Дітріх фон Хольтіц (нім. Dietrich von Choltitz; нар. 9 листопада 1894, Графліх Візе — пом. 5 листопада 1966, Баден-Баден) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1944) вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста (1940). Учасник Першої та Другої світових війн.

Дітріх фон Хольтіц
Dietrich von Choltitz
Bundesarchiv Bild 183-R63712, Dietrich v. Choltitz.jpg
Ім'я при народженні нім. Dietrich Hugo Hermann von Choltitz
Народження 9 листопада 1894(1894-11-09)
Німецька імперія Графліх Візе, Провінція Сілезія
Смерть 5 листопада 1966(1966-11-05) (71 рік)
Німеччина Баден-Баден, Баден-Вюртемберг
емфізема легень
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ кіннота
піхота
Роки служби 19071945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg генерал від інфантерії
Формування 22-га планерна дивізія
Командування 260-та піхотна дивізія
11-та танкова дивізія
XLVIII танковий корпус
XVII армійський корпус
LXXVI танковий корпус
LXXXIV армійський корпус
Війни / битви
Автограф Dietrich von Choltitz signature.svg
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Альберта (Саксонія)
Орден Заслуг (Саксонія)
Військовий орден святого Генріха
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Орден Михайла Хороброго
Великий офіцер ордена Зірки Румунії
Кавалер ордена Почесного легіону
Штурмовий піхотний знак в сріблі
Кримський щит
CMNS: Дітріх фон Хольтіц на Вікісховищі

1907 році почав навчання у кадетській школі Дрездена. 1914 року бився на Західному фронті Першої світової. У міжвоєнний час продовжував служити в рейхсвері. Напередодні Другої світової війни командир батальйону в 22-ій планерній дивізії, брав участь у воєнних діях у Польщі, в Голландії, у Радянському Союзі (Молдова, Україна, Крим). Командував танковими та загальновійськовими дивізіями й корпусами. У серпні 1944 року комендант Парижу; відмовився виконувати прямий наказ Гітлера про знищення столиці Франції, завдяки йому місто вціліло.

БіографіяРедагувати

Дітріх Гуго Германн фон Хольтіц народився 9 листопада 1894 року в містечку Графліх Візе неподалік від Нойштадта у Верхній Сілезії. Його батько Ганс фон Холтіц (1865—1935) був майором прусської армії, мати — Гертруда фон Розенберг. 1907 році поступив у Дрезденську школу кадетів. У березні 1914 року після її завершення прийнятий на військову службу фенрихом до 8-го піхотного полку «Принц Йоганн Георг» Nr. 107 Королівської саксонської армії. У складі піхотного полку бився на Західному фронті, на Марні, під Іпром, на Соммі та в битві за Сен-Квентин. Відзначений багатьма нагородами за бойові заслуги на фронті.

Після війни повернувся до Нойштадта. Після демобілізації перший час проходив службу у прикордонній варті Німеччини, 1 жовтня 1919 року був включений до Тимчасового рейхсвера і служив у 38-му рейхсверському піхотному полку. Через рік він переведений до 11-го піхотного полку, а пізніше служив в 12-му (саксонському) рейтарському полку. В подальшому на командних та штабних посадах у кавалерії рейхсверу. 20 серпня 1929 року одружився з Губертою (1902—2001), доньці генерала кінноти Отто фон Гарньє. 1 лютого 1937 року став командиром III батальйону 16-го піхотного полку 22-ї планерно-піхотної дивізії в Ольденбурзі.

1938 році брав участь в окупації Судетської землі. Восени 1939 року командував батальйоном при вторгненні до Польщі, бився під Лодзем та на річці Бзура. У травні 1940 року з початком десантної операції в Голландії фон Холтіц взяв участь у битві за Роттердам, здійснивши посадку планерами з повітря зі своїм підрозділом та захопивши деякі ключові мости міста. Після бомбардування Роттердама під час зустрічі з голландцями, де обговорювали умови здачі всіх голландських військ у Роттердамі, у наслідок нещасного випадку командир 7-ї повітряної дивізії німецький генерал-лейтенант Курт Штудент був важко поранений у голову. Штудент був дуже популярний серед німецьких десантників, і коли голландські офіцери прибули скласти зброю німецьких вояків від розправи зміг втримати тільки фон Холтіц, що втрутився і зумів запобігти різанину.

29 травня 1940 року за мужність та сміливість під час штурму Роттердама оберст-лейтенант фон Хольтіц був удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста. У вересні 1940 року він став командиром полк, а наступної весни — оберстом.

Напередодні початку операції «Барбаросса», полк фон Холтіца розміщувався у Румунії, входив до основних сил першого ешелону групи армій «Південь», що вторгалася в Україну. Бої в Молдові, на півдні України, з вересня 1941 року в Криму, облога Севастополя. Бої носили настільки затятий та кривавий характер, що з піхотного полку оберста фон Холтіца з 4 800 осіб залишилося тільки 349. Сам командир полку дістав поранення. Наприкінці серпня 1942 року тимчасово очолював 260-у піхотну дивізію. У березні 1943 року став командиром 11-ї танкової дивізії. Літом на чолі XLVIII танкового корпусу 4-ї танкової армії генерал-полковника Германа Гота бився в битві на Курській дузі. Його корпус вів активні бойові дії на південному фасі Курського виступу.

У березні 1944 року Дітріх фон Хольтіц переведений на Італійський фронт, де він став командиром LXXVI танкового корпусу, бої на плацдармі Анціо. У червні 1944 року генерал-лейтенант фон Хольтіц переведений на Західний фронт, де розпочалася висадка морського десанту союзників. Тут його призначили командувати LXXXIV армійським корпусом.

 
Дітріх фон Холтіц (стоїть ліворуч) в полоні у британському Трент-Парку

1 серпня 1944 року генералу Хольтіцу присвоєне звання генерала від інфантерії, а 7 серпня він визначений особисто Гітлером військовим комендантом Парижу. Наступного дня в Німеччині, фюрер особисто інструктував генерала, що усі історичні пам'ятники, цінні будинки та пам'ятки повинні бути знищені. 9 серпня Дітріх фон Хольтіц прибув до французької столиці, де на нього чекала офіційна телефонограма від Гітлера: «Місто може попасти в руки противника, ніяк інакше як тільки в руїнах.» За тиждень він в гніві кричав у слухавку: «Чи горить Париж?».

Докладніше: Звільнення Парижа

15 серпня 1944 року в Парижі почався страйк, який переріс у повстання. Німецький гарнізон фон Хольтіца був занадто малим, щоб протистояти одночасно на усіх вулицях столиці протестувальникам і не міг впоратися із ситуацією. 25 серпня німецький гарнізон з 17 000 вояків капітулював підрозділам Вільної Франції, Париж залишися недоторканим та вцілів. Через відмову генерала Дітріха фон Хольтіца виконати прямий наказ фюрера на знищення столиці Франції, багато хто вважає його «рятівником Парижу».

Після здачі в полон, німецького генерала утримували в Трент-Парк, у північному Лондоні, разом з іншими німецькими генералами. Фон Хольтіца згодом перевели до табору Кемп-Клінтон, у Міссісіпі. Але, ніякого провадження проти нього за воєнні злочини відкрито не було, й 1947 році його звільнили.

5 листопада 1966 року генерал Дітріх фон Хольтіц помер у міській лікарні Баден-Бадена від застарілої форми захворювання легень. На похороні були присутні високопосадовці німецької та французької армії.

НагородиРедагувати

Перша світова війнаРедагувати

Міжвоєнний періодРедагувати

Друга світова війнаРедагувати

Післявоєнний періодРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.(нім.)
  • Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A–K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.(нім.)
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S.151
  • Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939-1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.259
  • Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921-1945 Band 2: v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß, Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S.432


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Вальтер Хам
 
командир 260-ої піхотної дивізії

27 серпня — 6 жовтня 1942
Наступник:
генерал-майор
Вальтер Хам
Попередник:
генерал-полковник
Карл-Адольф Голлідт
 
командир XVII армійського корпусу

7 грудня 1942 — 5 березня 1943
Наступник:
генерал від інфантерії
Віллі Шнекенбургер
Попередник:
генерал-лейтенант
Герман Бальк
 
командир 11-ї танкової дивізії

5 березня — 15 травня 1943
Наступник:
генерал-майор
Йоханн Микль
Попередник:
генерал танкових військ
Отто фон Кнобельсдорф
командир XLVIII танкового корпусу
6 травня — 30 серпня 1943
Наступник:
генерал танкових військ
Отто фон Кнобельсдорф
Попередник:
генерал танкових військ
Отто фон Кнобельсдорф
командир XLVIII танкового корпусу
30 вересня — 21 жовтня 1943
Наступник:
генерал танкових військ
Генріх Ебербах
Попередник:
генерал танкових військ
Трауготт Герр
командир LXXVI танкового корпусу
1 березня — 15 квітня 1944
Наступник:
генерал танкових військ
Трауготт Герр
Попередник:
генерал артилерії
Вільгельм Фармбахер
командир XXV армійського корпусу
10 — 16 червня 1944
Наступник:
генерал артилерії
Вільгельм Фармбахер
Попередник:
генерал артилерії
Вільгельм Фармбахер
командир LXXXIV армійського корпусу
15 червня — 3 липня 1944
Наступник:
генерал-лейтенант
Отто Ельфельдт


ПриміткиРедагувати