Відкрити головне меню

Ге́нріх Е́бербах (нім. Heinrich Kurt Alfons Willy Eberbach; нар. 24 листопада 1895, Штутгарт — пом. 13 липня 1992, Нотцинген, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник, генерал танкових військ Вермахту. За часів Другої світової війни командував танковими корпусами та танковою армією. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям (1941).

Генріх Ебербах
Heinrich Kurt Eberbach
Bundesarchiv Bild 146-1976-096-08, Heinrich Eberbach.jpg
Народження 24 листопада 1895(1895-11-24)
Німецька імперія Штутгарт, Королівство Вюртемберг
Смерть 13 липня 1992(1992-07-13) (96 років)
ФРН Нотцинген, Баден-Вюртемберг
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
танкові війська
Роки служби 19141945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал танкових військ
Формування 3-тя танкова дивізія
4-та танкова дивізія
Командування 4-та танкова дивізія
48-й танковий корпус
40-й танковий корпус
47-й танковий корпус
5-та танкова армія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Нагрудний знак «За танкову атаку»
Генріх Ебербах у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Генріх Курт Альфонс Віллі Ебербах народився 24 листопада 1895 року в місті Штутгарт, у Королівстві Вюртемберг. 30 червня 1914 року завершив навчання у вищій школі, а вже 1 липня 1914 року вступив на військову службу, фанен-юнкером (кандидат в офіцери), у 10-й Вюртемберзький піхотний полк Nr. 180 Вюртемберзької армії.

Перша світова війнаРедагувати

З 28 серпня 1914 року — на Західному фронті. З лютого 1915 року — лейтенант, командир піхотного взводу. 16 жовтня 1914 року дістав поранення шрапнеллю у стегно. 25 вересня 1916 року — важко поранений у битві на Соммі, майже втратив ніс; узятий у французький полон (в грудні 1916 року — відправлений на лікування до госпіталю в Швейцарії). 4 вересня 1917 року зі Швейцарії відбув до Німецької імперії та знову повернувся на військову службу. Згодом до 11 січня 1918 року його ніс був реконструйований. З червня 1918 року — на посаді офіцера зв'язку при турецькій армії в Палестині. У вересні 1918 року узятий у британський полон.

31 січня 1920 року він офіційно звільнився з армії. За час війни нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і Лицарським хрестом ордена Фрідріха.

Післявоєнний часРедагувати

У післявоєнний час проходив службу в поліції. З 13 грудня 1919 по 31 липня 1935 року він був офіцером поліції в Есслінген-ам-Неккар і Штутгарті. Через 15 років він знову вступив до армії. 14 жовтня 1935 року він став командиром 112-го протитанкового дивізіону, 1 серпня 1936 року він був переведений до танкового полку 3-ї танкової дивізії генерал-лейтенанта Ернста Фессманн. 1 жовтня 1937 року присвоєне звання оберст-лейтенант. 10 листопада 1938 року Г. Ебербах був призначений командиром 35-го танкового полку 4-ї танкової дивізії під командуванням генерал-майора Георга-Ганса Райнгардта.

Друга світова війнаРедагувати

У вересні — жовтні 1939 року оберст-лейтенант Генріх Ебербах командував 35-м танковим полком у Польській кампанії. Нагороджений планками до Залізних хрестів обох ступенів (повторне нагородження).

У травні — червні 1940 року брав участь у Французькій кампанії. Нагороджений Лицарським хрестом (№ 84). З серпня 1940 року — оберст.

З 22 червня 1941 року, з початком операції «Барбаросса» командир танкового полку, бої в Білорусії. 2 липня 1941 року невдовзі після початку німецько-радянської війни призначений командиром 5-ї танкової бригади у XXIV моторизованому корпусі генерала Лео фон Швепенбурга. Бої у складі групи армій «Центр» на Смоленському, потім на Московському напрямку. У грудні 1941 року — нагороджений дубовим листям (№ 42) до Лицарського хреста.

З 6 січня 1942 року — командир 4-ї танкової дивізії. З березня 1942 року — генерал-майор.

З 26 листопада 1942 року — командир XLVIII танкового корпусу, який вів бої в ході проведення Червоною армією операції «Уран», під час Сталінградської битви. 1 грудня 1942 року Ебербах був важко поранений і евакуйований, залишаючись госпіталізованим до лютого 1943 року. Потім він проходив службу інспектором танкових військ у штабі армії.

У листопаді 1943 року Ебербах очолив усі війська, що тримали оборону навколо Нікополя, створивши армійську групу «Нікополь». Згодом бився у навколо Житомира.

На початку 1944 року він отримав звання генерала танкових військ. З літа 1944 року він воював проти британських військ, що висадилися на плацдарми «Джуно» та «Сорд». 4 липня він прийняв командування танковою армією «Захід», коли Лео Гейр фон Швеппенбург був поранений. Бої під Каном. 9 серпня через великі втрати в живій силі та техніці танкова армія була розділена, найбільш боєготові підрозділи були реорганізовані в танкову групу «Ебербах».

Наприкінці серпня 1944 року танкова група «Ебербах» разом з 7-ю армією генерала танкових військ Ганса фон Функа були оточені та знищені у Фалезькому котлі. Командувачу генералу Ебербаху вдалося втекти й очолити рештки сил, що вціліли від 7-ї армії після битви. Однак, вже 31 серпня 1944 року під час проведення виїзду на рекогносцировку неподалік від Ам'єну генерал танкових військ Генріх Ебербах був узятий у полон британськими військами.

Після війниРедагувати

Генріх Ебербах перебував у таборі для військовополонених до 1948 року в Трент-Парк. Співпрацював під керівництвом генерала Франца Гальдера та іншими німецькими полоненими генералами з історичним відділом армії США, аналізуючи бойовий досвід та створюючи відповідні роботи з військової історії Другої світової війни. Син генерала Гайнц-Ойген Ебербах під час війни був офіцером Крігсмаріне, командував підводними човнами U-967 і U-230. У післявоєнний час капітан-цур-зее ВМС Західної Німеччини.

13 липня 1992 року Генріх Ебербах помер у віці 96 років у місті Нотцинген, Баден-Вюртемберг.

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5
  • Sönke Neitzel: Abgehört. Deutsche Generäle in britischer Kriegsgefangenschaft 1942—1945, Berlin / München: Propyläen 2005, 638 S., 31 Abb., ISBN 3-549-07261-9.


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Дітріх фон Заукен
 
командир 4-ї танкової дивізії

6 січня — 1 березня 1942
Наступник:
генерал-лейтенант
Отто Гайдкемпер
Попередник:
генерал-лейтенант
Отто Гайдкемпер
 
командир 4-ї танкової дивізії

1 квітня — 22 червня 1942
Наступник:
генерал-лейтенант
Пауль Гільшер
Попередник:
генерал-лейтенант
Пауль Гільшер
 
командир 4-ї танкової дивізії

4 липня — 23 листопада 1942
Наступник:
оберст
доктор Карл Маус
Попередник:
генерал танкових військ
Ганс Крамер
командир XLVIII танкового корпусу
26 — 30 листопада 1942
Наступник:
генерал танкових військ
Отто фон Кнобельсдорф
Попередник:
генерал танкових військ
Йоахім Лемелсен
командир XXXXVII танкового корпусу
11 — 22 жовтня 1943
Наступник:
генерал танкових військ
Йоахім Лемелсен
Попередник:
генерал від інфантерії
Дітріх фон Холтіц
командир XLVIII танкового корпусу
22 жовтня — 14 листопада 1943
Наступник:
генерал танкових військ
Герман Бальк
Попередник:
генерал танкових військ
Герман Бальк
командир XXXX танкового корпусу
19 — 26 листопада 1943
Наступник:
генерал гірсько-піхотних військ
Фердинанд Шернер
Попередник:
сформована
Командувач танкової армії «Захід»
5 серпня — 29 серпня 1944
Наступник:
СС-оберстгрупенфюрер
Йозеф Дітріх
Попередник:
генерал танкових військ
Ганс фон Функ
 
командувач 7-ї армії

24 серпня — 30 серпня 1944
Наступник:
генерал танкових військ
Еріх Бранденбергер