки в границях ровів і валу (що виникло в 1360 рр.) для захисту центральних кварталів в роки феодальних усобиць, становить близько 2 км², але загальна площа Гюлістан-Сарая є значно більшою за 2 км².[8] На плані А.В.Терещенко (1840 рр.) тільки всередині вала 1360 рр. налічується до 1550 окремих будівель.[2] Поза валом простежуються окремі садиби, що стають, по спостереженню Г.А.Федорова-Давидова, все більшими по мірі віддалення від центру міста на схід і південь: на дальніх підступах до міста зі сходу простежено великі садиби площею до 26 000 м², а на захід від передмістя — розташовувалося селище, що складалося з комплексу семи садиб, з'єднаних загальними стінами. Можливо, подібно забудові великого радіусу Селітренного городища, Царевське городище можна розглядати як агломерацію, де посмугово міські будови, великі садиби або їх скупчення чергувалися з аграрними зонами і випасами. На захід від міста розташовувалося велике озеро, на берегах якого в середині XIV століття існувала житлова забудова, а в кінці століття виріс могильник. [2] .[2]

У центрі Гюлістан була велика площа, яку з півдня та зі сходу оточували великі будівлі. Від центру до околиць вели вулиці, забезпечені ариками, уздовж яких, в деяких випадках, простежено пішохідні доріжки. У східній частині міста по мікрорельєфу простежена ще одна подквадратна площа; в цьому секторі городища, можливо, розташовувалися ще чотири штучних водоймища.

Царевське городище розташоване в заплаві Ахтуби, швидше за все, на самому березі річки.[2] Археологічними дослідженнями встановлено існування міського водопроводу, та складних гідротехнічних споруд, регулюючих рівень води у водоймах. На початках ядро ​​міста становили кілька великих аристократичних садиб.[9] [10]

На відміну від Сарая і Сарайчика на р.Урал, та інших міст Поволжя і регіонів Золотої Орди, Гюлістан-Сарай був зруйнований військами Тимура.

Цікаві фактиРедагувати

Перські поети Гафіз та Сааді називають свою країну (Персію) «Гюлістан» («Сад троянд»; «Гюль» — «троянда»)[11].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Дзагалов А., Климовський С. Київські монети Володимира Ольгертодича: пріоритет політики чи економіки? / Історико-географічні дослідження в Україні Збірник наукових праць. - 2007, Вип. 10.
  2. а б в г д Крамаровский М.Г. (Россия. Санкт-Петербург) Улус Джучи (1207-1502). Заметки о культуре Дешт-и Кыпчак в эпоху Чингисидов / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. - 2008, Том 6.
  3. а б Лебедев В.П. (Россия. Дзержинск, Нижегородской обл.) Судьба ордынских поселений Волго-Сурского междуречья в XIV веке по нумизматическим данным / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. - 2008, Том 6.
  4. Хромова І. До питання про вплив джучидської монетної традиції на формування місцевої монетної справи в українському Подніпров'ї середини-другої половини XIV ст. / Український історичний збірник Збірник наукових праць. - 2009, Вип. 12.
  5. Зразюк З.А., Хромов К.К. Борщевский клад // Монеты Джучидов и сопредельных государств в XIII–XV вв. // Восточная нумизматика в Украине. – К., 2007. – Ч. ІІ. – С. 103.
  6. Пачкалов А. В. К вопросу о локализации Нового Гюлистана // Диалог городской и степной культур Евразии на евразийском пространстве. Материалы V Международной конференции, посвященной памяти Г. А. Федорова-Давыдова. Астрахань, 2011. С. 242—247.
  7. Fedorov-Davydov G.A., 1984. The Culture of the Golden Horde Cites. BAR International Series. Printed in Great Britain. с.21-23
  8. Егоров В.Л., 1985. Историческая география Золотой Орды в XIII-XIV вв. М. с.113
  9. Федоров-Давыдов Г.А., 1973. Общественный строй Золотой Орды. М., с.85-87
  10. Егоров В.Л., 1985. Историческая география Золотой Орды в XIII-XIV вв. М. с.114
  11. (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати