Ганс Крамер (нім. Hans Cramer; 13 липня 1896, Мінден28 жовтня 1968, Мінден) — німецький воєначальник, генерал танкових військ вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Ганс Крамер
нім. Hans Cramer
Bundesarchiv Bild 146-1977-134-13, Hans Cramer.jpg
Оберст Крамер (1941).
Народився 13 липня 1896(1896-07-13)
Мінден, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Помер 28 жовтня 1968(1968-10-28) (72 роки)
Мінден, Детмольд, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Роки активності з 1914
Військове звання Rank insignia of General of the Wehrmacht.svg Генерал танкових військ
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Ліппе)
Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе)
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Командор Колоніального ордена Зірки Італії
Нарукавна стрічка «Африка»
Нагрудний знак «За танкову атаку»

БіографіяРедагувати

Закінчив кадетський корпус. 10 серпня 1914 року вступив в 15-й піхотний полк. Учасник Першої світової війни.

Після демобілізації армії залишився служити в рейхсвері. З 24 листопада 1938 року — командир кавалерійського навчального батальйону, з 1 вересня 1939 році — танкового розвідувального навчального батальйону. Учасник Польської і Французької кампаній. 2 жовтня 1940 року призначений командиром 8-го танкового полку 10-ї танкової дивізії. Брав участь в боях під Ржевом, Гжатськом і В'язьмою. 1 квітня 1942 р відкликаний до Берліна і отримав посаду начальника штабу генерала рухливих військ ОКХ. З 20 листопада по 10 грудня 1942 року був заступником командира і деякий час виконував обов'язки командира 48-го танкового корпусу, що діяв на південній ділянці радянсько-німецького фронту. Наприкінці 1942 року направлений в Північну Африку, де 1 січня 1943 року під його командуванням було сформовано генеральне командування «Крамер». 1 березня 1943 року прийняв командування Африканським корпусом.

16 травня 1943 року Крамер разом зі своїми підлеглими здався британським військам. 15 травня 1944 року Крамер був звільнений через важку астму і повернувся до Німеччини. Перед звільненням британські офіцери в присутності Крамера заявили, що планують висадку в Кале. Це було зроблено навмисно, щоб відволікти увагу німців від Нормандії, де мала відбутись справжня висадка. Крамер повірив союзникам і після повернення особисто повідомив Адольфу Гітлеру про майбутню висадку. 9 червня 1944 призначений генералом для доручень при командувачі танковою групою «Захід».

Після провалу Липневої змови як колишній полонений і близький друг Ервіна Роммеля був заарештований за підозрою в причетності до змови. З 26 липня по 5 серпня 1944 року Крамера допитували в берлінській тюрмі гестапо, після чого відправили у підтабір концтабору Равенсбрюк. 14 вересня 1944 року звільнений з вермахту, а в кінці місяця доставлений в клініку Шаріте. З 24 грудня перебував під домашнім арештом. З травня 1945 по 15 лютого 1946 року британці використовували Крамера як головнокомандувача полоненими німецькими військами у Шлезвіг-Гольштейні.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Sönke Neitzel: Abgehört. Deutsche Generäle in britischer Kriegsgefangenschaft 1942–1945. Propyläen, Berlin 2005, ISBN 3-54907261-9 (Edition abgehörter Gespräche im Kriegsgefangenenlager [Auswahl])
  • Martina Metzger: Hans Cramer: Biografie, Bayreuth: Verlag Veit Scherzer 2018, ISBN 978-3-938845-71-4.
  • Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945 Band 2 v. Blanckensee-v. Czettritz und Neuhauß, Biblio Verlag, Osnabrück 1993, ISBN 3-7648-2424-7, S. 466–467.
  • James Leasor: CODE NAME NIMROD. Playboy Paperbacks, New York 1982, ISBN 0-867-21030-3, S. 142
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 155
  • Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 262.

ПриміткиРедагувати