Гута-Камінська

село в Камінь-Каширському районі Волинської області України

Гута-Камінська — село в Україні, у Камінь-Каширській громаді Камінь-Каширського району Волинської області. Населення становить 535 осіб.

село Гута-Камінська
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Тер. громада Камінь-Каширська міська громада
Код КАТОТТГ UA07040010170017651
Основні дані
Населення 535
Площа 1,313 км²
Густота населення 407,46 осіб/км²
Поштовий індекс 44551
Телефонний код +380 3357
Географічні дані
Географічні координати 51°35′12″ пн. ш. 25°2′22″ сх. д. / 51.58667° пн. ш. 25.03944° сх. д. / 51.58667; 25.03944
Середня висота
над рівнем моря
162 м
Місцева влада
Адреса ради вул. 8 Березня, с. Клітицьк, Камінь-Каширський р-н, Волинська обл., 44550
Карта
Гута-Камінська. Карта розташування: Україна
Гута-Камінська
Гута-Камінська
Гута-Камінська. Карта розташування: Волинська область
Гута-Камінська
Гута-Камінська
Мапа
Мапа

CMNS: Гута-Камінська у Вікісховищі

Назва

ред.

Назва села складається з двох слів "Гута" та прик. "Камінська" згідно дослідженню мовознавця пана В. Лучика:

"Ойконім [Гута] виник семант. способом від апелятива гута в мн. «скляний завод», ст. (XVII ст.) «скляний або металевий завод», яке вважається запозиченням з пол. мови, де huta «скляний або металургійний завод» походить від д.в.нім. hutte, hutta «хата, курінь, халупа; скляний або металургійний завод» [ЕСУМ 1, 628]; пор. ороніми Гута на Івано-Франківщині [Габорак, 109], гідроніми Гута на Львівщині [СГУ, 163] і численні ойконіми Гута або складені назви поселень з цим компонентом у різних обл. України, крім пд.-східних [АТП, 614]."

Прикметник у назві ж "Камінська" відсилає нас до міста Камінь-Каширський. Отже імовірно, Гута-Камінська була започаткована як місце склярства чи металургії безпосередньо приналежне до міста Камінь-Каширський яке в свою чергу початково мало назву Камінь, а прик. Каширський означав приналежність до Кошерського князівства та князів Кошерських осередком яких було нинішнє село Нові Кошари, а тоді "Кошер" неподалік Ковеля.[1]

Історія

ред.

Точний час зуснування села невідомий, імовірно 17 ст. коли активно розвивався промисел. Втім історія села тісно пов'язана з містом Камінь-Каширський та Волинню в цілому. Як і на довколишніх землях до кінця 10 ст. тут мешкали плем'я волинян, згодом з приходом Русі як і вся Волинь стає складовою основою Волинського князівства згодом Волинсько-Галицької держави та Королівства Руси і зрештою частимною Великого князівства Волинського у складі якого буде по 1392 рік, коли за острівською угодою землі потрапили до Литовсько-Руського держави.

У 14-16 ст. землі Гути-Камінської як і Камінь-Каширська входили до складу удільного князівства Кошерського у складі згодом Волинського воєводства.

По підписанню Люблінської Унії 1-го липня 1569-го року Гута-Камінська як і Камінь-Каширщина з усім Волинським Воєводством складовою якого була потрапила до Корони Польсьокої Речі Посполитої і як більшість руських земель покинула Велике Князівство Литовське та Руське. [2]

Імовірно в добу Хмельниччини могло бути засноване село, зважаючи на появу подібних ремісничих поселень поруч з містечками у той час.

У жовтні 1795 року Гута-Камінська як і вся Камінь-Каширщина була захоплена Російською Імперією під час останнього 3-го поділу Речі Посполитої таким чином пробувши в складі останньої 226 років. [3]

У 1906 році село Камінь-Каширської волості Ковельського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 51 верст, від волості 5. Дворів 92, мешканців 529[4].

Населення

ред.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 548 осіб, з яких 256 чоловіків та 292 жінки.[5]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 533 особи.[6]

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]

Мова Відсоток
українська 98,50 %
російська 1,12 %
білоруська 0,37 %

Примітки

ред.
  1. Етимологічний словник топонімів України - Василь Лучик - Тека авторів. Чтиво. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 18 січня 2022.
  2. Levkovych, I. (1992). Нарис історії Волинської землі: до 1914 року (рос.). Комерційно-видавниче мале підпріємство "Інформаційно-комерційний центр". ISBN 978-5-86868-118-9. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  3. Батюшков, Помпей Николаевич (1888). Волынь: исторические судьбы юго-западного края (рос.). Tip. "Obshchestvennai︠a︡ polʹza,". ISBN 978-0-598-70011-7. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  4. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 22 вересня 2019.
  5. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 19 жовтня 2019.

Посилання

ред.