Коссак Григорій Йосипович

український військовий і громадський діяч, командант УСС, полковник, Начальний командант УГА
(Перенаправлено з Григорій Коссак)

Ко́ссак Григорій Йосипович (Гриць, 7 березня 1882, м. Дрогобич, Львівська область — 3 березня 1939, Москва) — командант УСС, полковник, Начальний командант УГА. Брат Івана та Василя Коссаків. Жертва сталінського терору.

Григорій Коссак
 Отаман (майор),
 Полковник УГА
Загальна інформація
Народження7 березня 1882(1882-03-07)
Дрогобич, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Смерть3 березня 1939(1939-03-03) (56 років)
Москва, СРСР СРСР
ПохованняТобольськ
Військова служба
ПриналежністьЗУНР ЗУНР
Вид ЗСЗбройні сили Австро-Угорщини Збройні сили Австро-Угорщини
 УСС
 УГА
Війни / битвиПерша світова війна
Українсько-польська війна 1918—1919
Нагороди та відзнаки
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)

Життєпис

ред.
 
На чолі УСС
 
Офіцери 3-го корпусу УГА. Сидять зліва направо: (другий) Мирон Тарнавський, Володимир Генбачів, Григорій Коссак, Карл Долежал

Народився у Дрогобичі в родині Коссаків гербу Кос[1]. Закінчив учительську семінарію. До 1908 року вчителював у Бережанах,[2] зокрема, якийсь час працював у Бережанській народній школі,[3] керував Бережанською філією товариства «Сокіл».[4] До 1914 року працював вчителем в Ясениці поблизу Дрогобича, брав активну участь у роботі товариства «Січових Стрільців» на Дрогобиччині.

У Легіоні УСС

ред.

На початку першої світової війни був мобілізований до австрійського війська. Згодом відкликаний з діючої армії на прохання «Бойової Управи УСС» для формування УСС. 3 серпня 1914 року Коссак призначений отаманом другого куреня Легіону Українських Січових Стрільців.

В січні-березні 1915 року — виконував обов'язки команданта полку УСС, а з 22 серпня 1915 року до 16 березня 1916 року — командант Першого полку УСС. У 1918 році  — командант Вишколу Українських Січових Стрільців.[5][6]

В УГА

ред.

5-9 листопада 1918 — командуючий українськими військами у Львові. В 1917—1918 — заступник командира, а згодом командир Вишколу УСС.

У грудні 1918 полковник Коссак очолив Південні групи українсько-польського фронту — хирівська, рудківська, щирецька, крукеницька, наварійська та інші становили основу з'єднання «Південь», що захищало українську територію південніше залізничної колії Львів — Городок — Судова Вишня — Перемишль та східніше лінії від Перемишля до Нижанкович — Хирова — Сянок на південь. На часі українсько-польської війни 1918—1919 років, наприкінці 1918 року очолив Третій Корпус УГА, згодом — тилові служби УГА.

На початку 1920-х років перебував у таборі для інтернованих у м. Ліберець (Чехословаччина). Згодом перебував на еміграції в Австрії та на Закарпатті.

Еміграція до УСРР і загибель

ред.
 
Григорій Коссак 1939

У 1924 році переїхав до УСРР, викладав українознавство в школі червоних старшин у Харкові. Від 1931 року — військовий керівник Дніпропетровського хімічного інституту.

У 1931 році Коссак разом з братом Василем[2] та відомими українськими політичними і військовими діячами періоду українських національне визвольних змагань 1917-21 Іваном Лизанівським, Миколою Шрагом, Павлом Христюком, Всеволодом Голубовичем, Василем Мазуренком та іншими був заарештований органами НКВС. Звинувачений у приналежності до підпільної терористичної організації «Українського Національного Центру». Був засуджений на 5 років ув'язнення. Спочатку відбував покарання на Соловках, наприкінці 1933 року переведений до Малого Ірбіту на Уралі. Після звільнення у 1937 році мешкав у Москві, викладав німецьку мову на фабриці. У 1938 році заарештований вдруге.

2 березня 1939 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила Г. Коссака до страти і наступного дня він був розстріляний.

Посмертно реабілітований 1989 року.

Вшанування пам'яті

ред.

Примітки

ред.
  1. Дещо про походження Юліяна Коссака. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019.
  2. а б М. Кравчук, Б. Трофим'як. Коссак Григорій Йосипович… — С. 192.
  3. Товариство "Взаємна Поміч Українців Учителів // Бережанська Земля: Історично-Мемуарний Збірник. — Ню Йорк — Лондон — Сидней — Торонто, 1970. — Т. 1. — С. 123.
  4. Там само. — С. 163.
  5. Лев Шанковський. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
  6. «Бучач і Бучаччина» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2015.

Джерела

ред.

Посилання

ред.