Глібів (Чортківський район)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Глібів.

Глі́бів — село в Україні, у Гримайлівській селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Тайна, на півночі району. Центр сільради до 2020. При Глібові був хутір Тарасівка. Населення — 1004 особи (2003).

село Глібів
Герб Прапор
Пам'ятник Тарасові Шевченку Пам'ятник Тарасові Шевченку
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Гримайлівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61060110060099439
Основні дані
Засноване	1564
Населення	981
Територія	3.241 км²
Густота населення	302.68 осіб/км²
Поштовий індекс	48216
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°21′0″ пн. ш. 25°58′38″ сх. д.
Водойми	р. Тайна
Відстань до районного центру	40 км
Місцева влада
Адреса ради	48210, Тернопільська обл, Чортківський р-н, селище Гримайлів, вул. Мазепи, буд. 8
Карта
Глібів
Глібів
Мапа
Глібів у Вікісховищі

Є пам'ятка природи — 150-річний Глібівський бук пурпуролистий.

Археологічні дослідження

Поблизу Глібова виявлено поселення трипільської культури та прикраси 7-5 ст. до н. е.

Історія

Перша писемна згадка — 1410 року.

Протягом 1560—1640 рр. село належало шляхтичам із роду Лудзецьких-Лудзінських герба «Гримала» власників сіл Гримайлівського ключа.

1609 року в селі було засновано римо-католицьку парафію за сприяння дідича — графа Войцєха Лудзіцького, до якої належала, зокрема, також громада Гримайлова.

У 1634 р. Глібів пограбував військовий загін поміщиці з с. Калагарівка Анни Лагодовської, яка вела земельні суперечки з власниками Гримайлова шляхтичами Лудзецькими-Лудзінськими за успадкування майна свого першого чоловіка Миколая Малинського — родича Лудзецьких-Лудзінських.

Після 1640 р. село — власність роду Сєнявських.

У 1634 році власниця села Калагарівка, шляхтичка Анна (Ганна) з Лагодовських (на прізвисько «Герод-Баба») пограбувала маєток шляхтичів Людзіцьких у Глібові.

• 1674 село частково знищили татари.
• 1716 року римо-католицьку парафію за сприяння дідича — великого гетьмана коронного Адама Миколая Сенявського — перенесли до Гримайлова.
• Від 1810 Глібів — власність С. Голієвського, від 1848 — родини Козєбродзьких.

Діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Союз українок», «Сільський господар».

1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Гримайлів.

1938 року освятили новоспоруджений Народний дім імені колишнього власника Глібова Фелікса (Щенсного) Козєбродзького.

Наприкінці вересня 1939 р. у каплиці ґрафів влаштовано склад для паливно-мастильних матеріалів, тлінні останки семи осіб родини Козєбродських (Броніслава (батька), Броніслави (матері) та їхніх дітей Тадеуша, Людвиґа, Яна, Антонія і немовляти) червоноармійці повиносили з гробівця і поскидали під кущ бузини.

У ніч на 23 квітня 1949 року в Буциках і навколишніх селах Вікно, Глібів, Зелене, Лежанівка, Мала Лука впорядковано могили вояків УПА (закопано хрест та поставлено на могилі вінок «Героям Слава»).

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гусятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.

Від 2022 у селі діє волонтерський центр допомоги ЗСУ.

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610212, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 644 виборці, явка 71,74 %, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 35,43 %, за «Європейську Солідарність» — 15,22 %, за «Голос» — 8,70 %. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 31,84 %, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 23,54 %, за Романа Василіцького (Об'єднання «Самопоміч») — 12,56 %.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,69 %
російська	0,10 %
інші/не визначилися	0,21 %

Символіка

Затверджена 22 червня 2023 р. рiшенням № 3787 XVII сесії селищної ради VIII скликання. Автори — С. В. Ткачов, В. М. Напиткін.

Герб

Щит перетятий синім і червоним. В першій частині золота підкова з вписаним розширеним хрестом. В другій частині золотий лист хмелю, супроводжуваний по сторонам чотирма шишками хмелю, покладеними в правий і лівий перев'язи. Щит вписаний в золотий декоративний картуш, внизу якого написи «ГЛІБІВ» і «1564», і увінчаний золотою сільською короною.

Герб поєднує символ Козебродських — «Яструбець» — і листок та шишки хмелю (означає першу на Поділлі парову броварню Козєбродських, яка відроджена і продукує пиво «Глібівське».

Прапор

Квадратне полотнище поділене горизонтально на дві рівновеликі частини. В першій синій частині жовта підкова з вписаним розширеним хрестом. В другій синій частині жовтий лист хмелю, супроводжуваний по сторонам чотирма шишками хмелю, покладеними в праву і ліву діагоналі.

Релігія

Каплиця Козєбродських

• церква святого Онуфрія (1907; мурована),
• дві каплички.
• каплиця-усипальниця.

Пам'ятники

Споруджено пам'ятники:

• полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1968),
• Т. Шевченку (1992; скульптор Б. Рудий).

Встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлено 1992), пам'ятний знак з нагоди 5-ї річниці незалежності України (1996), насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991).

Пам'ятник Т. Шевченку

Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва у селі Глібові Тернопільської области України. Розташований в центрі.

Встановлений 1992 р. Скульптор — Б. Рудий.

Постамент — граніт, скульптура — карбована мідь.

Скульптура — 3,2 м, постамент — 3,2 м.

Скульптура Матері Божої з Ісусом

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (ХІХ ст.).

Скульптура св. Онуфрія

щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (ХІХ ст.).

Скульптура Матері Божої

Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташована на подвір'ї церкви.

Виготовлена із каменю (ХІХ ст.).

Пам'ятки

• Глібів I — поселення черняхівської культури (III—IV ст. н. е.);

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, музей історії села.

Відомі люди

Народилися

• Вецаль Р. — громадська діячка у США
• Тадеуш Козебродзький (1860–1916) — польський граф, дипломат Австро-Угорщини, камергер імператорського двору.
• Людвік Козебродзький (1869–1928) — громадський діяч, депутат Галичини Х каденції, член Крайового відділу у Львові.
• Антін Заплітний (1890—1968) — український адвокат, правознавець та громадський і кооперативний діяч, Теребовлянський повітовий комісар часів ЗУНР.
• Топоровський Ігор Теодорович (1948) — український поет, прозаїк, драматург і гуморист, видавець, громадський діяч у сфері культури, член Національної спілки письменників України.

Проживали

• Климчак Богдан Степанович — український письменник, довголітній політв'язень.

Галерея

• 
  Центр села
• 
  Церква Святого Онуфрія (1907)
• 
  Дзвіниця церкви Святого Онуфрія
• 
  Скульптури біля церкви Святого Онуфрія
• 
  На подвір'ї церкви Святого Онуфрія
• 
  Капличка
• 
  Стара пивоварня
• 
  Руїни костелу
• 
  Будинок культури
• 
  Школа
• 
  Пам'ятний знак з нагоди скасування панщини
• 
  Річка Гнила Рудка

Бібліографія

• Є. Заплітний. «Глібів. Коротка історія села». — Тернопіль, 2002.

Література

• Бялко З., Волинський Б., Уніят В. Глібів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 364. — ISBN 966-528-197-6.
• Бялко З., Заплітний Є., Мельничук Б., Уніят В., Щавінський, В. Глібів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 52—56. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Глібів [Текст] / М. Махій // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина: Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 506—508.
• Графська каплиця: занедбана святиня у Глібові [Текст]: [історичні відомості про село; пол. графів Козєбродських та родинне поховання з каплицею] / О. Баліцька // Свобода. — 2011. — № 59 (22 лип.). — С. 8.
• Краєзнавець Євген Заплітний: "Нині чиновники більше піклуються про посади, ніж про збереження історичної пам'яті [Текст]: [розм. з краєзнавцем / вела] О. Баліцька // Свобода. — 2011. — № 62 (3 серп.). — С. 4.
• Надія Задорожна: «Українське село тримається на єдності та ефективних хліборобів» [Текст]: [про голову с. Глібова Гусятин. р-ну Н. Задорожну] / П. Гудима // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 35 (2 верес.). — С. 1, 3 : фот.
• Неофіційна антропонімія села Глібів Гусятинського району Тернопільської області [Текст] / І. Гурська // Студентський науковий вісник. — Т. : ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. — Вип. № 15. — С. 56-57
• Hlibów z Tarasówką // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 74. (пол.) — S. 74—75. (пол.)

Посилання

• «Гартовані» ч. 41 Волонтери села Глібів
• Діалектологічна майстерня село Глібів Чортківського району

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Глібів (Чортківський район)