Відкрити головне меню

Густав Кальнокі

австро-угорський дипломат

Густав Кальнокі (угор. Kőröspataki gróf Kálnoky Gusztáv Zsigmond; 29 грудня 1832, Літовіце, Моравія, Австрійська імперія — 13 лютого 1898, Моравія, Австро-Угорщина) — австро-угорський дипломат, міністр закордонних справ Австро-Угорщини в 18811895.

Густав Кальнокі
угор. Kőröspataki gróf Kálnoky Gusztáv Zsigmond
Густав Кальнокі
Прапор
Міністр закордонних справ Австро-Угорщини
20 листопада 1881 — 16 травня 1895
Попередник: Карл Генріх Хаймерле
Спадкоємець: Аґенор Ґолуховський
 
Народження: 29 грудня 1832
Літовіце, Моравія, Австрійська імперія
Смерть: 13 лютого 1898
Моравія, Австро-Угорщина
Громадянство: Австро-Угорщина
Батько: Граф Густав Йозеф фон Керешпатак (17991884)
Мати: Графиня Ізабелла фон Шраттенбах (18091875)
Нагороди:
орден Андрія Первозванного орден Серафимів

Медіафайли у Вікісховищі?

Походження та дипломатична кар'єраРедагувати

Походив з угорського трансильванського дворянського роду. Четвертий з одинадцяти дітей графа Густава Йозефа фон Керешпатака (17991884) і графині Ізабелли фон Шраттенбах (18091875). Народився в замку Леттовітц (нині Літовіце в Чехії). У 17 років вступив на військову службу, заслужив звання старшого лейтенанта. Гусар.

З 1854 — на австрійській дипломатичній службі. Був аташе в Баварії, з 1857 — в Пруссії. У 1860 — 1870 — секретар посольства в Лондоні. Потім радник посольства у Ватикані, з 1874 — посол в Данії.

У 1879 отримав генеральське звання. Призначений послом в Росії, де служив до листопада 1881.

Міністр закордонних справРедагувати

Зайняв пост міністра імператорського дому і закордонних справ після смерті барона Хаймерле. Характеризувався як обережний дипломат.

Один з авторів Троїстого союзу (залучення Італії до Австро-німецького договору). Робив спроби нейтралізації Румунії та Сербії. Архітектор Середземноморської Антанти. Прагнув до обмеження впливу Росії в Болгарії.

Будучи католиком, конфліктував з угорським урядом, в якому переважали протестанти. Міністр підтримав папського нунція в Угорщині Антоніо Альярді, який виступав проти процесів секуляризації, в тому числі — проти визнання цивільних шлюбів. Угорський уряд зажадав відкликання Альярді, проте Кальнокі надав йому публічну підтримку. У травні 1895 міністр-президент Угорщини Банфі Дезьо домігся відставки міністра під приводом русофільства Кальнокі і слабкої політики, що проводилася на Балканах. Наступником Кальнокі став Аґенор Ґолуховський.

До 1897 Кальнокі був членом Палати панів (Herrenhaus) парламенту Цислейтанії, проте більшу частину часу проводив в успадкованому від матері маєтку в Предлітце, де і помер.

Джерела та літератураРедагувати

  • І. П. Чорновол. Кальнокі Густав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 45. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • Дипломатический словарь. — М.: Государственное издательство политической литературы. А. Я. Вышинский, С. А. Лозовский. 1948.
  • Walter Rauscher: Zwischen Berlin und St. Petersburg. Die österreichisch-ungarische Außenpolitik unter Gustav Graf Kálnoky 1881—1895. Verlag Böhlau, Wien 1993.
  • Walter Rauscher: Bündnisproblematik und österreichische Innenpolitik unter Kálnoky (1881—1895). In: Helmut Rumpler (Hrsg.): Der «Zweibund» 1879. Das deutsch-österreichisch-ungarische Bündnis und die europäische Diplomatie- Historikergespräch Österreich — Bundesrepublik Deutschland 1994. Verlag der Österr. Akademie der Wissenschaften, Wien 1996.
  • Ernst R. Rutkowski: Gustav Graf Kálnoky. Eine biographische Skizze In: Mitteilungen des Österreichischen Staatsarchivs. 14 (1961), S. 330—343.
  • Ernst R. Rutkowski: Gustav Graf Kálnoky von Kököspatak. Österreich-Ungarns Außenpolitik von 1881—1885. 2 Bände, Dissertation, Universität Wien 1952.

ЛітератураРедагувати